Друга російсько-українська війна
16 січня 1919 року Директорія УНР оголосила війну більшовицькій Росії...
Це сталося у відповідь на відмову більшовицького уряду в Москві визнати відповідальність за дії Тимчасового робітничо-селянського уряду України, війська якого ще в грудні розпочали наступ на Україну.
Після капітуляції Німеччини і самоусунення імператора Карла I від управління Австро-Угорщиною, 13 листопада 1918 року більшовицька Росія оголосила про денонсацію Брестського договору і 17 листопада в Курську було створено Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України під керівництвом колишнього члена Української Центральної Ради більшовика Юрія П'ятакова. 29 листопада він оголосив про поновлення на Україні радянської влади та скасування всіх законів, наказів і договорів як Гетьманау Скоропадського, так і Центральної Ради. З метою утвердження радянської влади на Україні 27 грудня на базі повстанських загонів була створена Українська Червона армія на чолі із більшовиком Володимиром Антоновим-Овсієнком, яка безпосередньо підпорядковувалась російській Революційній воєнній раді під головуванням Лева Троцького.
Тим часом у Києві втрата підтримки з боку Німеччини та Австро-Угорщини змусила гетьмана Павла Скоропадського зректися влади, яка перейшла до Директорії, котра 19 грудня 1918 року оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Створений уряд на чолі із соціалістами Володимиром Чехівським та Володимиром Винниченком, які виступали за компроміс з більшовиками, виявився абсолютно не готовим до рішучих дій коли у грудні Українська Червона Армія за підтримки Московської робітничої та Орловської кавалерійської дивізій з Курська почала наступ на Україну.
3 січня 1919 року війська Червоної армії захопили Харків і відновили владу проголошеної в грудні 1917 року українськими більшовиками Української Народної Республіки в складі Російської Республіки, яку через три дні перейменували на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР).
Маючи 100-тисячну армію, сформовану Скоропадським, уряд Директорії не зумів організувати належним чином оборону країни і обмежився численними нотами протесту в бік Росії. Лише 16 січня 1919 року, через тиждень після отримання відповіді від наркома (міністра) закордонних справ Росії Георгія Чичеріна, що військ РСФРР на території України нема, а війну проти УНР веде цілком незалежний Український радянський уряд, Директорія УНР оголосила війну більшовицькій Росії.
Протягом трьох тижнів Червона Армія розгромила Лівобережне угруповання армій УНР, яке крім регулярних частин складалось із повстанських загонів, котрі часто ситуативно переходили на бік більшовиків, 5 лютого зайняла Київ, 9 березня вийшла на лінію Житомир - Умань - Херсон, а до середини квітня - на лінію Новоград-Волинський - Шепетівка - Проскурів - Могилів-Подільський.
Після відставки Винниченка та Чехівського у січні 1919 року відбулась численна зміна урядів, яка завершилась розпадом Директорії - керування справами республіки перейшло до головного отамана Симона Петлюри, якому, незважаючи на підтримку Польщі, так і не вдалось врятувати УНР від поразки у війні з більшовиками - успішний українсько-польський наступ на початку травня 1920 року був зупинений більшовиками на Лівобережжі, а їх контрнаступ і вихід на підступи до Львова та Любліна змусив Польщу визнати більшовицьку УСРР.
Ще в червні 1919 року УСРР підписала з РСФСР договір про утворення господарського і воєнного союзу - Українська Червона армія була ліквідована у серпні того ж року, а в грудні наступного, коли рештки військ УНР вже були витіснені за Збруч, відбулось об'єднання (фактично - ліквідація) всіх міністерств уряду УСРР.
|
