Український гумор

[m-721]

На Україні було розвідано нове родовище нафти. Видобуток ускладнюється тим, що нафта знаходиться в цистернах, які з великою швидкістю рухаються по залізниці з Росії в Західну Європу.

- Ну як, Ізя, ти уже влаштувався на роботу?
- Так, в оркестр російських народних інструментів.
- Так ти шо?! І шо, невже там усі росіяни?
- Є один, але ти ж їх знаєш, вони скрізь пролізуть.


Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Харашо Міша, ето действительно важная новость. А большая у вас армия?
- Ну, зара... (щитає)... Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен сказать тебе, Міша, что у меня в армії 100 тисяч людей, каториє только ждут маєво пріказа.
- Холєра, я зара вам віддзвоню. ..
(за якийсь час)... - Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Міша, что со времені нашева последнєва разгавора я увеличил армию до 200 тисяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)... - Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему ето ви вдруг передумалі?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних москалів.

[VACHALIY]

Приїхав хлопець у рідне село з міста.Навчаєтся там.Пів року не був дома.Йде по вулиці.На зустріч йому дід.
-Ти синку чи підрос,чи шо?
-Сам ти діду ЧІПІДРОС!

[m-721]

Українське військо
Ходить прапорщик Задранцев
По казармі вранці.
Пильним оком оглядає
Хлопців-новобранців.

– Фамілія?
– Давимуха.
– А твоя?
– Петренко.
– А как твоя фамілія?
– Передерієнко.
– Ні хрєна себе фамілька…
А ти?
– Дерев’янко.
– Ну, а што ти, Дерев’янка,
Дєлал на ґражданкє?
– Орав, сіяв…
– Зачем орал?
– Така була праця…
– Тепер орать здесь я буду,
А ти – подчіняться.

Так у війську українськім
Прапорщик Задранцев
На свойом общепонятном
Учить новобранців.

Автор: Павло Глазовий.


Покаталися
Дир-дир-дир…
- Привіт дружок!
Не боїшся тряски?
Мотоциклом покатаю,
Залазь до коляски.

Покаталися. Спинились.
Дружок дружка смика:
- Посміхнись! Чого у тебе
Кисла така пика?

Той скривився, спину чуха.
Ну тебе до трясці!
Засмієшся, як у тебе
Дна нема в колясці…

Автор: Павло Глазовий.

[VACHALIY]

Українське весілля!Красавиця наречєна пляше з гостями.Наречений спить узюзюканий пикою у салаті.До нього підходять друзі.
-Ваню!Ваню!Прокидайся!
-Хррррррррррр!
-Ваню!Вставай!Гості чекають!Наречена!
Ваня підіймає свій фейс.І каже!
-Гості?Наречена?О!А як її звати?
-Чі Галя,Чі Поліна!
-ЧІПОЛІНА??!!!
;-)

[m-721]

SALUS POPULI / БЛАГО НАРОДУ (Лінґвістично-історичний дискурс)

Salus populi supremа lex esto.
Благо народу — найвищий закон. (лат)
Цицерон
Сиджу я за столом (робочим, звісно) і пишу. На краєчку стола, вільного від паперів-книжок- дискет-газет-дисків-зошитів-листів-
рахунків-папок-ручок- маркерів-ножиць- конвертів-скотчів-
коректорів-олівців-стейплерів... на таці стоїть джазва із гарячою чорнезно-солодкою кавою, мініатюрне горнятко і така ж мініатюрна тарілочка. А на ній — світло очей моїх, радість шлунку мого, пісня надхнення мого — сало! Воно таке ніжно-біле і тоненьке, що крізь нього можна розгледіти дірочки на чорному житньому хлібі під сподом. Воно має такі делікатні рум’янці по собі, що крізь них можна дивитися на Канаду чи Америку, і бачити Україну. Воно дивовижним чином уміє перетворюватися із фізичної поживи на духовну. Особливо, якщо з цибулькою...
Скільки чули ми, українці, в Україні і не в Україні сущі, кпинів та єхидних знущань над нашим національним продуктом — салом! Але нашу любов до сала ніхто не перекреслить. Самі їмо, друзів пригощаємо, сусідам даємо і ворогам рекомендуємо. Бо в чому ж сила? В салі сила! Чим більше у нас сала, тим легше нам пережити знегоди!
Сало копчене, солене, мариноване, запечене і варене, свіжісіньке чи добре просолене й вистояне, з перцем і часником, з паприкою чи тміном... А як неповторно увінчують гору вареників чи галушок у полумиску ароматні, рум’яні та хрумкі шкварочки! Вже від самої уяви починається, по науковому висловлюючись, салівація (себто слиновиділення).
Вже навіть діти знають, що Україна — колиска світової цивілізації. І плуг, і гончарне коло ми придумали, і писемність. Від чого такий розум? Від сала! Єгиптяни ще й фундамент до своїх пірамід не заливали, коли трипільці-українці жили собі любісінько у двоповерхових, з каменю будованих кондомініумах, вирощували пшениченьку, гончарували, писанкарювали і ... їли сало. Свою любов до сала українці поширили у світі серед багатьох народів. Не треба далеко ходити. Відкриймо стародавню історію чи словник-енциклопедію: у чужоземних культурах присутнє наше сало...
Візьмімо римських саліїв. Ці жерці своїми піснями дали початок римській літературі. А все — завдяки салу. Поїли нашого національного продукту — і заспівали. Не було би сала — не було б і шедеврів давньоримської літератури. Воістину: буде сало — буде пісня!
Навіть римську богиню успіху і здоров’я звали не як-небудь, а Салюс.
Ще дійшло до нас із античності слово колосальний — це той, що був, є і буде коло сала.
Відомі в давній історії жінки — Саломея чи Мессаліна — теж своїми іменами рекламували сало (видно, на ньому, рідненькому, викохали свої спокусливі форми).
Іудейський цар Соломон – теж наша людина. Колись він був Сало-мен, але як перейшов на релігію, що забороняє їсти сало, то довелося підкорегувати й ім’я.
Середньовічні васали — це люди, котрі відповідали за доставку сала до столу своїх сеньйорів.
Як ви думаєте, завдяки чому розквітнув Версаль у Парижі? Завдяки салу! Тому й назвав його король Людовік Штурханадцятий – Версаль.
Та й французький салон — це місце, де можна, спокійно бесідувати з поважними людьми за келихом шампанського, закусуючи салом.
Салат — це овоч, який конче потребує до себе сала. Бо так смачніше. А ще сало смакує із борщем та хлібом — білим, пшеничним, ще тепленьким... або чорним, трішки причерствілим.
Коли людина гарно наїсться сала, то одержує таку енергію, що хоче стрибати, підскакувати, перевертатися. Так з’явилося у спорті сальто мортале.
Кажуть, що ящірка саламандра у вогні не горить — її сало оберігає. Пошкварчить, пошипить і живою залишиться.
Той, хто має бізнес, добре знає, що різницю між грошовими надходженнями і витратами вимірюють салом, її так і називають — сальдо. Італійські співаки виводять чарівне бельканто: "О сало! О сало моє! Люблю тебе! Люблю-у-у те-е-бе-е-!"
А скільки наш народ склав приказок і прислів’їв про сало:
Сало сила — спорт могила!
Хто знав біду, той сало їсть без хліба.
Поки грубий схудне — худий здохне (бо не їв сала)!
Не підмажеш (салом) — не поїдеш.
Найкраща птиця — то ковбасало!
Словом, нашому салові пора ставити пам’ятник. І нехай він буде вкритий тонюсіньким шаром сусального золота!
Ставлю крапку. Допиваю каву і беруся до найсмачнішої у світі канапки — хліба з салом. Ам-м-м! Ум-м-м! Смакота! Хочете шматочок?

Оксана Соколик (Сидорчук)
Джерело: «Українське село»,

[VACHALIY]

Помирає старий ОУНівець. Кличе востаннє сина:
- Синку! Біжи хутчіш до райкому, запиши мене до Компартії!
- Батьку, ви з глузду з`їхали! Все життя нищили їх, а тепер - до Компартії?
- Біжи, синку, і записуй. Як помру, на одного комуняку менше стане.



Два гуцула:
- Оце їздив до Іспанії по путівці, був у Севільї на кориді і бачив, як одного дурня бик зім`яв.
- А за що ж він його?
- А тобі б перед пикою комуняцьким стягом махали!

[m-721]

Куме, а знаєте який мій собака розумний? Він як приходе до дому, носом тицне дзвінок!
- А мій такого не робить...
- Такий дурний?
- Ні, ключа має.

Російські народні казки починаються зі слів "Жилі-билі", а українські - зі слів "Любі друзі..."

Москва. Концерт українських артистів. Ведуча концерту дивиться на сцені у програмку:
– А теперь украинская народная песня "Висела писенька"!

- Куме, а чого це ви свій домен розмістили на RU? Адже ж це Russia, Московщина..."
- "От сором на мою голову! А я гадав, що це Рідна Україна!.."

[VACHALIY]

Семінар у Сільхоз Академії: Професор дає студентам завдання й говорить:
- Шановні студенти, от вам Бик і Корова, а я пішов пити каву й коли повернуся зробіть так, щоб Бик осіменив корову.
Через 15 хвилин Професор вертається й бачить таку картину:
Бик лежить мертвий, Професор у шоці запитує в студентів:
- Шановні студенти що трапилося?
- Так поки ми Корову на спину укладали, Бик зі сміху вмер

[m-721]

Хлоп трактором привіз цеглу. Кум кумові помагає в'їxати задом на подвір'я і керує:
- Та-а-к, куме...давайте назад...Добре...добре..Троxа лівіше...не рулем, а задом лівіше, куме...Та-а-ак.. ще троxи... Та-а-ак...а тепер правіше ...і зразу лівіше... і різко назад... Та-а-ак...Ще...і ще...різко наз-з-зад... Ще...ще...і ще... Бу-у-м! Сто-о-о-п!... Стоп куме...Стоп...А теперки до xолери ясної йдіть, куме, подивіться, на своє їздження..траxтором...


Як відомо, на свято Сороки у давнину випікали з тіста так званих жайворонків. А ще цього дня варили 40 вареників або пекли 40 пиріжків. Саме вони й згадуються в народному анекдоті, як одна жінка наварила чоловікові 40 вареників, а потім і питає: «Чи всі поїв?» А той відказує: «Та тільки 39, а решту діти розхапали!».

[VACHALIY]

Біжить по лісі мавпа й репетує: криза, криза!
Назустріч іде вовк: Яка криза? Я як їв м'ясо, так і їсти буду!
Біжить мавпа далі й репетує: криза, криза!
А назустріч - лисиця: Яка криза? Я як ходила в шубі, так і ходити далі буду!
Іде мавпа й думає: а яка і в правду криза? Я як ходила з голим задом, так далі й ходити буду!

Прокидається ранком мужик, штовхає дружину в бік і говорить:
- Золотце, а зроби-но мені чайку, а?
- Не-А, не зроблю, із чого це раптом?
- А за красиві очі?
- Ні..., не хочу.
- А за цілі зубки?