досье Петра Порошенко и его путь из бизнеса в президенты

Офшори Порошенка і як Кличко будує вілли біля Київського моря:

Факти про повстанську армію Махна, які принципово забуті:

1. Професіоналізм. За весь час «громадянської війни» кіннота РККА жодного разу не прийняла шабельного удару кавалерії Махна, хоча завжди чисельно її перевершувала. Наприклад, на момент оточення Гуляй Поля «червоними» (26 листопада 1920 року) в селі знаходилося лише 200 чоловік Махна. Цією чисельністю підрозділу Нестор розбив радянський кавалерійський полк(!), що наступав на село, і без втрат вийшов із кільця оточення.

2. Взаємодія. Керівники полків з армії денікінців у своїх щоденниках неодноразово зазначали, що війна з кавалерією та артилерією Махна була найважчою і найстрашнішою справою. Такої взаємодії між підрозділами різних родів військ радянська армія не досягала ніколи.

3. Вміння прогнозувати. Битва під Перегонівкою була не спонтанною, вона планувалася, а сам «відхід» Махна в західному напрямку був відволікаючим маневром. Торішнього серпня 1919 року денікінці були під Курськом. Махно враховував цю обставину, пояснюючи, що чим далі на північ просувається денікінський фронт, тим масштабнішим буде його розгром в тилу.

4. Операційно-тактичний талант. Махно чудово врахував момент під час бою під Перегонівкою та поспішав максимально використати його у вигляді переслідування. Воно тривало понад 25 кілометрів. Закінчилося повним розгромом Сімферопольського полку.

5. Закріплення досягнутого успіху. Після розгрому корпусу денікінців під Перегонівкою Махно пустив свої частини за трьома напрямками. Другого дня після цього розгрому Махно знаходився за 150 з лишком кілометрів від місця бою. Він рухався зі своєю сотнею кілометрів на 60 попереду інших своїх частин.

6. Зневага до будь-якої форми влади. Входячи в те чи інше місто, командування армії Махна щоразу заявляло, що не є ніякою владою, що їхня військова сила нікого ні до чого не зобов'язує, а лише охороняє свободу трудящих. Насамперед вони всюди поспішали спростувати важливе непорозуміння – можливість прийняття їх за нову владу чи партію.

7. Війна із озброєними противниками, а не з мирним населенням. Армія Махна ніколи не використовувалася як каральна сила з метою політичного панування. Боротьба йшла проти військового супротивника чи то «білих» чи то «червоних», а також проти апарату держави, що нав'язувався ними. Усі політичні арештанти у тюрмах підлягали негайному звільненню. Маса в'язниць приводилася до стану, неможливого для подальшого використання.

8. Принцип свободи мислення. Підрозділи армії Махна повністю здійснили принцип свободи слова, совісті, друку та політичної приналежності. У всіх зайнятих махновцями містах усі заборони, накладені якою б то не було владою на той чи інший друк чи політичну організацію, скасовувалися.

9. Неприйняття боротьби із єврейським населенням. 27 липня 1919 року в селі Сентове, поблизу Олександрії Херсонської губернії, з ініціативи Махна було скликано з'їзд повстанців півдня України, на якому Нестор публічно закликав до відповіді отамана Григор'єва за жахливий антисемітський погром, здійснений ним у травні 1919 року.

10. Нагородження. Немає жодних документальних підтверджень нагородження в червні 1919 року Нестора Махна орденом «Бойового Червоного прапора».

Для керівного складу більшовиків (Ульянов, Троцький та Сталін) дискредитувати повстанську армію Махна було за що. Бо, за відсутності інтернету, Махно та його люди змогли розібратися із суттю того, що являв собою російський більшовизм, менш як за рік (боротьба з селянською самоорганізацією, що проходила на південному сході України, проводилася більшовиками масовим переселенням людей з цих територій). І сумно, коли навіть зараз "історики" продовжують стверджувати, що діяльність повстанців зводилася до масових пограбувань та антисемітизму.