Народився у с. Подусільна Перемишлянського (колишнього Рогатинського) р-ну Львівської обл. Закінчив Рогатинську гімназію, старшинську школу Польскої армії зі званням поручника. Під час навчання стає активістом пластунського руху та згодом вливається в ряди УВО.

Після служби в польському війську за дорученням ОУН активно працював у різних громадських організаціях: "Сокіл", "Просвіта" тощо. Був талановитим організатором і педагогом. Неодноразово був арештований польською поліцією. Був в’язнем Бережанської (1933), Золочівської та Львівської тюрем. Півтора року був ув’язнений в польському концтаборі "Береза Картузька".

В 1939 р. працює вчителем в школі с. Бачів, з приходом німецьких окупантів йде в підпілля. Учасник військових курсів ОУН(б) в Кракові (1939—41), командир підстаршинської школи ОУН(б) у с. Поморяни Львівської обл. влітку 1941, яка розташовувалась у колишньому замку графа Потоцького. Після арешту Гестапо командного складу школи, в’язень німецкьої тюрми (1941—42). З тюрми на вул. Лонцького (тепер бічна вул. Бандери) у Львові Василя, разом з іншими, викупив митрополит Андрей Шептицький.

З літа 1942 р. – військовий референт проводу ОУН(б) на ПЗУЗ і член підпільного військового штабу, створеного при проводі ОУН(б). На конференції ОУН(б) у Львові в перших числах грудня 1942 р. активно підтримав ідею створення повстанських загонів для боротьби з німцями.

Організатор і перший командир УПА на Волині. Брав участь в переговорах бандерівської делегації з отаманом Тарасом Боровцем щодо об’єднання загонів, які відбулися 9.04.1943 р. в с. Золотолин на Костопільщині (за іншими даними – на хуторі Труди).

Загинув у бою з німецьким підрозділом разом із частиною штабу під с. Черниж Маневицького р-ну Волинської обл. Інформацію про пересування повстанських командирів німцям видав польський шовініст. Разом з Івахівим у бою полягли: Юліан Ковальський («Гарпун») та Семен Снятецький («Сійко»)* і ще 7 повстанців. Посмертно В. Івахів був підвищений до звання підполковника з датою старшинства 13 травня 1943р.