Соблюдайте правила форума! Не публикуются сообщения и(или) фото-видео материалы оскорбительного характера по отношению к участникам, третьим лицам, организациям, органам, структурам, объединениям и другие сообщения, нарушающие правила.
Разрешено высказывать СВОЕ ОБОСНОВАННОЕ мнение в спокойном стиле. Общение в темах на Вы!
Соблюдайте барьер в общении и политкорректность!
Не читайте тему и не пишите в теме, если вам она чем-то не нравится.
Не пишите в теме, если вам нечего сказать по сути.
Не пишите в теме, если вы не умеете спокойно и сдержанно отвечать, на сообщения оппонентов. читать дальше
Не просите закрыть тему, если вам она не нравится.
Запрещено размещение рекламы, антирекламы, агитации, пропаганды, лжи и т.д.т.п.
Не всё, что кто-то где-то говорит, нужно и можно повторять на Форуме. Приоритет - обмен личными мнениями.
За искажение, коверкание, перекручивание и т.д.т.п. названий организаций, объединений, партий, политиков, торговых марок, фамилий, имен, терминов модераторам как мимимум рекомендуется удалять такие сообщения. Но в зависимости от ситуации возможны и более строгие меры к тем, кто не сделает никаких выводов.
Никаких ссылок здесь размещать не нужно!
Если сообщение нарушает правила - нажмите пожалуйста "!" под аватаром.
Это поможет модераторам оперативно реагировать на нарушения.
Боевая работа противотанковых комплексов "Корнет" по денацификации Донбасса
После обнаружения замаскированного опорного пункта националистов с помощью БПЛА, расчеты противотанковых ракетных комплексов уничтожили огневые позиции, бронированные объекты и инженерные сооружения украинских боевиков.
За непідтвердженою офіційно інформацією, у власному будинку в тимчасово окупованій Росією Голій Пристані Херсонської області нібито вбито колабораціоніста – колишнього нардепа IX скликання Верховної Ради Олексія Ковальова.
Статья от царьграда. Клуб самоубийц: США продолжают толкать Киев к самоуничтожению. Подробнее читайте далее.
ВСУ не прекращают обстрелы Запорожской АЭС. Ежедневно приходят сообщения об очередных ударах, нанесённых Киевом, причём попадания фиксируются всё ближе и ближе к хранилищу изотопов. Киев продолжает провоцировать ядерную катастрофу.
На минувшей неделе после одного из таких обстрелов впервые в истории произошло полное отключение Запорожской АЭС от энергосети. Отключению также предшествовали обстрелы атомной электростанции со стороны ВСУ.
Как заставить киевский режим прекратить обстрелы ЗАЭС?
25 августа Совет Госдумы России призвал ООН и МАГАТЭ заставить киевский режим немедленно прекратить обстрелы Запорожской АЭС. Депутаты также потребовали от международных организаций и парламентов других стран дать принципиальную оценку преступным действиям украинских властей. Необходимо прекратить поставки Киеву оружия, из которого националисты бьют по ядерному объекту и мирным городам.
Президент Франции Эммануэль Макрон заявил, что миссия МАГАТЭ на Запорожскую АЭС получила гарантии безопасности от России и Украины. Ранее заместитель постпреда России при ООН Дмитрий Полянский рассказал, что в делегацию на ЗАЭС войдут технические специалисты, в том числе из Росатома и украинского Энергоатома. Миссия будет носить технический характер и не является группой по расследованию.
В воскресенье американское издание The New York Times сообщило о формировании международной группы экспертов, которая будет направлена на Запорожскую АЭС уже на следующей неделе.
Согласно информации, которой поделились с изданием источники, группа наблюдательного комитета ООН по ядерной безопасности будет включать в себя главу ядерного агентства Рафаэля Мариано Гросси из Аргентины и 13 других экспертов из "нейтральных" стран – ни одно государство, поддерживающее преступный киевский режим, по данным NYT, в указанном списке не значится. При этом штаб-квартира МАГАТЭ в Вене отказалась комментировать планируемую миссию.
Приезд миссии МАГАТЭ состоится, но какой будет итог?
Почему этой миссии придаётся такое значение и не будет ли провокаций и обстрелов со стороны Украины? Об этом в программе "Царьград. Главное" ведущая Елена Афонина беседовала с военным экспертом, директором Музея войск ПВО Юрием Кнутовым.
Елена Афонина: Юрий Альбертович, в этих условиях миссия МАГАТЭ решится приехать на Запорожскую АЭС?
Юрий Кнутов: Я думаю, что приезд состоится, учитывая чрезвычайную ситуацию. Другое дело, какая роль будет у этой миссии?
То ли это будет фиксация каких-то докладов, а потом подготовят бумажный документ в стиле миссии ОЗХО, которая занималась в Сирии расследованием якобы применения химического оружия, а реальная информация в результате была искажена.
То ли это будет объективный доклад, в котором будет доказано, что Вооружённые силы Украины действительно пытаются создать ситуацию, которая может закончиться аварией – либо как в Фукусиме, либо как в Чернобыле.
Причём вероятность таких событий с каждым днём нарастает всё больше и больше. Сейчас уже снаряды рвутся возле изотопного хранилища, а это фактически "грязная" ядерная бомба. Кроме 30 тонн плутония, там находится ещё и 40 тонн обогащённого урана. Это всё тоже надо учитывать.
И самое главное, что американцы об этом знают. Я уже говорил в одной из программ Царьграда, что есть специальное заключение агентства по атомной энергетике США, где указывается, что в случае если даже авария произойдёт, а по мнению американцев, она "маловероятна", то заражение затронет только 20-километровую зону.
Таким образом, пострадают только русские войска и та часть населения, которая придерживается пророссийских позиций. Фактически Вашингтон подстрекает к обстрелам Запорожской АЭС. А так как США являются едва ли не основными спонсорами ООН и МАГАТЭ, то, конечно, у них есть финансовые рычаги давления, чтобы содержание доклада было для них выгодным.
Если миссия приедет, я просто уверен, что обстрелы в этот же день прекратятся, а после их отъезда всё начнётся снова и опять мы будем слышать те же угрозы.
Насколько я помню, миссия МАГАТЭ наставала на том, что въезжать в Запорожскую область они будут только со стороны Украины. Наша сторона настаивала на том, чтобы они въехали со стороны России. Удалось ли урегулировать этот вопрос? Или об этом пока речи нет?
Пока речи нет, но ведь визит должен буквально на днях состояться. Я думаю, что здесь мы пойдём навстречу.
Давайте вспомним, когда шли переговоры по разработке пакета документов по мирному соглашению, мы и Белоруссия предоставили тогда возможность вертолётам лететь по определённому коридору, проблем никаких не было.
Вот в этом вопросе я никаких сложностей не вижу. Это всё решаемые вопросы. Сложность в другом. Руководитель МАГАТЭ сказал очень важную вещь: надо было бы, чтобы эта миссия постоянно находилась на атомной электростанции.
Я считаю, что если бы эту задачу удалось решить, то многие проблемы были бы сняты. Можно было бы фиксировать все обстрелы, откуда они производятся, и тогда ООН бы уже по-другому реагировала. Если случится провокация, снова обвинят Россию
Юрий Альбертович, позвольте с вами не согласиться. Вы сказали, что не видите проблем в том, чтобы миссия МАГАТЭ добралась до ЗАЭС по воздуху, как это было в случае мирных переговоров, проходивших в Белоруссии. Я в этом вижу серьёзную проблему. Давайте вспомним, что произошло в 2014 году, трагедию малайзийского Boeing и чем закончилась вся эта ситуация.
Если сейчас, при всей очевидности того, откуда и с какой стороны обстреливают Запорожскую АЭС, а все необходимые доказательства Россия предоставила даже на Совбезе ООН, тем не менее окончательный вопрос, кто же обстреливает, так и не решён до сих пор. А это значит, что если, не дай Бог, произойдёт какая-то провокация и борт, на котором будет лететь миссия МАГАТЭ, будет сбит, понятно, на кого повесят вину за это ЧП.
Я согласен, что подобная провокация вполне возможна. Поэтому рассматривается и другой вариант, когда миссия будет добираться до места назначения на броневиках. Уже ставился вопрос о том, чтобы предоставить миссии МАГАТЭ бронетранспортёры, соответствующую охрану и члены миссии таким образом прибыли бы на ЗАЭС.
Но даже при наличии доброй воли, если киевский режим и даст свои гарантии безопаности, то что помешает нацистам, которые особо и не прислушиваются к тому, что говорят Владимир Зеленский или Валерий Залужный, просто обстрелять эту колонну и свалить всё на нас? Такая вероятность вполне существует.
Но будем надеяться на то, что миссии МАГАТЭ всё-таки удастся добраться до станции и хотя бы подтвердить, что Россия делает всё возможное для того, чтобы обеспечить её безопасность.
А все те ситуации, которые возникают – с "грязной бомбой" и так далее, – они действительно представляют реальную опасность. И катастрофа может случиться ещё до приезда миссии МАГАТЭ.
Російський журналіст Андрій Лошак представив глядачам телеканалу «», що відновив мовлення в Ризі, документальний фільм «Кінець зв'язку». Фільм цей на тему, добре відому українцям, мабуть, із 2014 року. Про те, як рвуться через війну зв'язки між друзями та родичами, які живуть в Україні та Росії. Про те, як рвуться зв'язки між прихильниками та противниками війни у самій Росії та у російській діаспорі на Заході.
Я дивився цей фільм як зачарований. Читач, можливо, здивується такій зацікавленості. Адже аргументи сторін були передбачуваними – кожен із нас знає їх напам'ять. Так само, як знає, що прихильників війни та Путіна жодними аргументами не переконати – навіть зараз серед наших власних співвітчизників все ще залишаються люди, які не вірять не лише у російські злочини, а й у мотиви, які спонукали Путіна розпочати війну проти України. Що вже казати про росіян!читать дальше
Але мене зацікавило зовсім інше. Серед героїв фільму, які виступали на підтримку російського президента та «спеціальної операції», багато хто був щирим опонентом Путіна, причому з різних причин – від економічних до соціальних. Вони не приховували від журналіста ані того, що чудово розуміють проблеми Росії і те, що ситуація в країні лише погіршуватиметься через війну та західні санкції, що вони не задоволені власною ситуацією, що вони не задоволені президентом, який не виконує своїх обіцянок… Але щойно мова заходила про війну, вони починали говорити фразами з телевізійних шоу Владіміра Соловйова або програм Дмітрія Кисельова.
Їхні опоненти робили з цієї зміни психічного стану банальний висновок, який, втім, укоренився й у нашій власній свідомості: люди «зазомбовані» телевізором – варто його відключити, варто сказати їм правду про те, що відбувається насправді, варто поговорити про історію та політику у конкурентному середовищі, як погляди багатьох людей миттєво зміняться. Ну, якщо не миттєво, то з часом – як інакше.
Але ані герої фільму, ані ми самі не готові відповісти собі на елементарне питання: а чому ж тоді прихильники «спеціальної операції» «зазомбовані» лише однією частиною російської пропаганди, а інша на них зовсім не діє? Адже російська пропаганда з такою самою завзятістю, як про війну проти України, розповідає про те, як добре живуть люди в Росії, як західні санкції б'ють по самому Заходу, але аж ніяк не по росіянах, як народний президент виконує всі свої обіцянки виборцям. Але ці щоденні пропагандистські залпи потрапляють «у молоко» – а от усе, що говориться про війну, сприймається на ура. Якісь дивні «вежі-випромінювачі» (якщо згадати роман братів Стругацьких «Заселений острів») – людина піддається пропаганді лише тоді, коли сама того хоче. Можуть заперечити, що люди, які давали інтерв'ю, засуджували владу з питань, які торкаються особисто їх, а війна їх не стосується, причинно-наслідкового зв'язку вони не бачать. Але ми вже не раз за ці місяці стикалися з поведінкою батьків російських військовослужбовців, які загинули або потрапили до полону. Ці люди продовжували підтримувати війну! Але ми й у цьому випадку пояснювали їхню поведінку страхом чи впливом пропаганди.
Але це не пропаганда, ні! Не російський народ говорить мовою телевізора, а телевізор говорить мовою російського народу. Завоювання чужих земель, «розширення», насадження своєї «неповторної цивілізації» – і є справжня національна релігія російського народу з часів посилення Московського князівства. Так було завжди. У 1904 році вільнолюбні студенти Петербурзького університету та інша ліберальна публіка збиралися на Дворцовій площі зі співом «Боже, царя храні!». А вже за рік їхні настрої радикально змінилися. Тому що російський народ не може пробачити своєму правителю зовсім не початок агресивної війни – це якраз чудово, – а поразку у війні. Саме поразки у війнах і призвели і до першої, і до другої російських революцій.
Якщо ми знаємо це, можемо реалістично уявити собі наміри та дії Путіна. Російський президент, з одного боку, одержимий ідеєю відновлення імперії в її «історичних межах», а з іншого – переконався, що дії щодо такого відновлення викликають «патріотичний» чад у суспільстві та сприяють збереженню і зміцненню його влади. Це якраз той випадок, коли інтереси правителя та народу збіглися.
З іншого боку, якщо Путін вплутався у цю війну, він не може допустити і поразки Росії – якщо бути точним, такої події, яка буде сприйнята російським народом як поразка. Цусіму. І так, у цьому випадку роль телевізора зростає, але не є визначальною. Бо якщо станеться щось, що більшість людей сприйме як поразку, – влада впаде, якою б міцною вона не здавалася. У зв'язку з цим варто звернутися до «апокрифа», який більшовицька пропаганда приписувала Леніну. Майбутній вождь більшовиків нібито сказав матері після страти свого брата, терориста Александра Ульянова, «ми підемо іншим шляхом!». І справді, терор проти влади лише зміцнював режим та леґітимізував насильство з боку держави. А ось поразка у війні створювала можливість зростання найрадикальніших настроїв, приходу до влади наймарґінальніших сил, та що там – демонтажу самої держави та заміни її «новим порядком». Тому що «Акела схибив».
Але що ж станеться, якщо поразка справді буде відчутною і режим впаде – впаде, підкреслю, зовсім не тому, що напав на Україну, а тому, що її не завоював? Чи «перевиховаються» росіяни? Чи зрозуміють, що нападати на інші країни, вбивати, грабувати та ґвалтувати на чужих землях не є правильним?
Смію вас запевнити – не зрозуміють. У нас часто посилаються на досвід Німеччини, населення якої після війни розкаялося у злочинах гітлеризму. Хоча й там це сталося не відразу, і коли федеральний канцлер антифашист Віллі Брандт став навколішки перед пам'ятником героям повстання у Варшавському ґетто. багато хто з його співвітчизників сприйняв цей жест каяття із неприхованим жахом та роздратуванням – а було це вже 1970 року. Але Німеччина практично ніколи у своїй історії не була імперією, як національна держава вона склалася вже тоді, коли всі інші імперії було створено. Гітлер боровся за «життєвий простір» для німців і намагався створити імперію вже тоді, коли час імперій добігав кінця. І в результаті поразки у війні Німеччина втратила не імперські території, а реґіони, з яких були вигнані саме німці, що проживали там у переважній більшості. Можливо, урок було засвоєно ще й тому.
Але в Японії, яка у результаті Другої світової війни була розгромлена і окупована, як і Німеччина, ставлення до імперського минулого є зовсім іншим. Достатньо простежити за сучасними відносинами Японії та Південної Кореї та їхніх історичних суперечках – наприклад, через корейських «жінок для втіхи», які обслуговували солдатів Імператорської армії під час Другої світової війни, – щоб це зрозуміти.
Отже, Росія все одно залишиться Росією, навіть якщо програє. Її мешканці не живуть у незнанні – вони чудово розуміють, що робить їхня армія в Україні. І вони готові цю армію виправдовувати, навіть якщо потрібно вдаватися до відвертої брехні. Адже брехня – це природний стан російського суспільства.
У фільмі Андрія Лошака є цікавий епізод. Жінка, прихильниця війни, розмовляє зі своїм старим батьком, який брав участь у окупації Чехословаччини 1968 року. І цей персонаж розповідає дочці, що хоча був наказ не стріляти по мирному населенню, він стріляв із танка по чехах – «а що було ще робити?». Причому навіть зараз, через 54 роки, у голосі конаючого осліплого мерзотника чується неприхована ненависть – ніякого переосмислення, ніякого каяття, нічого!
Жінка виходить до сусідньої кімнати, обвішаної малюнками її дітей (від старшого сина вона фактично відмовилася, бо він поїхав від війни до Грузії), і на запитання, хто ж убиває мирних жителів в Україні, впевнено відповідає: західні найманці. Вона знає, що вона бреше. Ми знаємо, що вона бреше. Але ця злиденна жінка, яка доглядає хворого батька та маленьких дітей, нічим не відрізняється у своїй готовності брехати від мільярдера Путіна.
Так що ж робити? Спочатку зрозуміти, що росіяни прагнуть війни. Ми запитали і у тиші, і у беріз, і у полів, і у синів тих солдатів, що під березами лежать, і у їхніх онуків – і практично від усіх отримали позитивну відповідь. Ті росіяни, які війни не хочуть, виглядають білими воронами й у паніці тікають зі своєї власної країни – чи потрапляють там до в'язниць. Розраховувати на те, що росіян переконає якийсь там Александр Невзоров, можуть лише люди з інтелектом немовляти. Невзоров для більшості росіян – такий самий зрадник, якою була для більшості німців у роки Другої світової війни велика Марлен Дітріх. Та й довгі десятиліття після війни багато хто з переможених німців продовжував вважати її зрадницею. За всі повоєнні десятиліття Дітріх, до речі, побувала у Німеччині лише один раз – і без тріумфу.
З цього випливає простий висновок – якщо ми не можемо змінити росіян, нам доведеться змінитись самим. І зрозуміти, що стримати агресора можна тільки силою. В ідеалі, звісно, – вступом до НАТО. Але у будь-якому разі нам потрібні кілька мирних десятиліть, за які у Росії підростуть покоління людей, здатних не сприймати Україну як власну територію. Навіть зараз соціологія свідчить, що підтримка війни проти України найнижча саме серед молоді, а найвища – серед літніх людей.
Це не означає, звичайно, що Росія більше не воюватиме. Воюватиме. Просто не з нами.
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 07:33.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Украина: прошлое, настоящее, будущее. 2022
Линейный вид
