Винуватцем загибелі став працівник осередку пропаганди Дмитро Паламарчук - "Лиман", який здався НКВД , назвав своє дійсне становище в ОУН та сказав, що покаже сховища, де сидять дуже важливі оунівські керівники.

Він згодом згадував :

«Пішли до «Сергійової» криївки, вона була відкрита, харчі розкидані та розсипані. Солдати сказали, що звідти не виходили бандерівці і вони закидали їх гранатами. Потім забрали папери. Там залишилося тіло високого чоловіка. Це був «Сергій». Тоді я взяв солдатів і показав, де шукати, розкопувати сховище, у якому перебував шеф генерального штабу УПА полковник Ступницький- «Гончаренко». Потім з лейтенантом Сафроненко ми пішли знову до бункера «Сергія». Я хотів переконатись чи він дійсно загинув. Підійшли, чую стогне»

Тоді «Лиману» наказали витягнути його на гору і віднести до криниці. Через хвилин 5 був відкритий люк криївки, де переховувався «Гончаренко», але він зі своєю особистою охороною почав відбиватись, а коли зрозумів, що це кінець, то підірвав себе гранатою.

«У Дермані я зі старшим лейтенантом Соловйовим пішов до скали і показав, де сиділи співробітники картографічного інституту. Їх, їхні інструменти та незавершені карти дістали солдати» .

«Тут я показав ще 25 сховищ (але частина з них вже була виявлена), вказав на сестру «Прометея», яка допомагала йому у роботі. Крім того сказав, де переховується заступник «Середи» якийсь «Будяк»

Під час цієї операції загинули також провідник Генеральної округи на Осередніх і Східних Українських Землях Ю. Федорук-«Лемко», окружний політичний рефе.рент «Середа» і окружний керівник розвідки «Прометей»

Паламарчук Дмитро - "Лиман" (16.08.1914 - 15.11.1998) уродженець с. Івангород Христинівського р-ну Черкаської області.

Навчався в Одесі в художньому технікумі, 1937 року його батько був розстріляний в Уманській тюрмі як «ворог народу», згодом вступив на літературний факультет Одеського педінституту, який закінчив 1939 року. Коли розпочалася німецько-радянська війна, Паламарчук служив у танковій частині. У боях під Курськом у січні 1942 року потрапив у німецький полон, звідки вирвався у січні 1943 року.

З листопада 1943 по липень 1944 року перебував у лавах УПА на південній Волині. Псевдоніми «Андрійчук», «Лиман». Працював коректором у окружній референтурі пропаганди військової округи «Богун». Здався НКВД 30 липня 1944 року у Верхівському лісі. Після слідства був засуджений на 10 років таборів.

У таборах перебував до 1954 року. Працював на шахті. Повернувшись після ув’язнення в Україну, Паламарчук оселився в Ірпені, . Член Національної спілки письменників України із 1966 року. У 1990 році отримав премію імені Максима Рильського за кращий художній переклад творів світової літератури. Помер 15.11.1998 року в Ірпені.