Влада довгий час приховувала й применшувала масштаби та наслідки аварії.Інформація про куренівські події піддавалася жорсткій цензурі, 13 березня в Києві було вимкнено міжміський і міжнародний зв'язок.
Офіційне повідомлення про катастрофу по державному Українському радіо було передано лише 16 березня.

Загинуло близько 250-550.Радянська влада направила туди різну техніку для ліквідації катастрови.Разом з затвердівшою пульпою екскалатори рвали на шматки тіла загиблих людей.

"Я сіла в автобус, салон якого був таким переповненим, що мене буквально припечатали до задніх дверей. Проїхавши трохи, автобус застряг навпроти стадіону «Спартак». Вода стала досягати вікон. Водії всіх машин, що застрягли, вибиралися з них і пливли на протилежну сторону до огорожі стадіону. В автобусі стояв страшний крик. Люди усвідомили, що поховані заживо. І раптом все потемніло. На нас йшов вал — суцільна піниста маса якогось сірого кольору. Вал був вищим за будинки й закривав собою небо. Чоловік, котрий стояв попереду мене, на мить ривком розсунув двері й ступив уперед. Я — слідом за ним. Потік збив мене з ніг, але дивом залишившись на поверхні і борсаючись, я дісталася до огорожі стадіону. Коли я піднялася на неї, пролунав вибух — автобус, з якого я кілька секунд тому вибралася, був охоплений полум'ям. Хтось вибив передні двері, але врятувалися тільки жінка й дві дівчинки. У них сильно обгоріло волосся. Решта пасажирів згоріли живцем."

. Серпень 1943 року. Тернопіль окупований фашистами, які чинили аналогічні звірства, як і більшовики. Німці намагалися показати всім, що вони вища раса, у всьому мають переваги, а українці слабші від них навіть і в спорті. Але не так все насправді було.

У Тернополі відбулася подія, яку в радянські повоєнні часи назвали «матч смерті» – гра з футболу між збірною міста, на основі довоєнного УСТ «Поділля», і збірною військово-повітряних сил Третього рейху «Люфтваффе». Це була німецька професійна команда, яка постійно проводила тренування. А німецька влада у Тернополі через місцеву громадськість зобов’язала протягом трьох днів підшукати тернопільських футболістів та провести футбольну зустріч на обладнаному футбольному полі. Проти професійної команди німецьких солдатів виступили гравці довоєнних футбольних клубів,які тренувались ще при польській владі. І тим гравцям дали можливість провести тільки два тренування перед футбольним матчем з німцями.

Збірна міста Тернополя вийшла на матч із «Люфтваффе» в зелено-чорних футболках – кольорах УСТ «Поділля». Капітаном команди на цьому футбольному матчі, був Петро Муран, у складі збірної Тернополя грав найкращий бомбардир довоєнного часу в місті Здислав Маркович. Також у складі збірної міста грали: Михась Мосципан – воротар, Петро Муран, Ярослав Козачок та Олександр Королюк – у захисті, у півзахисті – Ясьо Рахліцький, Володимир Козуб і Богдан Назар, в атаці – Омелян Ращук, Здислав Маркович, Данило Борецький, Казимир В’єпшоник. Наприкінці гри вийшов на поле півзахисник Іван Онисько, який перебував у резерві. На цю зустріч прийшли і Тернопільські вболівальники, які тихо вмостилися позаду. Більшість стадіону була зайнята німецькими солдатами, які приїздили із районів області. У першому таймі наші спортсмени зуміли вистояти проти навальних атак «Люфтваффе», яким «підсуджували» судді – всі троє арбітрів були німці і постійно , як тільки м’яч був в тернополян, то лунав свисток, що вказував про порушення з боку наших футболістів. Але після перерви наша команда стала сміливішою, більше почала грати в дальні передачі, і швидше футболісти стали переміщатися. Тому ініціатива поступова стала переходити до наших спортсменів. Німецькі футболісти змушені були залучити до гри свіжі сили – чотирьох нових гравців.

Судді не завжди звертали увагу на порушення правил з боку німецьких гравців, які доволі брутально поводилися щодо наших футболістів. За 20 хвилин до завершення матчу втомленого постійними ударами по ногах Казимира В’єпшоника замінив Іван Онисько. Останніх п’ять хвилин зустрічі стали вирішальними. Атака за атакою провели футболісти збірної Тернополя. Постійні удари з далекої дистанції по воротах німців проводили Маркевич та Борецький. І, за декілька хвилин до завершення гри одна з атак таки увінчалася голом – на 88-й хвилині гри комбінація Маркович – Назар завершилась вивіреним пасом «на хід» набігаючому Данилові Борецькому. Форвард сильним ударом з 20-ти метрів послав м’яча точно у лівий нижній кут воріт суперника. А який крик піднявся на стадіоні. Вболівальники забули, що це німці кругом них. Сплеск радості перемоги вирував в їхніх серцях. Зрівняти рахунок німці не змогли, хоч суддя додав аж 7 хвилин часу.



Наші футболісти, боячись жорстокої реакції німців на поразку, після матчу одразу ж побігли в парк. Дехто негайно ж виїхав з міста. Однак, переможців не переслідували. Автор переможного гола Д. Борецький загинув під час війни, М. Мосципан і К. В’єпшоник перебралися до Польщі, а інші учасники Тернопільського воєнного футбольного тріумфу жили і працювали в рідному місті. Капітан тернополян П. Муран аж до 45-річного віку грав у різних командах міста. Уже по війні обласна федерація футболу видала всім учасникам матчу 1943 року довічні перепустки на стадіон.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

З семи до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах – жила в наметах, щовечора збиралася з друзями довкола великої ватри, вчила українські пісні, пізнавала українські обряди та звичаї. У «Пласті» здобула ступінь пластуна-розвідувача. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку Уладу пластунів юнаків та юначок (УПЮ) та протягом трьох років керувала співочим гуртом «Соловейки».

Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі – складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень.



Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» – своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У Квітки є кілька пісень в альбомі «Пісні України», заспіваних «білим голосом».

Після cмepті батька (Володимир Цісик пoмep від iнcyльту в 1971 році, коли Квітці було сімнадцять, – ред.) потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорка та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для «Pадіо Cвобода» – записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанції. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава.

Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її почали запрошувати джазові, поп- і рок-зірки. Цісик допомагала Pоберті Флeк, Бобу Джeймсу, Дейвіду Сeнборну, Майклу Бoлтону, Карлі Сaймон, Лінді Рoнстадт та іншим, а також Квінсі Джoнсу – відомому продюсеру-аранжувальнику Америки, котрий відкрив феномен Майкла Джeксона.

Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації AВC, NВC, CВS, Вurger Kіng, МcDоnald’s, American Airlines та Delta Air Lines, Соca-Сola, Рepsi-Cоla та інші. З початку 1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США – рекламних мотивів для радіо й телебачення. 1981 року Квітка записала для компанії «Ford Mоtor» рекламну пісню «Have You Driven a Fоrd Lately?». Відтоді й аж до смepті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна аудиторія Квітки становила понад 20 мільярдів слухачів – майже в чотири рази більше ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста. Також виконувала джинґли для Chevrolet, Cadillac, Toyota.



Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») був записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») – 1989 року. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200 тис. доларів) Квітка зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Як наслідок – два альбоми української легкої музики. За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес-проектами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про свою батьківщину. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk».

1989 року Квітку намагалися запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року – в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на Батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі.

Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому не судилося статися – її життя передчасно обipвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого.

1992 року у Квітки дiaгностували paк мoлочної зaлози. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до cмepті.

КВІТКА ЦІСИК.Неймовірна,неповторна,геніальна жінка,що крізь усе своє життя пронесла Україну і котра прославила її в усьому світі.
Жахлива хвороба забрала співачку від нас.Та,на щастя,залишився голос,який лікує душу,бринить,мов кришталь і виграє ,як самоцвіт.
Ти завжди в наших серцях,справжня Квіточко України!На всі віки!

❤️Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США.Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди.

❤️Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk.

❤️Цісик мала колоратурне сопрано. Прихильники у її голосі іноді вгадували звучання скрипки. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка Цісик володіла технікою, поширеною у карпатських селах – «білим голосом».

«Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів», – розповідала співачка.
Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.
Співачка працювала і допомагала багатьом відомим американським музикантам і продюсерам. Співала на бек-вокалі у Вітні Г'юстон та Майкла Джексона. Також її запрошували для участі в записах своїх альбомів відомі співаки – Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінд Ронстад, Роберт Флек.

❤️У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року». Цісик виконала у фільмі всі жіночі партії, втім, через конфлікт з режисером фільму її прізвище вирізали із титрів. У стрічці Квітка Цісик також спробувала себе як актриса, зігравши у фільмі роль подруги головної героїні.

❤️У родині Цісиків музично обдарованими були обидві доньки. З дитинства батьки навчали Квітку і її старшу сестру Марію грі на скрипці і на фортепіано. Марія стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско.

❤️Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.

Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.

«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», – так скаже потім Назарій Яремчук.

❤️Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною, розповідала Радіо Свобода племінниця співачки Марта Цісик. В Україні Квітка так і не почула власних пісень.

«Ми вдома мали платівку Квітки і пригадую, коли слухали, то батьки боялись, щоб це не було чути з квартири, бо мали б неприємності. Ми давали людям цю платівку слухати, і вона до нас повернулась, хоч вже гадали, що втратили», – розповіла племінниця співачки.

Є інформація, що на Цісик в радянській Україні існувала заборона, оскільки у її репертуарі були пісні УПА та січових стрільців. Після проголошення Україною незалежності Цісик планувала приїхати з концертом, втім, цей задум так і не здійснився.

💔У 1992 році лікарі повідомили Квітці про діагноз – рак молочної залози. Відміряли їй кілька місяців життя, які тривали сім років. Квітка померла, не доживши п’ять днів до свого 45-річчя. Від цієї ж недуги померли її мама та сестра.