.

За 20 хвилин перша ночі. 19 серпня поволі переходило у 20-те. Тихими вуличками сонного міста Каменя-Каширського, намагаючись не видати себе, рухалася спецгрупа з 30 повстанців на чолі з командиром «Черником».

Вони оминули німецькі пости й підійшли під самі казарми, де хропіли німецькі й польські поліцисти. Ще мить – і казарми спалахнуть яскравим вогнем, а решта відділів УПА розпочнуть штурм.

Містечко Камінь-Каширський – нині районний центр у Волинській обл. – в 1943-му був центром німецької окупаційної одиниці – гебіту (округи). З нього окупанти здійснювали часті каральні й господарчі операції в навколишніх українських селах.

Під Каменем-Каширським розташовувалося німецьке летовище, тому гарнізон був чималий - близько 350 чоловік (в т. ч. 75 бійців німецької шуцполіції, 63 польських поліцисти і 9 працівників СД). Склади тріщали від запасів зброї, боєприпасів, спорядження й награбованих у селян харчів.

На все це добро також поклали око радянські партизани зі з’єднання Олексія Федорова. Тому командування УПА вирішило не зволікати й випередити червоних.

Надвечір 19 серпня за 12 км від містечка в лісі сконцентрувався повстанський кулак: курінь Павла Климука - «Назара», «Криги», сотні Івана Климчака – «Лисого» та Тихона Зінчука – «Кубіка» (разом до 800 стрільців) за підтримки важких мінометів і 75-мм гармати. Командував наступом Юрій Стельмащук – «Рудий».

Першою в Камінь-Каширський ввійшла спеціальна група «Черника», яка мала нейтралізувати основні сили залоги в казармах на пагорбі. Решта сил УПА чекала їхнього сигналу, щоб розпочати штурм.

Проробивши проходи в інженерних загородженнях, бійці «Черника» таємно проникли в самий центр, знявши по дорозі кількох чатових.

Діставшись «горки» бійці розділилися: перша група роззброїла 9-х німців і замкнула їх у возівні, друга облила бензином і підпалила будинок польської поліції, а третя взяла в облогу казарми шуцполіції.

Шуцполіція вчинила опір, зав’язався бій, але повстанці придушили їх вогнем і вдерлися до казарм. Проте решта німецького гарнізону оговталася і почала стягувати свої підрозділи до пагорба.

Та в повітря полетіла червона ракета, і за 25 хвилин на іншому кінці Каменя-Каширського вибухнули міни, а сотні «Рудого» півколом повели наступ.

Завдяки диверсії спецгрупи німецька залога не змогла дати ефективної відсічі. Повстанцям протистояли тільки розрізнені групки окупантів, які легко було зім’яти.

«Ситуація на Горці одразу покращала. Німаки, що нас оточили і обстрілювали, відступили з підніжжя гори – самі попадали в окруження. Вогонь, що вибух на другому поверсі і вже переносився на інші, примушував німаків зі «шуцполіції» здаватися.

Наші вскакували у будинок і виносили знову трофеї. Деякі спритно, «на ходу», вдягались у новісінькі німецькі мундири і чоботи. Мимоволі треба було всміхнутись. От спритні, з ними не жалко і вмерти», - згадував учасник нападу хорунжий «Мрія».

Окупаційна залога зазнала нищівного розгрому. Під час боїв у місті німці й поляки втратили від 70 до 100 чоловік убитими.

До 17 години наступного дня місто перебувало в руках українських партизанів. Повстанці вивезли: 6000 центнерів солі, 500 центнерів борошна, 30 центнерів цукру, шкіру, військові уніформи, 7 мотоциклів, легкове авто, 11 коней із сідлами, 4 радіоприймачі, 1 радіостанцію, 16 друкарських машинок, 100 пістолетів, 4 німецькі автомати, 10 кулеметів, 20 тисяч набоїв.

14 полонених шуцполіцаїв за наказом провідника Брест-Литовської округи Миколи Свистуна – «Ярбея» розстріляли на очах у місцевого населення за те, що ті брали участь у знищенні українського села Кортеліси 23 вересня 1942 р. (убито 2875 мешканців).

Місцевий мешканець Йосип Козік згадував:

«Наш хутір був розташований на межі села з райцентром, тому тієї ночі ми з хлопцями довго не спали й добре бачили вогняні заграви над містом. На ранок військо розквартирувалося на селянських подвір’ях перепочити, поранених перев’язати.

Вранці прокидаюся, чую розмову за вікном. На вулиці під призьбою кілька вояків сідають снідати, якісь консерви витягують. Мати моя кличе: «Хлопці, я бульби наварила, ходіть до хати. Є сметана, молоко». — «Тьотю, якщо хочете, то подайте нам кварту сметани. До хати заходити не маємо права», — кажуть повстанці. Ось така була дисципліна.

До татової тітки, баби Федори, привезли дві підводи з пораненими. Я бачив, як баба перев’язувала їх, порвала свою сорочку на бинти. Один був у живіт поранений, усе стогнав. Баба йодом рану обробила, перев’язала як могла і його далі повезли».

Штурм Каменя-Каширського був одною з найуспішніших операцій УПА проти нацистських окупантів. Тим більше, проти такого сильного гарнізону, адже окружні міста були краще укріплені та озброєні. Доти лише двічі загони УПА атакували центри гебітів – Кременець (20 лютого 1943) і Горохів (27 березня). Камінь-Каширський був третім.

Радянським партизанам залишалося лише звітувати в Український штаб партизанського руху:

« … группа бандеровцев – 2 тысячи человек – повела наступление на Камень-Каширский. Город заняли, убили 70 немцев…».

У додатку - детальні спогади хорунжого «Мрії» про Камінь-Каширську операцію.