Хлопчину везли через всю Україну. Сльозами його зустрічала родина. Везли по селу повз зажурені хати. Всі плакали люди.Не плакала мати. Не плакала мати, немов скам'яніла. І руки вздовж тіла висіли безсило. Стояла, мов горе, вона серед двору. Ридало подвір'я, і плакали гори. І плакали верби, додолу схилившись… А десь там раділи, що вбили « фашиста». Він свічечку- свічку тримав в мертвих пальцях… Хлопчині було всього лише двадцять... (Марина Кучеровська)
ГИНУТЬ ПРОСТО НЕ ЦАРСЬКІ ДІТИ...
Вічна пам'ять Герою!
|
