70 років тому:
5 серпня 1949 – у с. Пнів на Станіславівщині (нині Івано-Франківська обл.) біля правління колгоспу підліток поранив голову виконкому Надвірнянської райради, смертельно поранив голову колгоспу і забрав їхню зброю; розшуки підлітка були безуспішними
70 років тому:
8 серпня 1949 – у м. Єйськ Краснодарського краю помер Іван Піддубний, шестиразовий чемпіон світу з боротьби, спортовець, який за 40 років не програв жодного змагання, чемпіонату чи турніру, 25 років у світі був символом непереможної сили і майстерності, єдиний з борців, якого називали «чемпіоном чемпіонів». В московитських джерелах донині, всупереч фактам, логіці та елементарній порядності й стиду його називають не інакше як «российский» і «советский», а на могильній плиті викарбовано «Русский богатирь…». І при цьому виставляють себе на посміховисько зазначаючи, що родився на Полтавщині (нині Черкащина), був нащадком запорізьких козаків. Правда при цьому лукаво забувають, що цей «русский богатырь» чомусь недолюблював русскіх-московитів, а в радянському паспорті він власноруч виправив «Поддубний» на «Піддубний», а «русский» на «українець». Замовчують також, що пам’ятник велету був частково зруйнований, а напис перекреслили, додавши поверх «Хохол, Петлюровец».
12.08.1965 р. із табору МВД СРСР "Дубравлаг" в с.Явас (Мордовія) здійснив свою третю втечу з радянських таборів колишній вояк УПА Антон Олійник - "Індус" (1926 р.народження, уродженець с.Друхів Березнівського р-ну Рівненської обл., в УПА з 1944 р. , заарештований агентурно-бойовою групою УМГБ 30.06.1947 р., 20.09.1947 р. – засуджений військовим трибуналом військ МВД Рівненської області на 25 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР) читать дальше
.
Разом з товаришом Романом Семенюком Антон Олійник під носом в охорони пірнув під воду, перерубали дріт і випливли на протилежному березі річки Явас.
Потім із саморобним компасом, картою, розкладним ножем, двома банками згущеного молока, салом та 55 рублями вони подолали майже 600 кілометрів і добралися до Харкова. Наступного дня втікачі успішно дісталися до Дніпропетровська і знайшли помешкання колишнього в’язня, який запропонував нічліг та допоміг грошима.
За довгі роки неволі Антон Олійник зібрав цілу базу адрес засуджених, звільнених та їхніх родичів. Він швидко входив у довіру до незнайомих. Крім того, щоб не наражатися на небезпеку, втікачі часто міняли одяг і не затримувалися на одному місці більше двох днів.
Антон Олійник з товаришем після втечі із мордовського табору подорожували Україною, гостювали у рідних, гуляли Києвом, слухали екскурсії біля Софії і відвідали Львів, де їх прийняли за угорських туристів. Вони піднялися на вершину Карпатської гори Парашка, плавали пароплавом по Дніпру і відвідали могилу Тараса Шевченка.
Згодом переховувались у знайомого в Костопільському районі на Рівненщині, звідки планували перебратись закордон, однак 14.11.1965 року їх виявили та заарештували співробітники КГБ.
05.10.1966 р. – засуджений повторно Рівненським обласним судом до розстрілу за ст. 54-1а, 54-8, 54-11 КК УРСР 1927 р., ст. 188, ч.1 КК РРФСР. - Президія верховної ради СРСР , як вийняток, дозволила спеціально для засудження Антона Олійника - "Індуса" використати кримінальний кодекс 1927 року, 06.02.1967 р. розстріляний в Києві.
До цього Антон Олійник - "Індус" здійснив ще дві втечі з ГУЛАГу :
15 - 21.09.1948 р. – перша втеча з табірного пункту Камєнніки Волголагу МВД (разом з росіянином Алєксєєм Маслєнніковим)
17.08 – 07.11.1954 р. – друга втеча з табірного пункту №5 Мінлагу МВД, м. Інта республіка Комі (разом з Григорієм Лисюком, через підкоп довжиною 19,5 метрів. Непрохідною тайгою Антон Олійник один пройшов понад 370 кілометрів через Уральський хребет за 28 днів).
Розгром німецького гарнізону Каменя-Каширського читать дальше
.
За 20 хвилин перша ночі. 19 серпня поволі переходило у 20-те. Тихими вуличками сонного міста Каменя-Каширського, намагаючись не видати себе, рухалася спецгрупа з 30 повстанців на чолі з командиром «Черником».
Вони оминули німецькі пости й підійшли під самі казарми, де хропіли німецькі й польські поліцисти. Ще мить – і казарми спалахнуть яскравим вогнем, а решта відділів УПА розпочнуть штурм.
Містечко Камінь-Каширський – нині районний центр у Волинській обл. – в 1943-му був центром німецької окупаційної одиниці – гебіту (округи). З нього окупанти здійснювали часті каральні й господарчі операції в навколишніх українських селах.
Під Каменем-Каширським розташовувалося німецьке летовище, тому гарнізон був чималий - близько 350 чоловік (в т. ч. 75 бійців німецької шуцполіції, 63 польських поліцисти і 9 працівників СД). Склади тріщали від запасів зброї, боєприпасів, спорядження й награбованих у селян харчів.
На все це добро також поклали око радянські партизани зі з’єднання Олексія Федорова. Тому командування УПА вирішило не зволікати й випередити червоних.
Надвечір 19 серпня за 12 км від містечка в лісі сконцентрувався повстанський кулак: курінь Павла Климука - «Назара», «Криги», сотні Івана Климчака – «Лисого» та Тихона Зінчука – «Кубіка» (разом до 800 стрільців) за підтримки важких мінометів і 75-мм гармати. Командував наступом Юрій Стельмащук – «Рудий».
Першою в Камінь-Каширський ввійшла спеціальна група «Черника», яка мала нейтралізувати основні сили залоги в казармах на пагорбі. Решта сил УПА чекала їхнього сигналу, щоб розпочати штурм.
Проробивши проходи в інженерних загородженнях, бійці «Черника» таємно проникли в самий центр, знявши по дорозі кількох чатових.
Діставшись «горки» бійці розділилися: перша група роззброїла 9-х німців і замкнула їх у возівні, друга облила бензином і підпалила будинок польської поліції, а третя взяла в облогу казарми шуцполіції.
Шуцполіція вчинила опір, зав’язався бій, але повстанці придушили їх вогнем і вдерлися до казарм. Проте решта німецького гарнізону оговталася і почала стягувати свої підрозділи до пагорба.
Та в повітря полетіла червона ракета, і за 25 хвилин на іншому кінці Каменя-Каширського вибухнули міни, а сотні «Рудого» півколом повели наступ.
Завдяки диверсії спецгрупи німецька залога не змогла дати ефективної відсічі. Повстанцям протистояли тільки розрізнені групки окупантів, які легко було зім’яти.
«Ситуація на Горці одразу покращала. Німаки, що нас оточили і обстрілювали, відступили з підніжжя гори – самі попадали в окруження. Вогонь, що вибух на другому поверсі і вже переносився на інші, примушував німаків зі «шуцполіції» здаватися.
Наші вскакували у будинок і виносили знову трофеї. Деякі спритно, «на ходу», вдягались у новісінькі німецькі мундири і чоботи. Мимоволі треба було всміхнутись. От спритні, з ними не жалко і вмерти», - згадував учасник нападу хорунжий «Мрія».
Окупаційна залога зазнала нищівного розгрому. Під час боїв у місті німці й поляки втратили від 70 до 100 чоловік убитими.
До 17 години наступного дня місто перебувало в руках українських партизанів. Повстанці вивезли: 6000 центнерів солі, 500 центнерів борошна, 30 центнерів цукру, шкіру, військові уніформи, 7 мотоциклів, легкове авто, 11 коней із сідлами, 4 радіоприймачі, 1 радіостанцію, 16 друкарських машинок, 100 пістолетів, 4 німецькі автомати, 10 кулеметів, 20 тисяч набоїв.
14 полонених шуцполіцаїв за наказом провідника Брест-Литовської округи Миколи Свистуна – «Ярбея» розстріляли на очах у місцевого населення за те, що ті брали участь у знищенні українського села Кортеліси 23 вересня 1942 р. (убито 2875 мешканців).
Місцевий мешканець Йосип Козік згадував:
«Наш хутір був розташований на межі села з райцентром, тому тієї ночі ми з хлопцями довго не спали й добре бачили вогняні заграви над містом. На ранок військо розквартирувалося на селянських подвір’ях перепочити, поранених перев’язати.
Вранці прокидаюся, чую розмову за вікном. На вулиці під призьбою кілька вояків сідають снідати, якісь консерви витягують. Мати моя кличе: «Хлопці, я бульби наварила, ходіть до хати. Є сметана, молоко». — «Тьотю, якщо хочете, то подайте нам кварту сметани. До хати заходити не маємо права», — кажуть повстанці. Ось така була дисципліна.
До татової тітки, баби Федори, привезли дві підводи з пораненими. Я бачив, як баба перев’язувала їх, порвала свою сорочку на бинти. Один був у живіт поранений, усе стогнав. Баба йодом рану обробила, перев’язала як могла і його далі повезли».
Штурм Каменя-Каширського був одною з найуспішніших операцій УПА проти нацистських окупантів. Тим більше, проти такого сильного гарнізону, адже окружні міста були краще укріплені та озброєні. Доти лише двічі загони УПА атакували центри гебітів – Кременець (20 лютого 1943) і Горохів (27 березня). Камінь-Каширський був третім.
Радянським партизанам залишалося лише звітувати в Український штаб партизанського руху:
« … группа бандеровцев – 2 тысячи человек – повела наступление на Камень-Каширский. Город заняли, убили 70 немцев…».
У додатку - детальні спогади хорунжого «Мрії» про Камінь-Каширську операцію.
20 серпня 1884 року народився Омелян Ковч, священик УГКЦ. 1944 року спалений у крематорії концтабору «Майданек»
Отець Омелян Ковч до останнього у Майданеку залишався відданим і вірним душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він писав:
« Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними »
Стараннями родини і митрополита Шептицького мав змогу врятуватися.
« Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене. Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І таким чином вони попадуть до вічного міста.
80 років тому:
31 серпня 1939 – з благословення Митрополита Андрея Шептицького у крипті собору св. Юра таємно захоронено тлінні останки славнозвісного галицького князя Ярослава Осьмомисла. Понад 60 років ніхто не знав про це поховання. Останки віднайдено під час археологічних досліджень крипти у 1991-1992 роках.
4 вересня 1985 року в колонії Пермської області РФСР загинув Василь Стус
В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму с. Кучино Пермської обл. пішов із життя поет і правозахисник Василь Стус... У 1985-му!!! Коли вже йшла так звана бутафорна "перестройка"... А світла людина, патріот України карався у карцері табору особливого режиму! Ув'язнення поета пов'язане з іменем тодішнього його адвоката Віктора Медведчука... нині народного депутата України і кума путіна. Отакі парадокси на нашій землі...
Василя Стуса довго мордували по тюрмах і таборах. І закатували до смерті. За те, що дуже любив Україну. За те, що писав українською. За те, що розмовляв українською. Бо пишався, що він - УКРАЇНЕЦЬ! І він пішов в Небо Великим Українцем!!! Згадаймо справжнього українського поета-патріота, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Василя Стуса.
Последний раз редактировалось Olexijj; 04.09.2019 в 07:39.
1492 — Експедиція Колумба покидає Старий Світ і рушає на захід
1522 — 18 членів експедиції Магеллана, що залишилися живими, завершили першу навколосвітню подорож
1852 — в Манчестері відкрита перша безкоштовна бібліотека Британії
1891 — до Канади прибули перші українські переселенці, що стало початком масової української еміграції до Канади читать дальше
1936 — в зоопарку на Тасманії помер останній сумчастий вовк
1952 — у Женеві підписана Всесвітня конвенція про авторське право
1959 — компанія «Mattel Toy Corporation» продала першу іграшку Барбі
1975 — тенісна зірка Мартіна Навратілова (ЧССР) попросила політичний притулок у США
1987 — у Балтиморі вперше хірургічним шляхом роз'єднані сіамські близнюки
1991 — на засіданні Держради СРСР визнано незалежність Литви, Латвії та Естонії
1991 — Ленінграду повернуто назву Санкт-Петербург
1991 — влада в Чечні перейшла до Загальнонаціонального конгресу чеченського народу
2007 — Національний банк України випустив у обіг пам'ятну монету «Іван Богун» із серії «Герої козацької доби»
НАРОДИЛИСЯ
1766 — Джон Дальтон, англійський фізик і хімік
1860 — Лаура Джейн Аддамс, американський соціолог і філософ, лавреат Нобелівської премії миру 1931 року
1863 — Дмитро Граве, український математик, почесний академік АН СРСР
1892 — Едвард Віктор Епплтон, британський фізик, нобелівський лавреат 1947 року
1897 — Іван Микитенко, український письменник, драматург
1924 — Михайло Брайчевський, український історик, археолог
1944 — Роджер Вотерс, лідер британської групи «Pink Floyd»
ПОМЕРЛИ
1559 — Гарофало, італійський живописець, представник Феррарської школи
1566 — Сулейман I, османський султан, дружиною якого була Роксолана
1955 — Тиміш Омельченко, український військовий діяч, підполковник Армії УНР
1998 — Куросава Акіра, японський кінорежисер
2007 — Лучано Паваротті, італійський тенор
*** *** ***
1492 - Columbus' expedition leaves the Old World and heads west
1522 - The 18 survivors of the Magellan expedition complete the first world voyage
1852 - The first free British library was opened in Manchester
1891 - The first Ukrainian migrants arrived in Canada, which was the beginning of mass Ukrainian emigration to Canada
1936 - The last marsupial wolf died at a zoo in Tasmania
1952 - The World Copyright Convention was signed in Geneva
1959 - Mattel Toy Corporation sells Barbie's first toy
1975 - tennis star Martin Navratilov (Czechoslovakia) asked political asylum in the United States
1987 - Siamese twins were surgically separated for the first time in Baltimore
1991 - Lithuanian, Latvian and Estonian independence recognized at USSR State Council meeting
1991 - The name of St. Petersburg was returned to Leningrad
2007 - National Bank of Ukraine issues a commemorative coin "Ivan Bohun" from the series "Cossack Heroes"
WAS BORN
1766 - John Dalton, English physicist and chemist
1860 - Laura Jane Addams, American sociologist and philosopher, 1931 Nobel Peace Prize laureate
1863 - Dmitry Grave, Ukrainian mathematician, Honorary Academician of the USSR Academy of Sciences
1892 - Edward Victor Appleton, British physicist, 1947 Nobel Laureate
1897 - Ivan Mykytenko, Ukrainian writer, playwright
1924 - Mykhaylo Brychevsky, Ukrainian historian, archeologist
1944 - Roger Waters, leader of the British Pink Floyd Group
DIEAD
1559 - Garofalo, an Italian painter, representative of the Ferrara School
1566 - Suleiman I, Ottoman Sultan, whose wife was Roxolana
1955 - Timis Omelchenko, Ukrainian military figure, UNR Army lieutenant colonel
1998 - Kurosawa Akira, a Japanese filmmaker
2007 - Luciano Pavarotti, Italian tenor
Последний раз редактировалось Volodya; 06.09.2019 в 17:53.
Цей день в історії ‒ відійшов у вічність Головний Командир УПА:
Кук Василь Степанович – “Безіменний”, “Бригадир”, “Василь Коваль”, “Грицько”, “Дніпровий”, “Дніпровський”, “Іван”, “Кирило”, “Кочегар”, “Леміш”, “Медвідь”, “Сталевий”, “Старий”, “Юрко”, “Юрко Леміш”, “Юрій”, “В. Є.”, “-Д-”, “ДД”, “КЛМ”, “Л.”, “Ле”, “Лем.”, “МКЛ”, “О”, “-р”, “-р-”, “С-Вар”, “С/М”, “Т”, “Ф”, “Ю”, “Юр”, “5”, “7”, “15”, “55”, “100”, “551”, “1313”, “1315”, “1350”, “1999”, “2219”, “2640”, “4815”, “8050”, “9650”, “96/50”, “789/І”, “11/315”, “0-13”, “XV” (11.01.1913, смт. Красне Буського р-ну Львівської обл. – 9.09.2007, м. Київ). Навчався у Золочівській гімназії (1923-1932) та студіював право в Люблінському католицькому університеті (1932-1933). Член Юнацтва ОУН (1929). В’язень польських тюрем (1933-01.1936). Провідник Золочівського повітового проводу ОУН (1936-05.1937), керівник друкарні КЕ ОУН (05.1937-1939), викладач військових курсів ОУН у м. Краків (1940-1941), організаційний референт Проводу ОУН (1940-1941); керівник штабу Похідних груп ОУН (1941); крайовий провідник ПдСУЗ (1942-1943), крайовий провідник ОСУЗ (1943-?), командир УПА-Південь (1944); заступник Голови Проводу ОУН (1947-1950); Голова Проводу ОУН, Голова Генерального Секретаріату УГВР, Головний командир УПА (07.1950-05.1954). Захоплений у полон аґентурно-бойовою групою КДБ УРСР 23 травня 1954 р. в бункері, у лісі біля с. Кругів Золочівського р-ну Львівської обл. Спочатку доставлений до м. Львів, а згодом літаком – до м. Київ. Без суду перебував у внутрішній в’язниці МДБ УРСР. Звільнений відповідно до Постанови від 21.07.1960 р. Проживав у м. Київ. Помер, похований у смт. Красне Буського р-ну Львівської обл. Лицар Золотого хреста заслуги (15.10.1949). Полковник (15.07.1950), генерал-хорунжий УПА (20.10.1952).
Біографічна довідка взята із документального збірника Т.27 Нової серії “Літопису УПА” (упорядник Михайло Романюк).
80 років тому:
13-14 вересня 1939 – польське військо та поліція спалили село Дуліби Стрийського району Львівської області і замордували 51 українця, у сусідньому селі Колодниця спалили 50 хат та вбили 3 і поранили 6 українців; палили і вбивали також в інших селах округи.
Із споминів мешканця с. Жулин Івана Пахаля: «Поляки (у Дулібах) окружили навколо хату і почали палити, а коли хто хотів з хати втекти, того пробивали багнетами і кидали в вогонь. Хто вирвався з цього пекла і рітувався втечею, до того безпощадно стріляли. […] Поляки виловлювали всіх молодих хлопців і безпощадно їх убивали. […] Отже зловили одного хлопця, Пилипова Миколу, аж під Конюховом, привели до Стрия, до парку Вільшина і почали в несамовитий спосіб над ним знущатися. Повідтинали йому вуха, ніс, викололи очі й опісля облили бензиною і підпалили. В подібний спосіб знущалися над іншими хлопцями, а 12-ох хлопців кинули живцем до каналу».
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 03:46.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Линейный вид
