Трішки гумору.
Дід Петро сидить на ґанку,
Вуса поправляє,
Оповідками онуків
Своїх забавляє.
- Розкажіть нам, діду Петре,
Хоч би по секрету,
Як ви брали собі в жінки
Бабусю Секлету.
- ОХ! Була ж красива дівка,
Брови, як Шнурочки,
Коса довга, личко біле,
вишита сорочка.
І така, скажу, ґадзиня,
Все в руках горіло.
Насмасніший на селі
Капустняк варила.
А співала як, о Боже!
Солов'ї змовкали!
Від її пісень у мене
Кишки танцювали.
Серце , мов у бубон,
П'яти холоділи.
І по тілу величезні
Мурахи ходили.
П'ять разів ходив з сватами,
А вона, зараза,
Виряжала з гарбузами
Аж чотири рази.
А на п'ятий ... Я до того,
Гарбузи ночами
Перетіг з її городу
До своєї мами.
Як Секлета голосила!
- Бідні мої свині.
Чим же буду годувати?
В чому ж вони винні!
І кричала, і молила,
Злодіїв ганьбила.
І до сьомого коліна
Кісточки їм мила.
Гарбузи я склав на воза,
Нарвав чорнобривців,
І поїхав до Секлети
Щоб на ній жениться.
І сказав:
- Дивись, кохана,
Свині будуть ситі.
Я привіз для них наїдку
До самого літа.
Як побачила Секлета
Той на возі статок,
Мені кинулась на шию,
Запросила в хату.
Поставила капустняк,
Налила чарчину
І промовила:
-Приходь.
Пов'яжу хустину.
Тож весілля відбули,
Гарно відгуляли.
Цілу зиму поросят
Разом годували.
Вечорами на печі
Лузали насіння,
Та мене, мов миші гризли,
Мучило сумління.
Як повідав я Секлеті,
Про гріх гарбузовий,
Вона мене й навернула
Баняком пудовим.
Ну а потім пантрувала,
Ніжила, годила,
Гарбузову мені нашу
Кожен день варила.
Отож, внуки мої, знайте:
За любов борітесь,
Та ніколи із брехнею
В сім'ї не мирітесь.
ЛідіяМищенко
|
Линейный вид
