Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган назвав запуск Turksat 6A початком «нового етапу» для країни у сфері виробництва супутників. За його словами, це досягнення значно розширить можливості Туреччини у галузі супутникового зв’язку та телевізійного мовлення.

Міністр транспорту та інфраструктури Туреччини Абдулкадір Уралоглу повідомив, що перший сигнал від супутника був отриманий через 67 хвилин після запуску. Він підкреслив, що Turksat 6A дозволить розширити супутникове покриття Туреччини, охопивши потенційну аудиторію до 5 мільярдів людей.

Turksat 6A буде розміщений на геостаціонарній орбіті на висоті 35 786 км від Землі в позиції 42 градуси східної довготи. Супутник оснащений 20 передавачами Ku-діапазону, має потужність 8,4 кВт і важить 4 229 кг. Зона покриття Turksat тепер включатиме, окрім теперішніх територій, також Індію, Таїланд, Малайзію та Індонезію.

Особливо важливо відзначити, що Turksat 6A був повністю виготовлений турецькими інженерами в Центрі інтеграції та тестування космічних систем (USET) TAI в Анкарі, з часткою місцевого компонента понад 80%. У проєкті брали участь кілька турецьких компаній та організацій, включаючи TÜBİTAK UZAY як менеджера проєкту, а також ASELSAN, TAI та CTECH як виконавців.

Цей запуск є результатом десятирічних зусиль з розвитку національної космічної промисловості Туреччини та демонструє наростальні амбіції країни у космічній галузі та її прагнення до технологічної незалежності. Успішний запуск Turksat 6A зміцнює позиції Туреччини на міжнародній арені у сфері високих технологій та космічних досліджень.

Космічна аґенція NASA уклала із компанією SpaceX контракт на суму у 843 мільйони доларів, який передбачає розробку космічного апарату для зняття з орбіти Міжнародної космічної станції (МКС). Про це в аґенції повідомили у середу, 26-го червня.

У повідомленні NASA йдеться про «важливість підготовки до безпечного та відповідального зняття з орбіти Міжнародної космічної станції контрольованим шляхом після закінчення терміну її експлуатації, який спливає у 2030 році». Сполучені Штати, Японія, Канада та країни-учасниці ЄКА взяли на себе зобов’язання використовувати станцію до 2030 року.

«Вибір космічного апарату американського виробництва для зняття з орбіти Міжнародної космічної станції дає NASA та її міжнародним партнерам упевненість стосовно безпечного та відповідального переведення станції на низьку орбіту після завершення терміну її експлуатації. Це рішення також відповідає планам аґенції NASA, пов’язаним із майбутніми комерційними напрямками та дозволить і надалі використовувати космічний простір поблизу орбіти Землі», – зазначив помічник адміністратора Управління космічних операцій у штаб-квартирі NASA у Вашингтоні Кен Бауерсокс.

Укладений контракт не охоплює питання, пов’язані із запуском космічного апарату, що розробляється: вони мають стати предметом окремого контракту.

Компанія SpaceX розробить космічний апарат для зняття МКС з орбіти, однак, його експлуатацією протягом всієї місії займатиметься аґенція NASA. При цьому ані в NASA, ані у компанії SpaceX поки не надали жодних деталей щодо конструкції чи принципів роботи апарату для зняття станції з орбіти. Відомо лише те, що під час входження у щільні шари атмосфери цей апарат має згоріти разом із МКС.

Наразі аґенція NASA та її міжнародні партнери працюють над створенням нової орбітальної станції, яка має замінити МКС після її виведення з експлуатації. Відомо про низку фінансованих NASA комерційних проєктів, які перебувають у процесі розробки.

Супутник «Ресурс-П1», призначений для спостереження Землі, був запущений на орбіту у 2013 році та виведений з експлуатації у 2022 році. На момент розпаду він перебував на майже круговій орбіті на висоті приблизно 355 кілометрів над поверхнею Землі та мав масу близько 6 000 кг.

USSPACECOM наразі не виявило безпосередніх загроз, спричинених розпадом супутника, однак продовжує проводити регулярні оцінки ситуації для забезпечення безпеки в космічній сфері. Причини розпаду космічного апарату поки що невідомі, включаючи можливість випробування зброї для знищення супутників.

NASA повідомило, що екіпаж Міжнародної космічної станції (МКС) отримав вказівку сховатися в космічному кораблі як стандартний запобіжний захід. Після годинного спостереження за траєкторією уламків екіпаж отримав дозвіл повернутися до звичайної роботи.

Компанія LeoLabs, що спеціалізується на оперативному інформуванні про ситуацію з безпекою у космосі, також підтвердила факт інциденту.

Варто зазначити, що Росія вже проводила випробування протисупутникової зброї у минулому. Зокрема, у 2021 році було знищено неактивний російський супутник, що призвело до утворення 1500 фрагментів космічного сміття.

Нагадаємо, у лютому 2023 року на орбіті розвалився російський супутник «Космос 2499». Тоді утворилося 85 фрагментів космічного сміття.

«В Красноярске специализация — телекоммуникационное направление, а в Москве на НПО имени Лавочкина — это дистанционное зондирование Земли», — пояснил Борисов журналистам
До этого «Роскосмос» собирался выделить около 50 млрд рублей на запуск серийного производства спутников массой до полутонны, но затем скорректировал свои планы.
По словам Борисова, первый этап завершится в 2026 году, второй — в 2028 году. Первый космический аппарат, как ожидается, сойдёт с конвейера в 2026 году. В настоящее время в правительстве обсуждается вопрос бюджетной поддержки проекта.
В июне на Петербургском международном экономическом форуме (ПМЭФ) первый вице-премьер России Денис Мантуров заявил, что России необходимо не отставать от других стран в освоении космоса и стараться выходить на новые рубежи, а также производить больше спутников. Он отметил, что без поддержки частного бизнеса развивать орбитальные спутниковые группировки будет сложно.

В настоящее время NASA в соответствии со своей программой коммерциализации космоса (Commercial LEO Destinations, CLD) заключает контракты на разработку частных космических станций, которые должны заменить МКС после вывода её из эксплуатации в конце десятилетия. Axiom стала первой компанией, заключившей подобный контракт, после чего привлекла Gravitics для проектирования и создания дополнительных модулей.
Axiom уже разработала несколько базовых модулей своей космической станции, строительством которых в настоящее время занимается итальянский аэрокосмический подрядчик Thales Alenia. Модуль от Gravitics добавит ещё один «герметичный космический корабль», который пристыкуется к станции Axiom после её запланированного запуска через два года.

Gravitics, базирующаяся в северном пригороде Сиэтла, стремится предоставлять готовые универсальные модули космических станций — фактически строительные блоки орбитальных сред обитания. Это линейка продуктов, созданных по принципу «подключи и работай», которые совместимы как с современными ракетами, такими как Falcon 9 от SpaceX, так и с будущими космическими кораблями, такими как New Glenn от Blue Origin.

Модули для космических станций от Gravitics проектируются диаметром от 3 до 8 метров. Самый крупный модуль, который, по утверждению компании, будет иметь «самый большой внутренний объем среди отдельно стоящих космических кораблей», получил название StarMax — название, вдохновлённое ракетой Starship от компании SpaceX.

«Мы очень богатая аппаратным обеспечением компания, поэтому мы одновременно строим и дорабатываем дизайн, — заявил генеральный директор и основатель Gravitics Колин Дуган (Colin Doughan). — Мы начали с того, что посмотрели на Starship и сказали: “Кто-то собирается максимизировать объем полезной нагрузки”». Сделка с Axiom является катализатором роста Gravitics — компания планирует в ближайшее время удвоить количество сотрудников и начать новый раунд сбора средств.

Сейчас Gravitics работает над созданием прототипов и тестирует ключевые компоненты будущих модулей. Дуган сообщил, что во второй половине этого года компания отправит некоторые из разработанных узлов на МКС для испытаний и планирует запустить маломасштабный космический корабль к 2026 году. Компания подписала соглашение с NASA о новых подходах к испытаниям крупных космических кораблей, а также протокол о намерениях с Космическими Силами США.

В рамках первой миссии ракета доставит на орбиту оборудование для различных экспериментов и девять микроспутников, принадлежащих университетам и космическим агентствам, а также две возвращаемые капсулы. Кроме того, в рамках примерно трехчасового полета будет испытана система многоразовой активации двигателей верхней ступени. Новая система позволяет запускать двигатель до четырех раз и должна не только расширить возможности по выводу аппаратов на разные орбиты, но и возвращать ступень на Землю сразу по завершении миссии.

Ariane 6 - новое поколение ракет-носителей тяжелого класса семейства Ariane. В ближайшие годы они заменят тяжелые ракеты Ariane 5, которые запускались с космодрома Куру с 1996 по 2023 год. Новая ракета будет выпускаться в двух модификациях: легкая версия Ariane 62, оснащенная двумя боковыми твердотопливными ускорителями и способная нести полезную нагрузку массой до 5 тонн, и Ariane 64, имеющая четыре ускорителя и позволяющая выводить на орбиту до 10,5 тонны груза. В первый раз ракета была запущена в комплектации с двумя ускорителями.

Первый запуск был запланирован еще в 2020 году, однако неоднократно переносился. В ноябре 2023 года генеральный директор ЕКА Йозеф Ашбахер заявил, что первый полет станет тестовым и не будет преследовать задачу вывода большого объема оборудования на орбиту. Глава компании - оператора космических запусков Arianespace Стефан Исраэль уточнил, что до конца 2024 года планируется осуществить два запуска этой ракеты, однако в будущем европейцы рассчитывают выйти на показатель 9-10 запусков в год.

Пуск носителя с геостационарным спутником военного назначения состоялся с космодрома во Флориде 30 июля в 14:45 по московскому времени. Миссия USSF-51 стала 100-м запуском ULA в интересах национальной безопасности и 53-м стартом носителя Atlas V.

Издание отмечает, что на первой ступени Atlas V установлен ракетный двигатель РД-180 российского производства, который больше не будет использоваться для запусков в интересах нацбезопасности Соединенных Штатов.

Ранее издание ArsTechnica сообщило, что третий пуск новой американской ракеты Vulcan Centaur должен состояться в конце года с экспериментальным демонстрационным спутником USSF-106 в интересах Исследовательской лаборатории Военно-воздушных сил США.