Одного разу ангели Божі постали перед Господом, і серед них сатана. Господь Бог запитав його, чи не бачив він раба Його Іова, чоловіка праведного і далекого від усяких недоліків. Сатана зухвало відповідав, що недарма богобоязливий Іов – Бог береже його і примножує його багатства, але якщо наслати на нього нещастя, то він перестане благословляти Бога. Тоді Господь, бажаючи показати терпіння Іова і віру, сказав сатані: «Все, що є в Іова, Я віддаю в твої руки, тільки самого його не чіпай». Після цього Іов раптово втратив усі свої багатства, а потім – і всіх своїх дітей. Праведний Іов звернувся Богу і сказав: «Нагим вийшов я з утроби матері своєї, нагим повернуся до матері своєї землі. Господь дав, Господь і взяв. Хай буде Ім'я Господнє благословенне!». Так Іов не згрішив перед Господом Богом і не вимовив жодного нерозумного слова.

Коли ангели Божі знову постали перед Господом, і серед них сатана, то диявол сказав, що Іов праведний, поки сам неушкоджений. Тоді Господь сповістив: «Я попускаю тобі зробити з ним, що хочеш, тільки душу його бережи!». Після цього сатана вразив праведного Іова лютою хворобою – проказою, що покрила його з ніг до голови. Страждалець змушений був виселитися від товариства людей, сів за містом на купі попелу і глиняним черепком скоблив свої гнійні рани. Всі друзі і знайомі залишили його. Дружина його змушена була добувати собі їжу, працюючи і блукаючи від хати до хати. Вона не тільки не підтримувала свого чоловіка в терпінні, але думала, що Бог карає Іова за якісь таємні гріхи, плакала, нарікала на Бога, докоряла чоловікові і, нарешті, порадила праведному Іову зневажити Бога і померти. Праведний Іов тужив, але і в цих стражданнях залишився вірним Богу. Він відповідав дружині: «Ти говориш, як одна з божевільних. Невже ми будемо приймати добре від Бога, а злого не прийматимемо?» Так не згрішив праведний ні в чому перед Богом.

Почувши про нещастя Іова, троє його друзів прийшли здалеку до нього розділити його скорботу. Вони вважали, що Іов покараний Богом за гріхи, і переконували не повинного ні в чому праведника покаятися. Іов відповідав, що він страждає не за гріхи, але що ці випробування послані йому від Господа, за незбагненною для людини божественною волею. Друзі, однак, не вірили і продовжували вважати, що Господь чинить з Іовом за законом людської відплати, караючи його за скоєні гріхи. У тяжкій душевній скорботі праведний Іов звернувся з молитвою до Бога, просячи Його Самого засвідчити перед ними його невинність. Тоді Бог явив Себе в бурхливому вирі і докорив Іова за те, що він намагався проникнути своїм розумом в таємниці світобудови і волі Божої. Праведник всім серцем розкаявся в цих думках і сказав: «Я нікчемний, відрікаюся і каюсь у прахові й попелі».

Тоді Господь звелів друзям Іова звернутися до нього і просити його принести за них жертву, «бо, – сказав Господь, – тільки від Іова я прийму, щоб не вчинити вам зла за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов». Праведний Іов приніс жертву Богу, помолився за друзів, і Господь прийняв його клопотання, а також повернув праведному Іову здоров'я та дав йому вдвічі більше того, що він мав раніше. Замість померлих дітей у Іова народилося семеро синів і три доньки, прекрасніше яких не було на землі. Після перенесених страждань Іов прожив ще 140 років (всього ж він прожив 248 років) і бачив потомство своє чотирьох поколінь.

Святий Іов є прообразом Господа Ісуса Христа, Який зійшов на землю, постраждав заради порятунку людей, а потім прославився славним Своїм Воскресінням.

«Я знаю, – говорив праведний Іов, уражений проказою, – знаю, що мій Викупитель живий, і Він підійме із пороху в останній день шкіру мою, що розпадається, і я в плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам, мої очі, а не очі чужі побачать Його. Сподіванням цього тане серце моє в моїх грудях» (Іов.19: 25-27).

«Знайте, що є суд, на якому буде виправданий тільки той, хто має справжню премудрість – страх Господній і істинний розум – відступ від злого».

Святий Іоанн Златоуст говорить: «Нема нещастя людського, якого не переніс би цей чоловік, твердіший всякого адаманта, що переніс і голод, і бідність, і хвороби, і втрату дітей, і позбавлення багатства, і потім, відчувши підступність від дружини, образи від друзів, напади від рабів, у всьому виявився твердішим всякого каменю, і до того ж до Закону і Благодаті».