СУМ
———————————————————
Пробач мені цьогорічний сум…
Пробач мені той, що був торік…
Я не навмисно плету із дум
Такі печальні мої вірші…
Я лиш беру від людей журбу
І зі своєю зливаю в ківш.
У тім ковші зібрано війну
Із всіх людських щиросердних сліз…
Із нього я кожен день беру
По пару рим, пару чесних слів,
Щоб описати нелюдську біду…
Щоб не забути мертвих голосів,
Що закликають нас до перемог,
Задля яких вони пішли з життя…
Тож я пишу, що посилає Бог
Від мого серця у чужі серця.
Я - інструмент, в який потрапив струм,
Не поділитись ним, то буде гріх.
Бо стільки темряви блокує рух,
Бо стільки в душах щемних холодів,
Що кожне слово, що шукає ціль,
Коли влучає - просвітляє дух.
Мої вірші - це наш загальний біль,
Я теж лікуюсь, коли їх пишу…
Пробач мені цьогорічний сум…
Пробач мені той, що був торік…
Ольга Шейх
|
