За последний год путешествия Curiosity вверх по склону горы Шарп учёные стали чаще обращать внимание на изменение структуры породы. Если в более низких областях склона обнаружилось много глины, то по мере подъёма вверх ровер фиксирует больше сульфатов. По мнению учёных, такие места характерны для областей, где пересыхали ручьи и формировались песчаные дюны.
Таким образом, озёрные отложения в этих местах встречаются реже, чем в более низких областях склона горы Шарп. «Вместо этого мы видим множество свидетельств более сухого климата, например, сухие дюны, вокруг которых в прошлом протекали ручьи», — считает Ашвин Васавада (Ashwin Vasavada), научный сотрудник проекта Curiosity из Лаборатории реактивного движения (JPL) NASA.

Помимо увеличения количества сульфатов, внимание учёных привлекают геологические особенности. Они наблюдают отложения, которые, вероятнее всего, образовывались слоями. Исследователи считают, что некоторые отложения в этой местности образовались во времена, когда на поверхности планеты присутствовала вода, а песчаные дюны омывались ручьями.

«История становится ещё богаче и сложнее, поскольку стало известно, что было несколько периодов, когда грунтовые воды уходили и улетучивались с течением времени, оставляя после себя нагромождение кусочков головоломки, которые учёные Curiosity должны собрать в точную хронологию», — говорится в заявлении представителей NASA.

Изначально планировалось, что аппарат CAPSTONE будет запущен 27 июня с площадки космодрома Rocket Lab в Новой Зеландии. Оператором миссии выступает компания Advanced Space. «NASA, Rocket Lab и Advanced Space отказались от запуска миссии CAPSTONE к Луне 27 июня, чтобы позволить Rocket Lab выполнить окончательную проверку систем. Команды оценивают погоду и другие факторы, чтобы определить следующую дату запуска», — говорится в сообщении NASA.
Позднее аэрокосмическое ведомство объявило, что новая попытка провести пуск ракеты Electron с миниатюрным спутником CAPSTONE будет проведена завтра, 28 июня. Также было сказано, что NASA с партнёрами может перенести пуск на любую дату, вплоть до 27 июля, что гарантирует доставку кубсата в расчётную точку не позднее 13 ноября.
Отмечается, что реализация этой миссии откладывается не первый раз. Изначально CAPSTONE должен был отправиться в космическое пространство в 2021 году, но из-за пандемии коронавируса пуск был перенесён. Позднее реализация миссии откладывалась из-за необходимости проведения дополнительной проверки спутника и ракеты Electron.

Сам же аппарат CAPSTONE (Cislunar Autonomous Positioning System Technology Operations and Navigation Experiment) представляет собой небольшой спутник, который весит около 25 кг. Аппарат оснащён собственной двигательной установкой, которая позволит ему по энергоэффективному баллистическому маршруту выйти на почти прямолинейную гало-орбиту вблизи Луны и вокруг неё. Он продолжит оставаться на орбите в течение нескольких месяцев, предоставляя данные, которые будут полезны для реализации будущих миссий в рамках американской лунной программы.

Голосование по окончательному утверждению проекта бюджета должно состояться сегодня. Ранее подкомитет проголосовал за законопроект без дебатов. Комитет не согласился с планами NASA отложить запуск космического инфракрасного телескопа Near Earth Object (NEO) Surveyor с 2026 на 2028 год. NASA попыталось сэкономить на этом проекте, запросив на 2023 год $40 млн вместо ранее ожидаемых $170 млн. Телескоп NEO Surveyor должен будет выявлять опасные астероиды в близости от Земли и чем раньше такой аппарат появится на орбите, тем лучше для всех. Комитет не стал выделять всей ранее запланированной суммы на будущий год, но выделил больше, чем запрашивало агентство — $94,9 млн, и рекомендовал NASA не тянуть с запуском.
Также Комитет раскритиковал намерение агентства закрыть проект SOFIA. Это тоже инфракрасный телескоп и тоже для поиска астероидов рядом с Землёй. Телескоп должен был располагаться на самолёте Boeing-747. В NASA решили закрыть проект, для чего потребовалось $20 млн. Комитет дал на это $30 млн. За дополнительные деньги NASA должно составить отчёт о последствиях для науки из-за остановки проекта.
Ещё одну озабоченность Комитет выразил в связи с увеличением расходов на миссию по доставке образцов грунта с Марса на Землю, которые сейчас собирает и пакует в герметичные контейнеры марсоход Perseverance. В NASA изумлены успехами марсианского вертолёта Ingenuity и теперь рассматривают вариант сбора пробирок с образцами с помощью марсианских вертолётов, чего не было в первоначальном плане миссии. Работа в этом направлении потребует дополнительных средств, но приведёт к созданию резервных каналов по сбору образцов.
В области пилотируемых космических полётов ассигнования в основном будут соответствовать запросам агентства. Туда вошли $1,486 миллиарда долларов на программу Human Landing System для лунных посадочных аппаратов в рамках программы Artemis и $224,3 млн на Commercial Low Earth Orbit destinations — проект по поддержке разработки коммерческих космических станций. Сам законопроект предусматривает полное или даже немного большее, чем запрашивалось, финансирование программ Space Launch System, Orion и Exploration Ground Systems.
Разочарованием для Комитета стало превышение расходов на мобильную пусковую установку для ракет-носителей SLS. Финансирование проекта предложили приостановить на 30 дней для получения отчёта NASA с пересмотренными показателями.
В области космических технологий в докладе содержится призыв к NASA взять на себя более активную роль в исследовании орбитального мусора. NASA предписывают потратить до $5 млн на разработку технологий для отслеживания мусора в районе полюсов Земли, включая «крупный кувыркающийся», и поиск технологий для отслеживания мусора размерами менее 10 см. Крупный кувыркающийся космический мусор, как нетрудно догадаться, может получиться либо от столкновений, либо от поражений космических аппаратов.

Второй этап российской программы — запуск аппарата «Луна-26», который отправится на окололунную полярную орбиту с космодрома Восточный. С этой орбиты станция будет дистанционно исследовать поверхность спутника и проводить её детальную фотосъёмку для составления подробных карт.
Третья фаза предусматривает запуск посадочного аппарата «Луна-27». Эта станция получит криогенное грунтозаборное устройство (особую бурильную установку), способное взять пробы пород с глубины 1–2 м, при этом сохраняя температуру образцов около -170 °С. Станция сможет провести исследования минералогического, химического, элементного и изотопного состава лунного реголита. В рамках миссии будут также отработаны средства и методики обеспечения высокоточной и безопасной посадки, которые в дальнейшем будут применяться для перспективных лунных посадочных экспедиций.
Наконец, на четвёртом этапе аппарат «Луна-28» возьмёт пробы грунта с глубины до двух метров и доставит эти образцы на Землю. Кроме того, рассматривается возможность совмещения операции по возврату полярного реголита с испытаниями посадочной ступени будущего пилотируемого лунного взлётно-посадочного комплекса.

Проект с кодовым названием Cloudspotting on Mars (наблюдение за облаками на Марсе) приглашает людей для просмотра снимков, сделанных за 16 лет зондом Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), расположенным на марсианской орбите с 2006 года. По данным представителей Лаборатории реактивного движения (JPL) NASA, информация, полученная от волонтёров, может помочь исследователям выяснить, почему плотность местной атмосферы составляет всего 1 % от плотности земной, хотя имеется достаточно свидетельств того, что раньше она была далеко не столь разреженной.
На инфракрасных снимках, сделанных MRO с помощью инструмента Mars Climate Sounder, можно увидеть и фотографии местных облаков. Ранее учёным приходилось просматривать тысячи снимков самостоятельно, на что у них отсутствовали достаточные ресурсы.
Хотя Земля и Марс имеют облака схожих типов, состоящие из водяного льда, на Красной планете имеются и облака из сухого льда, представляющего собой замёрзший углекислый газ. Сортировка облаков очень поможет учёным получить более полное представление об атмосфере Марса на высоте 50-80 км над поверхностью планеты, и о том, как формируются марсианские облака — особенно водяные и каким образом они испаряются в атмосфере в разные сезоны.
Не менее важно то, что проект способен помочь понять, как именно Марс потерял свою атмосферу. Не исключено, что причиной этого стала атмосферная эрозия. Одна из теорий предполагает, что различные природные механизмы способствуют подъёму облаков в верхние слои атмосферы, где солнечная радиация расщепляет воду на водород и кислород. В результате чересчур лёгкий водород под воздействием солнечной радиации уходит в космос.
Помимо зонда MRO, изучение местных атмосферных феноменов осуществляется и в рамках ещё одной миссии NASA — MAVEN (Mars Atmosphere and Volatile Evolution).

У звіті йдеться про таємничі сигнали з космосу – вузькополсні радіохвилі. Усього було виявлено три такі нібито інопланетні сигнали. Важливо, що всі висновки поки що попередні, а тому до них потрібно ставитися обережно. Як мінімум тому, що сигнали прибульців можуть виявитися простими перешкодами.

Примітно, що під час дослідження вчені використали сферичний телескоп – FAST. Його також називають “Китайське небесне око”. Воно було створено для пошуку позаземних цивілізацій.

Программой предусмотрена дальнейшая подготовка дистанционного манипулятора ERA (European Robotic Arm) к эксплуатации на российском сегменте МКС. Эта роботизированная рука длиной 11,3 метра прибыла на орбиту вместе с многоцелевым лабораторным модулем «Наука» в прошлом году. Манипулятор предназначен для сборочных работ, поддержки космонавтов во время внекорабельной деятельности и обслуживания орбитального комплекса.

Кроме того, в ходе предстоящего выхода в открытый космос будут вручную запущены десять малых космических аппаратов — два «Циолковский-Рязань» (№ 1–2) и восемь «ЮЗГУ-55» (№ 5–12), созданных студентами Рязанского радиотехнического государственного университета и Юго-Западного государственного университета (город Курск) по программе научно-образовательного эксперимента «Радиоскаф».
Расчётная продолжительность внекорабельной деятельности составляет 6 часов 30 минут. Для Олега Артемьева предстоящий выход станет шестым в космической карьере, для Саманты Кристофоретти — первым.

Надмасивні чорні діри в мільйони або навіть мільярди разів важчі, ніж Сонце. Астрономи вважають, що в центрі майже кожної великої галактики є надмасивна чорна діра. Їх існування не заперечується, але вчені все ще працюють над тим, щоб зрозуміти, як вони ростуть і еволюціонують. Один з найважливіших показників, яким оперують астрономи — це швидкість обертання чорної діри. Під час роботи автори досліджували рентгенівські промені, які відбивалися від диска матеріалу, який обертався у квазарі навколо чорної діри. Його назвали H1821 + 643. У квазарах знаходяться швидко зростаючі надмасивні чорні діри, які генерують велику кількість випромінювання в невеликій області навколо себе. Чорна діра, яку вивчали автори — H1821+643 — знаходиться в скупченні галактик на відстані близько 3,4 млрд світлових років від Землі і має масу від трьох до 30 млн сонячних мас. На основі цих даних можна зробити висновок, що це одна з найбільш масивних чорних дір. “Ми виявили, що чорна діра в H1821 + 643 обертається приблизно в два рази швидше, ніж більшість чорних дір масою від мільйона до десяти мільйонів сонць», — сказав співавтор роботи Крістофер Рейнольдс. Це повільна швидкість, відзначає команда. Відповісти на питання, чому так сталося, можна, якщо зрозуміти, як ці надмасивні чорні діри ростуть і еволюціонують. Також ці дані підтверджують ідею про те, що наймасивніші чорні діри активно ростуть внаслідок злиття з іншими чорними дірами або завдяки газу. Надмасивні чорні діри, які так ростуть, ймовірно, часто змінюють свій характер обертання. Сповільнюються або повертаються в протилежному напрямку. На основі цієї інформації автори зробили висновок, що найбільш масивні чорні діри можуть мати більш широкий діапазон швидкостей обертання, в порівнянні з об’єктами поменше

В результаті астронавти втратили стільки кісткової тканини, скільки зникло б за кілька десятиліть життя на Землі, сказав співавтор дослідження Стівен Бойд з канадського університету Калгарі і директор Інституту здоров’я кісток і суглобів Маккейга. Автори виявили, що у дев’яти астронавтів щільність гомілкових кісток відновилася не повністю навіть після року на Землі — і їм все ще не вистачало кісткової маси, еквівалентної приблизно цим десяти років. Астронавти, які вирушили в найдовші місії — від чотирьох до семи місяців — відновлювалися найповільніше. Бойд сказав, що це велика проблема для майбутніх місій на Марс, в ході яких астронавти можуть провести в космосі роки. Моделювання, яке провели в 2020 році, передбачило, що протягом трирічного космічного польоту на Марс 33% астронавтів будуть схильні до ризику розвитку остеопорозу. Людські кістки в цьому стані схожі на конструкцію Ейфелевої вежі, з якої витягли кілька з’єднувальних металевих стрижнів

Технічні показники JWST (James Webb Space Telescope) продовжують перевищувати очікування. Лі Файнберг, менеджер елементів оптичного телескопа JWST у Центрі космічних польотів імені Годдарда НАСА, сказав, що телескоп має обмежену дифракційну роздільну здатність, тобто чіткість, обмежену лише законами фізики, на довжинах хвиль до 2 мікрон. Він також зазначив, що дифракція телескопа була обмежена 1,1 мікрона.

Фейнберг пояснює цю технічну продуктивність кількома факторами, такими як увага до деталей під час розробки та масштабне тестування. «Ми знали, наскільки важливою є ця обсерваторія. Це потенційно найбільша та найскладніша наукова місія, яку коли-небудь створювало NASA», — сказав він.

«Як системний інженер я переконався, що ми маємо запас продуктивності, на який ми можемо розраховувати», — сказав Майк Менцель, провідний системний інженер JWST у NASA Goddard.

Він та інші зазначили, що цей запас дозволяє підвищити продуктивність зараз й гарантує, що він може відповідати своїм специфікаціям, навіть якщо системи з часом погіршаться. Прикладом є зіткнення мікрометеорита з дзеркальним сегментом у травні, розмір якого був більшим, ніж інженери змоделювали під час розробки телескопа.

«Час покаже, чи був останній удар просто аномалією», — сказав Менцель. Однак він применшив значення удару, відзначивши значний запас у телескопа та стратегії, які місія розробляє для пом’якшення такого впливу. «Навіть після останнього удару телескоп працює чудово».

Хоча JWST розрахований на 10-річний термін експлуатації, Пам Мелрой, заступник адміністратора NASA, сказала, що інженери підтвердили, що точний запуск, здійснений ракетою Ariane 5 у грудні минулого року, допоміг зберегти паливо, яке планувалося для корекції траєкторії, що теоретично збільшило термін експлуатації до 20 років.

Вчені готуються до майбутньої публікації первинних наукових спостережень, які включатимуть кольорові зображення та спектри. Ці спостереження «продемонструють світові, що Вебб насправді готовий до науки й що він дає чудові та виняткові результати», — сказав Клаус Понтоппідан, науковий співробітник проєкту JWST з STScI. «Це також для того, щоб підкреслити величезний обсяг науки, яку можна зробити за допомогою Webb, і висвітлити всі чотири наукові інструменти».

Науковці проєкту зберігали конфіденційність списку об’єктів для цих початкових спостережень. «Це був багаторічний процес, щоб придумати, якими будуть перші зображення», — сказав він, — частково залежало від того, які регіони неба міг спостерігати телескоп, коли він був готовий до цих початкових спостережень. «Ми знали, що нам потрібен дуже довгий список цілей: зрештою понад 70». Цей процес створив пріоритетний список цілей для спостережень, коли інструменти телескопа були готові.

Хоча список залишається таємним, офіційні особи NASA не натякали на те, що буде опубліковано 12 липня. Адміністратор NASA Білл Нельсон, беручи участь у заході телефоном після позитивного результату тесту на COVID-19 напередодні ввечері, сказав, що одне з них буде «найглибшим зображенням нашого Всесвіту, який коли-небудь був зроблений», краще, ніж різноманітні «глибоко віддалені» спостереження космічного телескопа Хаббла.

«Це далі, ніж людство коли-небудь дивилося раніше», — сказав Нельсон. «Ми тільки починаємо розуміти, що Вебб може і буде робити». Понтоппідан підтвердив, що вчені опублікують найглибше інфрачервоне зображення Всесвіту, але не дав кількісної оцінки його порівняння з минулими глибокими знімками.

Томас Зурбухен, асоційований адміністратор НАСА з науки, сказав, що ранні спостереження також включатимуть спектри екзопланети, які можуть допомогти вченим визначити склад її атмосфери. «Ми з нетерпінням чекаємо побачити атмосферу цієї конкретної планети та багатьох інших», — сказав він.

І Мелрой, і Зурбухен сказали, що вже бачили деякі з цих зображень, які будуть опубліковані на заході 12 липня. «Те, що я побачив, просто зворушило мене, — сказав Мелрой, — як вченого, як інженера і як людину».

***

Нагадаємо, що телескоп Джеймса Вебба вивели в космос 25 грудня 2021 р. на ракеті Ariane 5 після більш як 20 років розробки. Це найбільший на сьогодні космічний телескоп та найвіддаленіший від Землі. Також він найскладніший з технічної точки зору та виводу на цільову орбіту.