Новости можно размещать в теме Украина сегодня, новости
Если размещали новости в этой теме в последние 3-6часов, добавляйте новую новость в свое предыдущее новостное сообщение(кнопка EDIT).
Правила раздела (с изменениями и дополнениями от 29 июля 2013г.) читать дальше
Соблюдайте правила форума!
Не читайте и не не пишите в теме, если вам она чем-то не нравится.
Не пишите в теме, если вам нечего сказать по сути.
Не пишите в теме, если вы не умеете спокойно и сдержанно отвечать, на сообщения оппонентов.
Не просите закрыть тему, если вам она не нравится.
Разрешено высказывать СВОЕ ОБОСНОВАННОЕ мнение в спокойном стиле!
Соблюдайте барьер в общении и политкорректность!
Уточнение от 29 июля 2013г:
ЗАПРЕЩЕНЫ сообщения и(или) фото-видео материалы оскорбительного характера по отношению к участникам, третьим лицам, организациям, органам, структурам, объединениям и т.д.т.п.
Не всё, что кто-то где-то говорит, нужно и можно повторять на Форуме. Оскорбления, даже в цитатах, запрещены.
Дополнение от 29 июля 2013г:
За искажение, коверкание, перекручивание и т.д.т.п. названий организаций, объединений, партий, политиков, торговых марок, фамилий, имен, терминов модераторам как мимимум рекомендуется удалять такие сообщения. Но в зависимости от ситуации возможны и более строгие меры к тем, кто не сделает никаких выводов.
Никаких ссылок здесь размещать не нужно!
Если сообщение нарушает правила - нажмите пожалуйста "!" под аватаром.
Это поможет модераторам оперативно реагировать на нарушения.
Протягом останніх трьох років я 15 разів побував у Східній та Південній Україні. У березні й травні цього року двічі відвідав передову на Донбасі разом із волонтерами, які постачають українським воїнам різні види спорядження, провізії та надають їм психологічну допомогу. Написано багато книжок про українсько-російський конфлікт. Однак зовсім небагато авторів відвідували російськомовні регіони України чи зону конфлікту на Донбасі. Їхні книжки й статті, відповідно, основані на стереотипах і практично повністю базуються на російських джерелах. Це призводить до того, що в своїй основі вони спираються на застарілу парадигму, яка протиставляє "російськомовний схід" й "україномовний захід".
Праця британського науковця Річарда Сакви Frontline Ukraine: Crisis in the borderlands – "Україна на передовій: криза на порубіжжі" – яскравий приклад такого підходу. 300-сторінкова книжка не містить жодного інтерв'ю, взятого на Донбасі, чи бодай з українськими політиками чи експертами в Києві. Саква цитує російського президента Володимира Путіна 31 раз. І жодного разу – українського президента Петра Порошенка. Із 16 посилань на українські джерела дев'ять взято з газети Kyiv Post і немає жодного посилання на україномовні джерела.
Тарас КУЗЬО, науковий співробітник Канадського інституту українських студій 708833_1_w_590.jpg
Такий підхід не дозволяє побачити справжніх причин найбільшої кризи в Європі з часів Другої світової війни та витоки донбаського конфлікту. У цій статті я про_аналізую чотири поширені міфи, що стосуються мови, релігії, українського націоналізму та української нації, які використовують у подібних працях.
Мовне питання є, напевне, найбільшим міфом при розгляді кризи. Та насправді воно не зіграло майже ніякої ролі в анексії Криму та не грає важливої ролі в конфлікті на Донбасі. Міжнародні правозахисні організації зазначали: навесні 2014 року в Криму не було жодних загроз для російськомовних жителів. Більше того, на півострові працювали лише три україномовні школи, а демократичні українські партії всіх політичних поглядів мали дуже обмежений вплив на місцеву політику.
Опитування громадської думки надають додаткові свідчення на користь того, що мова не є проблемою для жителів Східної України. Коли українців запитали, чи змінився реальний статус російської мови після Євромайдану, 65 відсотків із них відповіли: не змінився. 10 відсотків навіть вважали, що він покращився. На запитання про те, чи після Євромайдану російськомовних жителів України утискають через мову їхнього спілкування, 1 відсоток відповіли "безумовно так" і ще 10 відсотків сказали "скоріше так". Деякі росіяни, що звикли до домінування їхньої мови з часів СРСР, не можуть прийняти свій статус національної меншини і вкрай негативно ставляться до позитивної дискримінації на користь української мови.
Дві третини українських солдатів, що перебувають у зоні АТО, – російськомовні. Під час мого спілкування з ними ніхто не виявляв будь-якого обурення з приводу мовного питання. Серед них були й російськомовні українці з Донбасу, і українці, що раніше служили в російській армії та згодом повернулися до України. Одного солдата звали "Сєвєр" – він був російськомовним українським десантником, який прожив більшість свого життя в Росії. Там його батько служив у радянській армії. "Сєвєр" бився проти російських елітних частин у Донецькому аеропорту протягом кількох місяців.
Націоналістичні батальйони "Правий сектор" і "Азов" – мішені гострої критики російської пропаганди – також складаються переважно з російськомовних вояків. Крім того, українська єврейська громада, більшість представників якої спілкуються російською, надає підтримку українським солдатам, які воюють проти сепаратистів і російських підрозділів.
Переважання російськомовних серед українських армійських підрозділів і добровольчих батальйонів руйнує міф про конфлікт на Донбасі як результат політики "націоналістичної" держави, що ігнорує інтереси російськомовних громадян. Україна є хоч і корумпованою, але демократією з вільними ЗМІ.
”В Україні перемоги на виборах отримували не націоналістичні партії, а політичні сили, чиї електоральні бази підтримки знаходились на півдні та сході країни”, – каже науковий співробітник Канадського інституту українських студій Тарас КУЗЬО. Художник Володимир Казаневський це бачить так 708833_2_w_590.jpg
Якщо мова не є причиною кризи, що ж є?
Мова – важливий маркер ідентичності в будь-якій країні, і в Україні – також. Однак не менш важливим є ставлення людини до інших мов, а також до власного історичного минулого та бажаного майбутнього. Лідери Росії та сепаратистських псевдодержав продовжують плекати радянські стереотипи про перевагу російської мови й возвеличувати "великий стрибок" Йосипа Сталіна і міф Великої Вітчизняної війни. Водночас вони принижують українську мову, зображаючи її грубою, селянською та непідходящою для урбаністичного й індустріалізованого світу.
Радянський і російський шовінізм проявив себе у закритті всіх україномовних шкіл і засобів масової інформації в Криму та на двох сепаратистських територіях. З другого боку, більшість російськомовних українців не є носіями радянського шовінізму відносно української мови і водночас підтримують десталінізацію та дерадянізацію. Зрештою, серед них можна знайти багато солдатів і добровольців.
Другий міф, пов'язаний із конфліктом на Донбасі, стосується українського націоналізму. Він тривалий час був страшилкою в Російській імперії, СРСР і сучасній Росії, де "українських націоналістів" ототожнювали з "колаборантами нацистів" і "фашистами" та використовували цей термін для позначення носіїв будь-яких поглядів, що опиралися російському домінуванню в Україні. В Радянському Союзі "буржуазним націоналістом" міг бути і націонал-комуніст Іван Дзюба, який написав працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?" у 1960-х, і ліберальний дисидент з Української Гельсінської групи 1970-х. Сьогодні Росія бачить "фашиста" у кожному прихильнику помаранчевої революції та Євромайдану.
Використання такого сильного терміну як "фашист" у неправильному контексті призводить до того, що аналіз української політики продовжує спиратися на радянське бачення, що всі прозахідні українські політичні сили – "антиросійські" та "націоналістичні" й постійно ігнорують результати виборів. Насправді українські праві націоналістичні сили завжди були непопулярні в країні й потрапили до парламенту лише раз – 2012 року. На останніх парламентських виборах позаторік вони разом набрали всього 6 відсотків. Виборці в Данії, Нідерландах, Швейцарії, Італії, Угорщині, Греції, Сербії та Росії значно частіше голосують за націоналістів. А в Австрії націоналістичний кандидат ледь не виграв президентські вибори минулого місяця.
В Україні, натомість, перемоги на виборах отримували не націоналістичні партії, а політичні сили, чиї електоральні бази підтримки знаходились на півдні та сході країни. Комуністична партія і Партія регіонів виграли п'ять із семи парламентських виборів в історії України, а чотири з п'яти президентів були родом зі східної чи південної України.
”Третій міф стосується релігії, а саме позірних утисків Російської Православної Церкви українськими націоналістами”, – вважає науковий співробітник Канадського інституту українських студій Тарас КУЗЬО. з ним погоджується Художник Володимир Казаневський 708833_3_w_590.jpg
Третій міф стосується релігії, а саме позірних утисків Російської православної церкви українськими націоналістами. Російські волонтери-націоналісти і православні фанатики, зокрема сепаратисти на чолі з Ігорем Гіркіним і Російська православна армія, заявляли, що борються за "православ'я" на Донбасі. В Україні живуть відносно багато вірян і така ж кількість православних парафій, як і в Росії – попри те, що населення України втричі менше. Більшість цих парафій розташовані в україномовних центральних і західних регіонах, жителі яких підтримували помаранчеву революцію та Євромайдан і є прихильниками європейської інтеграції.
Протистояння "католицького Заходу" із "православним Сходом" завжди було стереотипом, бо лише в трьох галицьких із семи західних областей України більшість віруючих – греко-_католики. У Закарпатті, приміром, православних парафій більше, ніж католицьких. Натомість, подорожуючи Донбасом, можна побачити дуже мало церков будь-яких релігій. Найпопулярнішою конфесією цього регіону є протестантизм, а не православ'я. У Західній і Центральній Україні значно більша кількість церков – результат слабшої радянізації та, відповідно, більшої кількості віруючих. Ці два регіони характеризує також вищий рівень релігійного плюралізму, адже в них співіснують три православні, дві католицькі та кілька протестантських конфесій.
Лідери двох сепаратистських анклавів оголосили Російську православну церкву "державною", у той час як усі інші релігії зазнають утисків. У деяких випадках, як у Слов'янську навесні 2014 року, духівників інших конфесій піддавали тортурам і вбивали. А єврейське населення Донбасу втекло до "фашистської" України.
Четвертий міф проявляє себе у відновленні шовіністичного штампу про росіян й українців як "один народ". Президент Путін та інші російські лідери, використовуючи риторику крайніх російських націоналістів і фашистів, називають росіян і українців одним народом. Також принижують українську незалежність, що нібито стала результатом злочинної змови країн Заходу, покликаної послабити Росію. Ігор Гіркін, який хвалиться тим, що почав конфлікт на Донбасі, переконаний: українці насправді є росіянами, які спілкуються на "іншому діалекті".
У своїй книжці Black Wind, White Snow: The Rise of Russia's New Nationalism – "Чорний вітер, білий сніг: підйом нового російського націоналізму" – Чарльз Кловер пояснює, як російські екстремісти й фашисти, такі як Олександр Дугін, протягом десятиліття, що передувало конфлікту, з маргінесу російської політики потрапити до її центру. У червні 2014-го Дугін закликав "убивати, убивати, убивати" українців та захопити й знищити українську державу. Аналогічну тему він піднімав ще у своїй книжці "Основи геополітики" два десятиліття тому.
В основі політики Путіна відносно України лежать давні російські стереотипи про українців, радянські конспірологічні теорії й антизахідна ксенофобія, поєднані з повним нерозумінням внутрішньої динаміки української політики й ідентичності. Путін та інші російські націоналісти ніколи не могли зрозуміти постать російськомовного українського патріота, який не підтримує путінський проект "Новоросії", становить більшість в українських Збройних силах у зоні АТО, є прихильником незалежної України та – внаслідок конфлікту – ще більше відвернувся від "русского мира" Путіна.
Передрук з американського журналу Foreign Affairs за 21 червня 2016 року
Сегодня зарезали парня. На улице. Вроде пока живой. Парень якобы из ОУН. По форме. Есть в сети уже целый ряд видео как резали, а дальше отдельно работу скорой и полиции.
Это похоже на подставу.
Мои выводы из увиденного.
1. Не стоит ходить в форме, если ты не военнослужащий при исполнении или не в АТО.
2. Очень странное видео с камеры наблюдения. Что это за фронтальная камера? Она в подьезде на стене висит? Прямо по центру стены? Я такого никогда не видел. Похоже лажу парят. Камеры наблюдения обычно не пишут звук. И не трясутся)))) Это точно лажа.
3. Человек который провоцирует и оскорбляет полицию похоже ставит себе за цель оскорбить и провоцировать.
4. У полиции действительно нет инструкций на такого рода случаи. Они смотрятся глупо.
5. Цель этой акции - дискредитация служб. Вызвать у общества недоверие. Похоже на большую кампанию. Уж больно много эпизодов за последнее время.
Мне интересно как сильно пострадал парень. В видео говорится про литр крови. По лицу и его состоянию не похоже. Лицо розовое, при такой кровопотери он был бы бледный.
Нужно узнать состояние парня и провести расследование. Похоже нам втюхивают.
Последний раз редактировалось mukha; 06.09.2016 в 01:24.
Причина: Новое сообщение Добавлено
МВД ищет возможность привлечения Левочкина и Фирташа к уголовной ответственности
Советник министра внутренних дел считает, что политтехнолог Игорь Шувалов должно быть как минимум выдворен из Украины Министерство внутренних дел и Нацполиция рассматривают возможность использования статей Уголовно-процессуального кодекса Украины (УПК), которые позволят привлечь к уголовной и административной ответственности совладельцев телеканала "Интер" Владимира Левочкина и Дмитрия Фирташа. Об этом заявил советник министра внутренних дел Зорян Шкиряк в эфире "5 канала". "На данный момент Министерство внутренних дел и Национальная полиция рассматривают возможность использования статей Уголовно-процессуального кодекса Украины, которые позволят именно МВД и Национальной полиции привлечь этих российских политтехнологов и, собственно, руководство телеканала в лице врагов Украины Левочкина и Фирташа к уголовной и административной ответственности", - отметил Шкиряк Кроме того, по мнению советника главы МВД, Игорь Шувалов, который руководит информационной политикой "Интера", сейчас должен быть как минимум выдворен с территории Украины.
Европейские политики на встрече с вице-премьером Кириленко обсудили важность деоккупации Крыма
Вице-премьер Украины Вячеслав Кириленко 5 сентября на встрече с делегацией Совета Парламентского Форума за демократию сообщил, что для Украины «ключевой задачей» является вопрос деоккупации Крыма и неконтролируемой Киевом территорий Донбасса.
Для нас очень важно сотрудничество с дружественными странами, особенно с теми, которые знают, что такое российская агрессия. Если агрессора не остановить совместными усилиями, то он будет еще более циничным в своих действиях и это увеличит угрозу и для других европейских стран. Правительство прилагает все усилия для восстановления мира на Донбассе. Ключевой задачей для нас является деоккупация территории Донецкой и Луганской областей и аннексированного Крыма. Считаю, что вместе с демократическими европейскими странами Украине под силу справиться с этой задачей.
Как сообщается, иностранные политики положительно оценили усилия Украины на пути реформ и заверили, что и впредь будут поддерживать Украину и никогда не признают аннексию Крыма.
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 16:22.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.