Український гумор

[yyyyyhhh]

Ніч. Село. Відчиняються з рипінням двері комори, і з неї вилазить здоровенний гладкий пацюк. У одній лапі він тримає окорок, у другій – добрячий шмат сала. Хвостом відсовує капкан з маленьким засохлим шматочком російського сиру. Зі смутком дивиться на капкан, чухає черево, зітхає й каже:
- Ну чесне слово, як діти!

[Olexijj]

Смачний борщ.


- А ти вмієш борщ варити? -
Свекруха невістці.

- Та умію, ще й радію,
Як борщ пахне в мисці!

- Ну а що для цього треба,
Щоб борщ вийшов добрий?

- Щоб була незла свекруха
І чоловік голодний.

[Olexijj]

-Я,куме,в молодості відро пива випивав, а зараз тільки піввідра можу!
-Здоров'я не дозволяє?
-..Морда в середину відра не пролазить!

[strenger]

Сидить у шлунку cалат. Раптом зверху щось падає.
- Ти хто?
- Горілка.
- За що пили?
- За Івана Івановича.
Знову сидить. Знову падає.
- За що пили?
- За Івана Івановича.
І так кілька разів. Нарешті салат не витримує:
- Піду, подивлюся, що це за людина така, Іван Іванович.


Галя була нстільки моцною кобітою, що лупила дітей ремнем не знімаючи його з чоловіка!

[Olexijj]

Якщо вночі не можна їсти,
тоді навіщо в холодильнику лампочка???🤔
Добавлено через 14 часов 46 минут
Чоловік здатен 2 години сидіти не ворухнувшись… дивитись на поплавок… А почекати 5 хвилин… поки дружина вдінеться… у нього нервів ,бачте,не вистачає

[strenger]

hvylina....jpg

[roland_76]

Постали перед Саваофом-Єговою водій і піп. Водія Саваоф відправив у рай, а попа — у пекло.
— Помилуй, боже! За що? — здивувався чорноризник.
— Бо на твоїх проповідях парафіяни спали, замість того, щоб молитися. А в його автобусі вони молилися, замість того, щоб спати...

[Olexijj]

У садочку молода вихователька допомагає малому, що йому ледве три роки, взувати зимові чобітки. Йде дуже непросто. Малий пихтить. Вихователька собі. Від напруги розчервонілася, але за якимось разом вдалося таки. Аж присіла перевести подих. А малий каже, що то не на ту ногу взули.
Виховательки приглядається, і дійсно переплутали лівий з правим. Береться стягати. У зворотний бік йде легше, але однаково треба трохи пововтузитися. Потім назад взувати. Тим часом у неї вже з’явилися перші крапельки поту на чолі. Малому також важко. Але обидвоє стараються. Ще трохи і чобітки на ногах. Малий видає:
- То не мої чобітки.
Вихователька трохи в ступорі. У неї починають дрібно тремтіти коліна. Але стягає чобітки з ніг. Дихання глибоке, бо то фітнес ще той. Коли один вже лежить на підлозі, а інший от-от сповзе, малий додає:
- То чобітки мого братика. Мама сказала їх носити.
Праве око у виховательки дрібно сіпається. Вона йде випити склянку води, хоча хочеться їй чогось набагато міцнішого. Але бере себе у руки і починає взувати малого. Чомусь справа йде найважче з усіх разів. Піт тече струмком і змиває туш. Малий кілька разів голосно "ойкає", але терпить. Намагається допомагати, як вміє. Вихователька подумки вже написала у травні заяву на звільнення і їде на полуницю до Польщі. Проходить ще трохи часу. Чобітки нарешті на місці.
Виснажена важко опускається на стілець хвильку перепочити. Малий винувато стоїть біля неї і чекає, щоб продовжити вдягатися. Зрештою, трохи прийшовши до тями, вихователька допомагає йому вдягнути куртку та шапку. Питає, де його рукавички. Малий тихо відповідає:
- У чобітках...

[damasko0]

— Ви питаєте, ваша честь, чого я хочу з ним розлучитися?
Тому що у нас з ним не залишилося нічого спільного.
Адже ж я виходила за нього заради грошей!
— А що ж змінилося?
— Скінчилися гроші...

[yyyyyhhh]

- Сусідко, я бачу, останнім часом ваш чоловік помітно схуд. Він не хворіє?
- Ні, просто він щодня ходить на риболовлю.
- І тому худне?
- Звичайно. Адже він харчується тільки тієї рибою, яку зловить.