Український гумор

[yyyyyhhh]

Один український письменник каже товаришу:
– Можеш мене привітати! Я закінчив чергову п’єсу.
– І як ти її назвав?
– “Гамлет”.
– Жартуєш? Ти що, про Шекспіра ніколи не чув?
– Дивно! Мені про цього чувака казали, коли я закінчував “Макбет”.

[yyyyyhhh]

Приходить міліціонер до бібліотеки:
– Чи маєте якісь книжки Гемінґвея?
– Маємо. «Старий і море».
– Мені, будь ласка, «Море».

[yyyyyhhh]

– А я собі взявся писати вірші.
– Ну, і як воно, виходить?
– Наполовину.
– Як це?
– Писати виходить, а вірші – ні.

[yyyyyhhh]

— Сарочка, я вирішив, що більше ніколи не буду з тобою сваритися!
— Ні, ви подивіться на нього, він вирішив...А у мене ти запитав?!

[yyyyyhhh]

— У вас є снодійне?
— Є.
— Скільки коштує?
— 500 гривень.
— 500 гривень?! Так якщо я за снодійне віддам 500 гривень — я тоді взагалі не зможу заснути!

[yyyyyhhh]

— Ізя, ти спиш?
— Не-а...
— А шо очі закрив?
— Зір економлю...

[yyyyyhhh]

Стук в двері:
— Тут живе Рабинович?
Голос з-за дверей:
— Хіба це життя?

[yyyyyhhh]

Трояндочка! А випити шо-небудь є?
— Є. Чай є кошерний, цейлонський.
— А що-небудь міцніше?
— Ну, візьми новий пакетик...

[yyyyyhhh]

— Моя Песя вічно ниє: «Міні носити нічого, міні носити нічого!»
— Ой, Фіма! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить!

[yyyyyhhh]

Рабинович на прийомі в поліклініці:
— Доктор! Пошукайте у мене іншу хворобу. Ця дуже дорога.