Тобі, Росіє, гріх не знати,
Як всім жилось в Країні Рад,
То як же смієш ти казати,
Що ти для когось "старший брат"? читать дальше
Чужі простори неоглядні
Завоював тобі Єрмак,
Та й інші, будь вони не ладні,
І зараз діють саме так.
Не рахувалась ти, Росіє,
Ні з ки́м, ніко́ли і ніде́,
Себе вважала за месію,
Що шляхом праведним іде.
Та шлях твій хибний, бо тобою
Антихрист вже заволодів.
Шкода людей твоїх до болю,
Бо ти зробила з них рабів.
А може їм так краще жити:
Чи з ясним розумом, чи без –
Собі кумира сотворити
І ждати манни із небес?
Росіє путінська сучасна,
Ти, ніби, вижила з ума.
Цур тобі пек, орда нещасна –
Свій шлях обрала ти сама!
Навчилась ловко ти брехати
За декілька століть підряд,
Ти – Русі падчерка пихата,
Який, в греця, ти "старший брат"?
19.06.2014 В. Даниленко
Последний раз редактировалось Rusllan; 29.04.2020 в 17:26.
Причина: DALSHE
--- Скільки навкруг квітів! Квітне всюди зілля...
А в мене, коханий, сьогодні весілля...
Який загадковий, Господи, той світ!
Все - таки виконую я твій заповіт!...
Пам'ятаєш, як ти раз мені сказав:
--- Якби я, кохана, у бою упав, ---
Ти за мною, рідна, довго не тужи,
Ти за мого друга заміж все ж іди!..
Ми разом зростали, вдвох тебе любили...
Вдвох на тій війні ми ворога трощили...
Друг мій якось вижив... Ну а я упав...
Навіть як вмирав я, то тебе згадав....
Ти прости, кохана, що зрадив тобі...
Що не докохав я... так жити хотів!..
Нам вдвох на майбутнє плани будував,
Бо одну тебе лиш любив та кохав...
Ти стоїш і плачеш у білій фаті...
Не судилось, мила... Я в сирій землі...
Мій друг відомстив їм за пролиту кров...
Хай тобі дарує він свою любов!..
--- Ти мені привидівсь, весь на повен зріст,
Як тоді, востаннє, як троянди ніс...
Я тебе, коханий, теж вірно любила,
Нашою любов'ю вірно дорожила...
Ти прости, мій любий, що йду на вінчання,
Хоч ти --- моє перше і світле кохання...
Який же жорстокий й загадковий світ!...
Нині ось виконую я твій заповіт...
Не тобі я стану ---- другові дружина...
Ти прости, мій милий... я ж тебе любила!
Видно, не судилось... Доля вже така...
Я буду дружина.... лише не твоя...
--- Ти не плач, кохана! Сліз гірких не лий!
Друг мій --- добрий хлопець! Ти його люби...
Полюби, серденько, і щаслива будь!
Та мене ти з другом, прошу, не забудь!
--- Прощавай, коханий!... Спи спокійно... Спи...
--- Вже йди на вінчання.... Йди, люба... Іди!..
Не сумуй, кохана!... Друг --- твій чоловік...
Живіте щасливо у любові вік!..
--- Підожди, мій милий... Я ще помолюся
І на твоє фото я ще надивлюся...
Ще чоло погладжу, поцілую губи...
Дорогий і вірний, мій найперший... любий...
Окропили сльози могилку рясні...
Дякую я, милий, за усе тобі!...
Я поклала квіти й тихо відійшла...
Любила... кохала...--- стала не твоя....
Євгенія Юрчишина-Кулик
12.01.2017р.
Я пам.ятаю цю стареньку
пані..
Вона сиділа з яблуком
в руці..
Це було вперше..
може і в останнє...
Сльоза тремтіла
на її лиці..читать дальше
Вона сиділа мовчки..
на вокзалі..
Когось шукала поглядом
сумним..
І проводжала поїзди
у далі..
Ніби прощалась кожен
день із ним..
Коли у формі бачила
людину..
Здригалася.. і промовляла
вслід..
-Не бачили ви.хлопці..мого
Сина???
-Не бачили....Хоч яблучко
Візьміть..
І перехрЕстить...поцілує
руки..
-Та що ви..мамо..обніма
Солдат...
Нема нічого гіршого
розлуки..
Це ніби сонце бачиш..
Із-за грат....
А от сьогодні...
Щось її не було..
Солдати йшли..
Наплічники важкі..
Не витримав хлопчина
Як побачив..
Червонобоке яблучко
В руці..
Його тримала незнайома
Жінка..
-Візьміть..синочки..
То від мами вам..
Не витримало серце
Обірвалось..
Пішла бабуся ..
У Господній храм..
Молилися....
У формах ..на пероні
від їх молитви
Плакав Господь Бог..
Червонобоке яблуко
в вагоні..
Ділили хлопці мовчки
на сімох.
-Ми знали правду...
Мамо..знали правду..
Пробач..лебідко
просто не змогли..
І потяг рушив..
в дику невідомість..
У пекло незкінчЕнної
війни.
В АВТОБУСІ.
В порожній автобус зайшов молодик,
Нема ще нікого, сідай куди хочеш,
Він щойно з війни, від маршруток відвик,
То коло вікна примостився охоче.
Двигун забурчав, ворухнулось авто',
Помчав тарантас несучи геть хлопчину,
Позаду лишилася зона АТО,
Прощай медсанбат і військова частина.
По ходу автобус набився людьми,
Нема вільних місць, вже й проходи забито,
Тут жінка дорогу побивши грудьми,
Обурюючись говорила сердито:
—От молодь пішла, подивіться лишень,
Та я ж по роках йому майже що мати,
Сидить, сунув руки собі до кишень,
А жінка у віці повинна стояти.
Тут інша впряглася і нумо кричать:
—Як тільки не соромно в ваші то роки,
Розсівся як барин, а інші стоять.
Не вихований, хоч і виріс нівроку.
Вже через хвилину гудів весь салон,
Підходили ще пасажири знадвору,
Автобус горланив, немов Вавілон,
Юнак повернувся і мовив суворо:
—Ну добре, я встану, раз ви за своє,
Але в мене буде єдина умова:
Хай той зараз сяде на місце моє,
Хто сором утратив якось випадково.
І хлопець, засунувши руку під низ,
Дістав звідти милицию, потім і другу,
Зіпнувся. Устав. На костурах повис,
Застигла в салоні тривожна напруга.
Так стоячи їхав додому солдат,
Хоч біль відчував при пору'хові кожнім,
Та силу давало йому те встократ,
Що місце його залишилось порожнім.
Ох і вітрище ж розходився… Берези косами сплелися,
Осика, наче з переляку – аж труситься… Товсту гілляку
На всохлій груші відчахнуло, вже запахом дощу дихнуло,
Щас уперіщить! Як долівку – змело дорогу…Он голівки
У соняхів скрутив вітрище… То загуде, а то засвище,
Мені аж страшно, хоч і в хаті…Вишневий цвіт, як сніг лапатий,
На погрібець, і на повітку лягає щільно… Наче квітка
У небо райдуга знялася… А вітер не стиха, узявся
Копичку в лузі колошматить – ну, наче вилами ухватить,
Й по сінокосу розкидає, підніме в небо, погойдає,
Як грається… Пробіг городом, а далі на канаву й бродом
Гайнув кудись на болота, по лепесі, очеретах
Подався далі… Свіжо стало, ще пару крапельок упало,
Запарувала сіра стріха… Ворушиться, ну, наче диха…
А.Логвиненко.
Добавлено через 12 часов 25 минут
Сальця із проростю кусочок, штук три зубочки часнику,
Яєчок пара і «гурочок», хліб, сіль в коробочці - таку
Торбинку зранку я таскаю, із татом череду пасем,
Почотне діло, понімаю… У полі пахне чебрецем,
А ще з болота тягне ряска,в ніс б`є розпарений кизяк,
У небі – жайвір… Чи й не казка? Край пастовня блищить буряк…
Корови тоже наче сонні, скубуть травичку молоду,
Тільки он Лиска, баби Соні – хвоста задерла, жди біду…
Ох і вреднюща! Вся в хазяйку, телиць рогами знай ширя,
У неї наче в ср…ці швайка, таке, зараза, витворя!
Вже в буряках, і ще дві пруться, кричу - і ухом не веде
Воно б оце заматюхнуться, так по губах же попаде…
Ну, щас котрась в мене получить! Човпу ботвиною, сопу,
Ось зараз бич її научить! Вже повно оводів і мух…
Повиганяв… Пора в торбину, уже щитай нема й роси,
А добре все! Ковтаю слину…Аби хоч пальця не вкусить…
А.Логвиненко
Последний раз редактировалось Olexijj; 01.06.2021 в 08:24.
Причина: Добавлено сообщение
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 21:30.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.