. 30 ВЕРЕСНЯ
16-та седмиця після П’ятидесятниці
Мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії (бл. 137). Мцц. Фео.дотії (бл. 230) і Агафоклії. Мчч. 156: Пелія і Ніла, єпп. Єгипетських, Зинона, пресвітера, Патермуфія, Іллі та інших (310). Царгородської (1071) та Макарівської (1442) ікон Божої Матері.


У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія. У неї були три дочки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов.

Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив'язуватися до земних благ. Чутки про належність до християнства цього сімейства дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Всі четверо постали перед імператором і не боячись сповідали віру в Христа.

Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до одного язичника, яким наказав переконати їх відректися від віри. Проте всі аргументи язичницької наставниці виявилися марними, і сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він почав наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ.

Тоді розгніваний Адріан велів піддати дітей різним тортурам, після чого їх убили.

Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми. Мучениця, поховавши останки своїх дочок, два дні не відходила від їх могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих.

Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, - 10, а молодшій, Любові, - лише 9 років. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві Єшо.