|
online: 29096062
🇺🇦💛💙Україна💛💙🇺🇦
|
31 травня – Церква вшановує пам’ять святих отців семи Вселенських Соборів
У цьому святкуванні зібрані всі сім стовпів Церкви — сім Вселенських Соборів. Наша Церква окремо згадує пам’ять святих отців кожного Вселенського Собору.
Сім Вселенських Соборів — це становлення Церкви, її догматів, визначення основ християнського віровчення. Тому дуже важливо, що в найпотаємніших, догматичних, законодавчих питаннях Церква ніколи не брала до уваги і не робила найвищим авторитетом думку однієї людини. Було визначено, й до цього дня так і залишається, що авторитетом у Православній Церкві вважається соборний розум.
Перші два Вселенських Собори відбулися в IV столітті, наступні два — у V, два — в VI. Сьомим Вселенським Собором у 787 році закінчується епоха Вселенських Соборів.
У IV столітті, коли був період протистояння і мучеництва язичників і християн , стало очевидно і зрозуміло, хто на якій стороні, хто за що бореться. Але ворог роду людського не дрімав, — боротьба тривала і набирала витонченіших обертів: це була не боротьба язичництва з християнством, а боротьба диявола і людини. Тут вже не було плюсів і мінусів. Тепер у самому християнському середовищі, серед самих християн, з’являються церковні люди, які несуть дух темряви — буває, що це пресвітери або навіть святителі. Заражені авторитетом «церковних вчителів» єресі, за ними йшли сотні і тисячі християн. Такий новий спосіб боротьби з людиною винаходить диявол: Церква «випробовується на міцність» зсередини єресями і розколами, єретичним вченням.
IV століття — час двох перших Вселенських Соборів — епоха освітня, коли приходять великі вчителі Церкви Василь Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Богослов, Афанасій Великий, Миколай Мирлікійський, Спиридон Триміфунтський і багато інших. Святі отці починають формувати богословську думку, але поки вона не сформована до кінця, єретики намагаються підмінити поняття, одкровення про Бога, про лики Святої Трійці — Спасителя, Духа Святого. Стає вкрай важливим зібратися і виробити ті святі правила, що залишаться і будуть міцнішими каменю, твердішими заліза, залишаться до кінця всього існування світу.
Вселенські Собори зазвичай збиралися в найскладніші історичні періоди життя Церкви, коли хвилювання в християнському світі ставили православний народ перед вибором.
Могутня епоха Вселенських Соборів від IV до VIII століття виробила ті догмати і ті закони, якими незаперечно послуговуються в нашій Церкві до сьогодні.
Церква вистояла в таких неймовірних мученицьких умовах, неймовірних випробуваннях.
Свято, коли шанується пам’ять святих отців семи Вселенських Соборів, ніколи не втратить актуальності, тому що і зараз ворог роду людського винаходить нові, дуже серйозні способи боротьби з людиною і з Церквою.
Щоб зрозуміти, куди йти в цій множині доріг, як стовпи, як опора постає пам’ять святих отців і те, що вони залишили після себе. Всі їх догматичні рішення зберігає Православна Церква. Ми звемося православними, тими, хто стоїть на правому шляху.
Святі отці не дають нам заблукати в цьому бурхливому морі сучасних наукових і ненаукових думок. Вони залишили нам незабутню спадщину у вигляді догматів Церкви, що тримають нас непохитно на шляху Православ’я.
Богословська думка за часів святих отців формувалася під впливом одного потужного чинника: необхідність захисту християнства, з одного боку, від натиску язичницького світу, з іншого — від тлінного впливу єресей. Але їх основоположні ідеї — на всі часи.
Християнське богослов’я розвивалося, утворюючи струнку віроповчальну систему, містило в собі вічні істини, пояснені зрозумілою для сучасної людини мовою, підкріплені міркуваннями розуму.
Найбільша гідність святоотцівського богослов’я в тому, що воно розвивалося, не відриваючись від апостольського передання, грунтувалося на Божественному Одкровенні і відповідало запитам життя.
|
