Сітяєв Юрій Миколайович
Дата та місце народження: 3 лютого 1977 р., м. Донецьк.
Дата та місце загибелі: 23 травня 2014 р., с. Золотий Колодязь, Добропільський район, Донецька область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Механік-водій.
Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 23 травня 2014 р. від кулі снайпера під час нападу бойовиків на блокпост біля села Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.
Сімейний стан: Залишилась донька.
Місце поховання: м. Кобеляки, Полтавська область.
Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
від Андрія Музики
1991 р. закінчив Кобеляцьку середню школу №2, потому - Кобеляцьке професійно-технічне училище. 1995 р. був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. У 1996 - 1997 рр. служив у складі українського миротворчого контингенту території колишньої Югославії на посаді старшого механіка-водія. У квітні 2014 р. призваний на військову службу за мобілізацією (як доброволець).
Максим Рева: Вчера 23 мая в районе 15:00 был атакован блокпост с нашими ребятами. Выстрелом снайпера был убит танкист. Погиб механик-водитель Ситяев Юрий Николаевич, 1977г.р. Юрко был в великолепным веселым парнем с очаровательной улыбкой и умением подружиться с каждым. Свое село Кобыляки он прославил среди всей бригады. В конце апреля выдал замуж дочку. Слов не хватает, захлестывают эмоции... Весь взвод в состоянии неверия и непонимания произошедшего. Вечная память Герою!!!
У Кобеляках відкрили меморіальну дошку Юрію Сітяєву
Рішенням сорокової сесії районної ради шостого скликання від 08.09.2015 № 17 Сітяєву Юрію Миколайовичу присвоєно звання "Почесний громадянин Кобеляцького району" (посмертно).
Маринич Віталій Петрович
Дата та місце народження: 2 лютого 1992 р., смт. Рокитне, Рівненська область.
Дата та місце загибелі: 22 травня 2014 р., ст. Велико-Анадоль, смт. Ольгинка, Волноваський район, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада: Розвідник.
Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області.
Сімейний стан: Залишилась мати.
Місце поховання: смт. Рокитне, Рівненська область.
Медаль Захиснику Вітчизни
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
Ковальчук Олександр Володимирович
Дата та місце народження: 21 березня 1984 р., с. Лопатичі, Олевський район, Житомирська область.
Дата та місце загибелі: 22 травня 2014 р., м. Рубіжне, Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада: Кулеметник.
Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: 22 травня 2014 року загинув від кульового поранення голови в бою з терористами поблизу Рубіжного на Луганщині. Бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом в напрямку Новодружеська. Разом з Олександром загинули сержант С. Ярошенко та солдат О. Фурман.
Сімейний стан: Залишилися мати та сестра.
Місце поховання: с. Лопатичі, Олевський район, Житомирська область.
Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
від волонтерів м. Рубіжного
22 травня 2015 р. у річницю бою, на його місці, неподалік залізничного вокзалу м. Рубіжного, відкрито пам'ятник на честь полеглих героїв.
Последний раз редактировалось vitaliu; 27.05.2016 в 20:13.
Татарінов Сергій Петрович
Дата та місце народження: 28 листопада 1978 р., м. Миколаїв.
Дата та місце загибелі: 12 червня 2014 р., с. Степанівка, Шахтарський район, Донецька область.
Звання: Старший сержант.
Посада: Головний сержант-командир відділення.
Підрозділ: 79-а окрема аеромобільна бригада.
Обставини загибелі: Бій біля с. Степанівка Донецької області почався близько 12.00 години 12 червня 2014 р. Сергій був поранений одним з перших. Помер у гелікоптері по дорозі в шпиталь. Був при тямі до останнього.
Сімейний стан: Залишились дружина та двоє дітей — 10-річна донька і 7-річний син.
Місце поховання: м. Миколаїв.
Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 619/2014 від 26 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Последний раз редактировалось vitaliu; 27.05.2016 в 21:30.
Шарабуряк Володимир Богданович
Дата та місце народження: 9 жовтня 1976 р., м. Івано-Франківськ.
Дата та місце загибелі: 29 травня 2014 р., м. Слов'янськ, Донецька область.
Звання: Старший прапорщик міліції.
Посада: Командир відділення.
Підрозділ: Спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області.
Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергія Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурського і Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остап’юка, старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.
Сімейний стан: Залишились мати та брат.
Місце поховання: м. Івано-Франківськ, меморіальне кладовище у центрі міста.
Орден За мужність I ступеня
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).
1994 р. закінчив Івано-Франківське СПТУ №15 (за спеціальністю "Водій-автослюсар"). З 1 грудня 1994 р. по 18 червня 1996 р. проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. З лютого 1998 р. проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера батальйону патрульно-постової служби міліції Івано-Франківського міського управління УМВС України в Івано-Франківській області, у листопаді того ж року обійняв посаду міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області, з квітня 2008-го - командир відділення окремої роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області, з вересня 2009 р. - інспектор патрульної служби роти патрульної служби Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, з квітня 2010 р. - міліціонер і командир відділення роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області (з березня 2014 р. - спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області). Протягом понад місяця брав участь у антитерористичній операції на сході України.
За словами колишнього керівника івано-франківського "Беркуту" Олександра Нідзельського, під час скандально відомого масового сходження на вершину Говерла за участю Президента України Віктора Ющенка у липні 2005 р. саме Володимир Шарабуряк став однією з жертв різкого погіршення погодних умов: "Працювати було дуже важко, він проводив президента до вертольота. В нього була радіостанція, й туди поцілила блискавка. В той момент йому практично відняло ліву руку, та, незважаючи на це, він до кінця виконав свій обов’язок. Після того йому стало погано, та він зумів спуститися донизу. Ця витримка, мужність, самовладання вражають... Володю ми все одружити хотіли. Ми часто жартували, щоб уже на весіллі погуляли. Але він був своєрідною людиною...".
Ольга Шарабуряк, мати Володимира: «Ми сьогодні зібрались тут на цьому подвір’ї, як 24 роки тому я стояла тут із своїм сином, який закінчив 9 класів, і навіть в страшному сні я не могла собі уявити, що прийду сюди сьогодні на таку страшну подію. Я дякую всім, що ви сьогодні прийшли вшанувати мого сина, але найбільше я дякую вам хлопці, побратими сина. Це не просто хлопці, це герої. Вони вже три рази були там, в тому пеклі. Це вони привезли тіло, кісточки мого сина, щоб я могла прийти поклонитися на його могилу. Це вони три дні стояли під вогнем і не давали підступитися тим нелюдам до тіл своїх побратимів. А сьогодні я дякую вам, діти. Знайте, в мене було два сини, а тепер ви всі мої сини. Я хочу вам, діти, сказати, йдіть гордо з піднятою головою в життя і пам’ятайте, що ми українці і ніяка нечисть нас не здолає. Перемога буде за нами...»
Три дні поспіль на Івано-Франківщині прощалися із загиблими під Слов'янськом військовими
Стаття про Володимира в тижневику МВС України «Іменем Закону» № 23 (05.06.2014 р.) (файл pdf).
У жовтні 2014 р. на честь Володимира Шарабуряка було урочисто відкрито меморіальну дошку в селі Лиса Підгаєцького району Тернопольщини, звідки походять його батьки. 27 лютого 2015 р. на фасаді загальноосвітньої школи №19 урочисто відкрито меморіальну дошку, встановлену відповідно до затвердженої міською радою програми «Івано-Франківськ – місто героїв».
На фасаді 19 школи відкрили анотаційну дошку Володимиру Шарабуряку
У школі, де навчався Володимир Шарабуряк відкрили анотаційну дошку
Івано-Франківськ вшановує героїв: Володимиру Шарабуряку відкрили анотаційну дошку
Пам’ять про Володимира Шарабуряка увіковічнили на фасаді ЗОШ № 19
На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку в пам'ять про бійця, що загинув у зоні АТО
Украина. Код уникальности - Выпуск 9. - Страна героев
14 листопада 2014 р. на Донеччині, поблизу Слов’янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні – пам’ятний хрест, встановлений на місці, де близько 12.30 29 травня впав збитий бойовиками-сепаратистами вертоліт Мі-8МТ Національної гвардії із бортовим номером «16», який повертався з блокпосту № 5 у районі гори Карачун.
Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергія Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурського і Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остап’юка, старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.
Сімейний стан: Залишились батьки, два брати та сестра.
Місце поховання: с. Торговиця, Коломийський район, Івано-Франківська область (фото пам'ятника).
Орден За мужність I ступеня
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).
З вересня 2005 р. навчався у Івано-Франківському коледжі фізичного виховання (за власним бажанням перервавши навчання з 26 квітня 2007-го до 16 квітня 2008 р. для проходження строкової військової служби у Збройних Силах України) 2009 р. здобув диплом за спеціальністю "Викладач фізичної культури". З вересня того ж року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області (з березня 2014 р. - спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області).
Протягом понад місяця брав участь у антитерористичній операції на сході України.
На Прикарпатті ховають останнього загиблого у збитому терористами гелікоптері під Слов'янськом
Похорон загиблого під Слов'янськом П.Остап'юка
На Прикарпатті прощалися з Петром Остап'юком - полеглим під Слов'янськом
Прикарпаття попрощалось із загиблим вояком Петром Остап'юком
У січні 2015 р. на будівлі загальноосвітньої школи с. Торговиця урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Петра Остап’юка, а на обійсті його батьків за їхнім побажанням у пам’ять про сина його колеги спорудили капличку.
У Торговиці відкрили пам’ятну дошку загиблому на сході Петрові Остап’юку
Пам'ятна дошка загиблому в АТО Петру Остап'юку
У селі Торговиця освятили капличку в честь пам’яті героя
Стаття про Петра в тижневику МВС України «Іменем Закону» № 24 (14.06.2014 р.) та тижневику МВС України «Іменем Закону» № 23 (05.06.2014 р.) (файл pdf).
Батьки загиблого прикарпатського міліціонера передали кошти вихованцям інтернату.
Украина. Код уникальности - Выпуск 9. - Страна героев
14 листопада 2014 р. на Донеччині, поблизу Слов’янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні – пам’ятний хрест, встановлений на місці, де близько 12.30 29 травня впав збитий бойовиками-сепаратистами вертоліт Мі-8МТ Національної гвардії із бортовим номером «16», який повертався з блокпосту № 5 у районі гори Карачун.
Последний раз редактировалось Rusllan; 27.05.2016 в 21:31.
Причина: 5-7 строк остальное под читать дальше просьба убирать
Обставини загибелі: Під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи під Слов'янськом загинув у бою з терористами. Знищивши вогневу точку противника, врятував життя своїх бойових побратимів.
Сімейний стан: Залишилась мати та дві сестри.
Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 619/2014 від 26 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Обставини загибелі: Командир екіпажу збитого над Слов'янськом транспортного літака АН-30Б, що здійснював спостережний політ у зоні АТО. Коли літак почав падати на житлові квартали Слов'янська, пілоти, ціною власного життя, скерували його за межі міста. Разом з Костянтином загинули майор С. Камінський, прапорщик В. Момот, прапорщик О. Потапенко та майор П. Дришлюк.
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина, донька та син.
Місце поховання: с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область (фото пам'ятника).
Герой України
Указом Президента України № 545/2014 від 20 червня 2014 року, за виняткову мужність і героїзм, незламність духу у боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі, присвоєно звання «Герой України» (посмертно).
1999 р. закінчив Харківський інститут льотчиків Військово - Повітряних Сил України.
07.1995-10.1999 Курсант Харківського інститута льотчиків Військово - Повітряних Сил України м. Харків
12.1999-06.2003 Помічник командира корабля авіаційного загону Ан-24, Ан-26 транспортної авіаційної ескадрильї м. Львів
06.2003-11.2003 Командир корабля авіаційного загону Ан-12 транспортної авіаційної ескадрильї 243 окремого змішаного авіаційного полку м. Львів
11.2003-07.2004 Помічник командира корабля авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 авіаційної бригади (спеціального призначення) м. Бориспіль
07.2004-02.2007 Помічник командира корабля транспортної авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 авіаційної бригади транспортної м. Бориспіль
02.2007-01.2008 Командир корабля авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 бригади транспортної авіації м. Бориспіль
01.2008-01.2011 Командир авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 авіаційної бригади транспортної авіації м. Бориспіль
01.2011-10.2011 Заступник командира транспортної авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 бригади транспортної авіації м. Бориспіль
10.2011-06.2014 Командир транспортної авіаційної ескадрильї "Блакитна стежа" 15 бригада транспортної авіації м. Бориспіль
17 вересня 2014 року у Вінниці на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 23 (проспект Космонавтів, 32), де навчався Герой, йому відкрито меморіальну дошку. 26 серпня 2015 року ім'я Героя присвоєно літаку Ан-ЗОБ (бортовий номер 86) 15-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.
Рятуючи сотні мирних жителів, підполковник Могилко та його бойові друзі відвели літак від житлових кварталів
"Героям Слава!": В Україні випустили поштові конверти з портретами загиблих героїв АТО.
Похороны летчиков Ан-30 сбитых над Славянском
Аллея памяти на месте падения сбитого в небе Славянска АН-30Б
Владимир Жарко: «За розповіддю вцілілого члена екіпажу борта брату Павла Дришлюка, оператор загинув зразу від вибуху ЗРК, по наказу командира його тіло викинули на парашуті. двох інших, молодших за віком членів екіпажу вдягали та викидали бортмеханік Павло Дришлюк, та механік Олексій Потапенко. Швидкість падіння була дуже велика, і товаришів їм приходилося буквально відривати і відштовхувати від літака... самим вже не було часу вдягати парашют ....Та й в планах цього не було – рятували втрьох літак...і посадили б його, але на висоті декілька десятків метрів перегоріло і відпало крило....Вічна Пам.ять загиблим за Україну...»
Последний раз редактировалось Rusllan; 27.05.2016 в 21:32.
Причина: 5-7 строк остальное под читать дальше просьба убирать
27 травня, на Донбасі загинув командир 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Андрій Жук. Серце бійця з позивним "Мауглі" зупинилось 27 травня о 21 годині. Військовий особисто очолював операцію з виявлення диверсійно-розвідувальної групи ворога.
Йому було 19. На відміну від більшості своїх однолітків, замість клубів та розпустних гулянок він обрав тяжкий шлях борця за волю України.
3 червня на Майдані Незалежності у Києві попрощались з 19-річним бійцем 1-ої окремої штурмової роти ДУК "Правий сектор" Євгеном Костюком з позивним "Шльоцик". Хлопець родом з Вінниці. Пішов на службу у 17 років, коли почалась АТО на Донбасі. Воював у Пісках. 29 читать дальше
травня отримав поранення в голову під час мінометному обстрілу шахти "Бутівка" на Донеччині. У ніч на 2 червня помер у Дніпропетровській лікарні імені Мечнікова.
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 12:06.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Линейный вид
