– Ось закінчиться весь цей коронавірусний карантин і ми обов’язково підемо з тобою в бар, де перевернемо по 2-3 келишки холодного пива.
– 23 пишеться разом…
Дві жінки розмовляють телефоном:
– Ой, подруга, сенсація, мої сусіди розлучилися!
– Так, а така була хороша пара, а чого це вони раптом?
– Так мої труси з балкона вітром на їх балкон занесло!
«Зайшов селянин у партком спитати, що це таке, коли в місті хліб є, а на селі немає?
Секретар подумав і каже: «Це лівий ухил».
Селянин знову питає: «А коли навпаки, – на селі хліб є, а в місті немає?»
– «Це небезпечний правий ухил»
– «А якщо в селі і в місті немає хліба, ось так, як зараз. Це що означає?»
– «Це генеральна лінія ЦК ВКП (б)».
Ми із кумом – трударі
(із циклу "Куміада")Ми із кумом – трударі
Як на пенсію вже вийшли я і кум Павло,
То рішили переїхать назавжди в село.
І хоча дружини наші, звісно, були проти,
Ми із кумом не боялись сільської роботи. Offtop
Поселились у будинках, кинутих людьми,
Покосили навкруг хати усі бур’яни,
Я й сказав:– Купити треба нам кілька курей,
Щоб були в нас яйця й м’ясо навіть без грошей.
Кум на те: – Навіщо гроші витрачать свої,
Як вони самі до рук тут липнуть у селі?
Перепілки у городі в тебе туркотять
Не лінуйся, любий друже, ти їх упіймать.
Я ж примітив у лісочку цілих три рої,
І вже завтра вони будуть у мене в дворі.
Зажили удвох із кумом, наче ті царі,
П’ємо яйця дієтичні у моїм дворі.
В нього бджоли медок носять, весело дзижчать,
Без жінок тут мир і спокій, тиша й благодать.
А сьогодні вже нарешті ми прийшли в садок,
Аби спробувати перший духмяний медок.
Як крутнув кум медогонку – Боже милий мій!
З того вулика стрілою вилетів весь рій.
Наче мухи обліпили бджоли ті мене.
А одна з них прямо в око жалом як штрикне.
Закрутивсь я, наче дзиґа, з місця так рвонув,
Що, уже десь за хвилину в себе в хаті був.
Кум петляв, неначе заєць, за ним – хмара бджіл,
Вскочив в хату – і з розгону сховався під стіл.
Я за ним чкурнув швиденько, а комахи – вслід,
Так гризуть, неначе птахи почорнілий глід.
Чую, губи набрякають вже, мов ковбаса,
Все чоло моє покрила холодна роса.
В кума очі, мов від жиру, зовсім запливли,
Вуха витяглись донизу й стали, мов гриби.
Мене ж бджоли покусали ще і за язик,
Він висів у мене з рота, наче черевик.
Як приїхала надвечір жінка моя Ната,
То де я, а де мій кум не могла впізнати.
І хоча нам в цю хвилину було не до сміху,
То для неї це була справжнісінька втіха.
Цілий день своїм смартфоном нас вона знімала
І усім нашим знайомим фото надсилала.
А вони їй щохвилини лайки присилали
Й наді мною і над кумом дружно реготали.
Та нічого, хай сміються, не вдалися бджоли,
Та тут нутрії стадами бігають довкола.
Ми ще шуби хутряні будем продавати,
Тож побачимо тоді, хто буде сміятись.
Галина Удовиченко
(із збірки "Відлуння душі" 2017р.)
Як на пенсію вже вийшли я і кум Павло,
То рішили переїхать назавжди в село.
І хоча дружини наші, звісно, були проти,
Ми із кумом не боялись сільської роботи.
Поселились у будинках, кинутих людьми,
Покосили навкруг хати усі бур’яни,
Я й сказав:– Купити треба нам кілька курей,
Щоб були в нас яйця й м’ясо навіть без грошей.
Кум на те: – Навіщо гроші витрачать свої,
Як вони самі до рук тут липнуть у селі?
Перепілки у городі в тебе туркотять
Не лінуйся, любий друже, ти їх упіймать.
Я ж примітив у лісочку цілих три рої,
І вже завтра вони будуть у мене в дворі.
Зажили удвох із кумом, наче ті царі,
П’ємо яйця дієтичні у моїм дворі.
В нього бджоли медок носять, весело дзижчать,
Без жінок тут мир і спокій, тиша й благодать.
А сьогодні вже нарешті ми прийшли в садок,
Аби спробувати перший духмяний медок.
Як крутнув кум медогонку – Боже милий мій!
З того вулика стрілою вилетів весь рій.
Наче мухи обліпили бджоли ті мене.
А одна з них прямо в око жалом як штрикне.
Закрутивсь я, наче дзиґа, з місця так рвонув,
Що, уже десь за хвилину в себе в хаті був.
Кум петляв, неначе заєць, за ним – хмара бджіл,
Вскочив в хату – і з розгону сховався під стіл.
Я за ним чкурнув швиденько, а комахи – вслід,
Так гризуть, неначе птахи почорнілий глід.
Чую, губи набрякають вже, мов ковбаса,
Все чоло моє покрила холодна роса.
В кума очі, мов від жиру, зовсім запливли,
Вуха витяглись донизу й стали, мов гриби.
Мене ж бджоли покусали ще і за язик,
Він висів у мене з рота, наче черевик.
Як приїхала надвечір жінка моя Ната,
То де я, а де мій кум не могла впізнати.
І хоча нам в цю хвилину було не до сміху,
То для неї це була справжнісінька втіха.
Цілий день своїм смартфоном нас вона знімала
І усім нашим знайомим фото надсилала.
А вони їй щохвилини лайки присилали
Й наді мною і над кумом дружно реготали.
Та нічого, хай сміються, не вдалися бджоли,
Та тут нутрії стадами бігають довкола.
Ми ще шуби хутряні будем продавати,
Тож побачимо тоді, хто буде сміятись.
Галина Удовиченко
(із збірки "Відлуння душі" 2017р.)
Последний раз редактировалось Olexijj; 30.05.2020 в 18:17.
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 12:16.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Линейный вид
