ДУСЯ, 02.02.2009
Ігор Посипайко: «ТБ для мене – реалізація власного марнославства і амбіцій»
На тих вихідних здибалась ваша Дуся на тусовці Полякової з Ігорем Посипайком. Довго ми стєбалися з цього гламурного дійства, і нарешті нам обом стало зрозуміло, що інтимна розмова не завадить. Тому за декілька днів ваша Дуся помчала обідати з найвідомішим українським любителем усього «катастрофічного». Компанію мені склала Посипайкова фанка, а за сумісництвом моя дальня родичка Муся. Прочекавши телеведучого 20 хвилин, я почала визвірятися і на офіціантів, і на Мусю, яка намагалася непомітно длубатися в носі. Аж нарешті на горизонті з'явився Посипайко в модному капелюсі й окулярах - навіть не впізнала одразу.
Дуся: Розкажи, чим закінчилась ніч після суботньої тусовки в «Хевені».
Посипайко: Ти про роковини Полякової? Цього разу все закінчилося спокійно. Ми о першій уже розійшлися, поїхав забрати Оленку з дівич-вечора. Вона була шикарно п'яна і з трьома поламаними нігтями.
- Ого! Що ж вона там робила?
- Пані Шоптенко ще студентка, тож вона закономірно заливала Тетянин день із подружками в гей-клубі. А нігті обірвала, можливо, через геїв, які, опинившись поруч, уявляли, що, можливо, вони бі? В мене на ранок був запис «Катастроф», тому я довго не розпитував...
- Що взагалі відбувається в твоєму професійному житті?
- Наразі мене все більше захоплюють «Катастрофи». Я з літа на кожну програму знімаю власний п'ятихвилинний сюжет з екологічним розслідуванням. Це мене дуже розважає. Облазив уже півкраїни: кислотні озера під Львовом, третій найбільший у світі кар'єр у Кривому Розі, Одеські катакомби, отруйний лиман та викинуті штормом суховантажі, підпільні луганські копанки, нелегальний могильник радіоактивних відходів під Донецьком, місце першого українського ядерного вибуху в мирних цілях під Харковом і ще купа всього. Звісно, багато знімаю по Києву - і про проект нової великої Кільцевої, і про питну воду, повітря, зсуви на Дніпровських кручах. Утішений, що мене вже постійно дивляться фріки-екологи, критикують та пропонують рідкісні теми. От на цьому тижні я знімаю про унікальне дослідження площі затоплення Києва в разі паводку чи середньої аварії на Вишгородській дамбі. У Подола, Оболоні та Лівого берега дуже непогані шанси піти на певний час під воду...
- З ходу налякав. І що ж тепер робити?
- Не намивати кілометри територій у Кончі-Заспі, на Жуковому острові та кругом на Лівому березі. Не замулювати та не зупиняти течію річки. Ввімкнути ненадовго розум. Але ж як ти зупиниш цей будівельний драйв київських чиновників? Ніяк. Єдиний спосіб натякнути їм на те, що буде катастрофа, це те, коли вона станеться. Так що у нас все, як в анекдоті - «Темза, сер!».
- Ти мені казав, що «Катастрофи» виходитимуть у прямому ефірі...
- Ми працюємо над цим. Скоріш за все, вже навесні це станеться.
Муся: Перепрошую, що втручаюсь, але не можу не згадати одну з книжок Бегбедера, в якій він пише: «Журналістів все більше і більше приваблюють катастрофи. Вони до них застосовують прикметники «прекрасна», «чарівна», «сяюча»...
Посипайко: Так і є, ми намагаємось себе стримувати, але шикарні катастрофи заводять. Вони монументальні, видовищні. Коли я тільки починав робити цей проект, трошки сумнівався у тому, що катастрофи - це розважальний жанр. Наразі ж - ніяких сумнівів немає. Виходячи з того, як люди це дивляться, то це, безумовно, як «Танці з зірками». Просто там масштабніше і красивіше.
- У чому перевага прямого ефіру саме для твоєї передачі?
- По-перше, це дешевше, бо менше витрачається людино-годин. По-друге, оперативніше, і, по-третє, емоційніше. Адже будь-який ведучий у прямому ефірі є більш мобілізованим, зібраним, сконцентрованим і більш емоційним. І мені подобається прямий ефір. Власне я й починав свою кар'єру з прямих ефірів на Першому національному, вів реаліті-шоу відбіркового конкурсу «Ти зірка» на «Євробачення-2006». А ще раніше, у студентському 2002-му вів на телеканалі Enter прямі ранкові ефіри. Тож, мене прямий ефір дуже збуджує, сподіваюсь, коли вирішать усі технічні проблеми, то й почнемо.
- «Катастрофи» - це, безумовно, монументально і шикарно. Все ж таки, чому закрили твій романтичний «Ключ від спокуси»?
- По-перше, цей проект робив зовнішній продакшн. А восени румуни почали політику власного виробництва. Фактично лишили тільки Кондратюка з «Караоке на Майдані» і «Світське життя» Осадчої. Іншої причини я не знаю, хоча, припускаю, що проект міг просто не подобатися.
- Рейтинги були низькими?
- Рейтинги були середні як для недільного вранішнього прайму. Хоча «Катастрофи» годиною пізніше брали більше.
- На «Плюсах» узагалі дуже мало своїх проектів...
- Наразі канал не в кращій своїй формі. Звісно, хотілося б, щоби в нас було більше цікавих авторських неординарних програм. І я вірю в те, що вони згодом з'являться.
- Добре. Ну, наприклад, Новий канал. Там є авторські програми, і вони все ж таки більш розважальні. Незабаром стартує проект «Хто проти блондинок?». Не хотів би там знятись як запрошена зірка або в якості телеведучого?
- Запрошувати в якості гостя ведучих з інших каналів - такого зазвичай не роблять, хоча, певен, що отримав би задоволення. 50 чарівних розумниць - це дуже спокусливо.
- А як щодо попрацювати там?
- Мене періодично звуть на інші канали. Були пропозиції від «Інтера», «України», ICTV. Але я й досі не готовий лишати «Плюси». Мені подобається проект, який я роблю, сподіваюсь тут реалізувати й інші мої задумки.
- Щось уже пропонував?
- Так, я говорив про два проекти з попереднім менеджментом. Вони зацікавились, але до реалізації справа не дійшла. Сподіваюсь відновити перемовини тепер уже з паном Ткаченком, коли знайдеться переконливий спонсор. Це мають бути давно запланований специфічний шоу-біз-дайджест та проект незвичного туризму. Останній - розважально-пізнавальний шутер - міксує два моїх хобі: українські історичні місцини та екстремальні види спорту.
- До речі, яким спортом захоплюєшся?
- За своє життя я спробував практично все, де можна зламати собі шию: від підводної спелеології та параглайдінгу до кайт-серфінгу та звичайного скай-дайвінгу. І досі не можу стримати своєї спраги до різнопланових яскравих емоцій. Професійно та довго займався гірськими лижами, вітрильним спортом, їжджу на мотоциклі.
- А Олена разом із тобою цим усім займається?
- Ні, звісно. Вона береже ноги, тому що вони її кормлять. Але на гірські лижі вже погодилась. Вона зрозуміла, що це найпереконливіший спосіб бачитися зі мною взимку, коли я тижнями пропадаю в горах. Упевнений, що їй сподобається. За своє життя я вже поставив на лижі 27 чоловік.
- Серед них не було мене. Я ніколи не стану на лижі...
- Якщо від початку себе налаштовувати на страх, тоді є великі шанси повернутися з травмою. А треба налаштовуватись на те, що це задоволення, ти в надійних руках професіонала-гірськолижника, і він навчить тебе падати. Адже вміти падати у цьому спорті дуже важливо.
- Так можна ж всю дупку відбити!
- Ні. Тут на дупу впасти дуже складно, тому що позаду в тебе гірські лижі. Тож тільки на бік.
- Скільки часу ви вже разом з Оленкою?
- Вже майже півтора року.
- Ви й досі просто зустрічаєтесь?
- Не можна сказати, що просто зустрічаємось. Півтора роки - це зовсім не просто. Проте нам досі дуже весело і комфортно разом.
- Весілля?
- Весілля ще не плануємо. Оленка вважає, що їй точно зарано - лише 21 рік. Ми зійшлись на тому, що ні я, ні вона особливо не шануємо інститут шлюбу як такий. Розпишемось, як припече.
- А живете вже разом?
- Практично так.
- Знаю, що на «Плюсах» буде проект «Танцюю для тебе - 2», і ти мав там танцювати з Оленкою...
- Так. Моє ім'я було серед претендентів, але обрали не мене, і я дуже засмучений. Цього разу хореограф знову буде танцювати з зіркою. Певен, ми були б чудовою парою, і з точки зору пристрасті, і професіоналізму! А тепер я буду змушений дивитися, як Оленка знову танцює з черговим відомим мужчиною.
- Не засмучуйся - в таких ситуаціях завжди корисно перемикатись. У тебе ж якась юридична освіта (КІМО, Американський та Британський дипломи. - «Дуся»). Немає бажання хоча б через кризу повернутися до гонорарів практикуючого адвоката?
- Взагалі-то телебачення ніколи не було моїм основним джерелом доходу. Всім відомо, що українські канали зрідка платять адекватну винагороду. Тож для мене це перш за все цікаве заняття і реалізація власного марнославства і амбіцій. Що ж до юриспруденції, попри те, що я залишив більшість клієнтів, коли пішов зі своєї британської юридичної фірми, практика часто мене знаходить. Переважно всім моїм друзям час від часу потрібна юридична допомога. Складаю статутні зміни, пишу договори, іноді беру цікаві судові справи, особливо податкові тяганини. По-друге, зрозуміло, ніде телеведучим не дітися від власного івент-бізнесу - мінімум раз на тиждень веду чи супроводжую івент. Приємно думати, що в якості шоумена я зайняв свою улюблену нішу - веду практично усі бали та англомовні вечірки в місті, на щастя, в нас одиниці ведучих із англійською.
- А як поживає твій «Фарбований лис»?
- Музика лишається найбільшим із моїх хобі. Останні кілька років я багато граю джаз, беру уроки гармонії та імпровізації. А з «Фарбованим лисом» ми вже майже дописали новий альбом, коли від нас минулого місяця пішла наш головний натхненник та автор - вокалістка Леся Щербак. За умовами контракту з «Лавіною-мьюзік», вона не може вже суміщати свій комерційний проект із нашим андеграундом. Тож останні свіжі новини з цього фронту - це те, що я роблю новий музичний проект, і, схоже, мені там доведеться співати. Назви в гурту ще нема, але наразі пишемо у студії вже другу пісню. Це буде мікс ейсід-джазу з олдскульним хіп-хопом. Тож, звісно, і комерційної мети немає. Не розраховуємо на славу Звєрєва. А сподіваємось знайти власну аудиторію і непогано розважатись.
Що ж, бажаю тобі, Ігорю, ще в більшій мірі задовольняти власні марнославство й амбіції. У будь-якому випадку це не завадить. А на перший виступ твого нового гурту ми з Муською чекаємо запрошень. Моя родичка-підліток вже тиждень з ринку не вилазить, підшукує новий образ для візиту на вечірку свого куміра.
Цьом-цьом. Дуся.
"…мене дуже збуджує … прямий ефір"
"…а нігті обірвала, можливо, через геїв, які, опинившись поруч…"
"…уявляли, що, можливо, вони бі?"
"…були пропозиції від «Інтера», «України», ICTV"
"…певен, що отримав би задоволення. 50 чарівних розумниць – це дуже спокусливо"
"…розпишемось, як припече"
"…телебачення ніколи не було моїм основним джерелом доходу"
«Неймовірні історії кохання» на СТБ вестиме Лілія Ребрик
Новою ведучою програми «Неймовірні історії кохання» на телеканалі СТБ стане Лілія Ребрик. Про це «Телекритику» повідомили на каналі.
Попередня ведуча програми Надія Мейхер покинула СТБ перед Новим роком, вирішивши повернутись у поп-групу «ВІА ГРА».
Нагадаємо, торік Лілія Ребрик була ведучою талант-шоу «Танцюють всі!», а також інших проектів СТБ. Також Лілія грає у Молодому академічному театрі та знялась у низці кінофільмів. Крім того, як повідомляє СТБ, 27-річна Лілія Ребрик – майстер спорту з художньої гімнастики.
9 лютого на 5 каналі з’явиться інформаційний ранковий блок – «Ранок на 5-му». Програма виходитиме у будні з 6.30 до 9.15. Вестимуть її Катерина Кельбус та Артем Овдієнко, керівником програми стала Юлія Жмакіна.
За словами пані Жмакіної, «в основі програми лежить головний брендоутворюючий елемент 5 каналу – новини. І у проекті «Ранок» ми розвиваємо його нові форми, щоб глядач перебував у постійному потоці новин. Фактично, онлайн ми спробуємо показати новини на першому етапі їх формування, у момент народження та передбачити їх подальше розгортання».
Кожні 15 хвилин ведучі у коротких блоках пропонуватимуть новини у трьох формах: власне новин, новин стисло та новин у заголовках. Запрошені до студії гості висловлюватимуть свою думку з приводу найважливіших подій. «Крім цього, картину дня попереднього та своєрідну розвідку у день сьогоднішній, з прогнозом розвитку подій, представлятимуть у спеціально підготовлених напередодні сюжетах кореспонденти 5 каналу. У програмі заплановано також низку рубрик з інформацією про новинки у світі авто, сучасних технологій, книжок, медицини тощо», - йдеться у повідомленні прес-служби 5 каналу.
ТРК «Україна» покаже документальний фільм «Лідер» про Януковича
ТРК «Україна» покаже документальний фільм «Лідер» про голову Партії регіонів Віктора Януковича, повідомляє інтернет-видання «Остров» з посиланням на прес-службу Донецької обласної організації Партії регіонів. Стрічка демонструватиметься в неділю, 8 лютого, о 15:00.
Автори фільму – заслужений артист України, режисер театру та кіно Олександр Балабан і член Спілки кінематографістів України, режисер і оператор Олександр Радинський. Ця творча група зняла також 4-серійний документальний серіал «Волинь. Знак біди» і документальний фільм «УПА. Погляд крізь роки», що представляли Україну на міжнародних кінофестивалях. За словами Олександра Балабана, стрічкою про Віктора Януковича автори починають цикл розповідей про життя лідерів країни.
Як повідомляє прес-служба, фільм «Лідер» – це неофіційна правда про дитинство лідера Партії регіонів, невідомі раніше факти його трудової та особистої біографії, зустрічі з «непротокольними» очевидцями, раритетні відео- й фотодокументи.
Нацрада з Мінтрансом планують спільно впроваджувати цифрове телебачення
04.02.2009
Національна рада з питань телебачення і радіомовлення на засіданні 4 лютого погодила План заходів щодо впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні, запропонований Міністерством транспорту і зв’язку.
«Мінтрансзв’язку вийшов до Нацради з пропозицією про погодження дій щодо впровадження «цифри», щоб припинилися речі, які можна назвати певною мірою протиборством. Ми погодилися створити міжвідомчу робочу групу, куди входять представники міністерства, Нацради, Держтелерадіо. Очевидно, до нас підключиться НКРЗ. Ця група вже провела три робочі зустрічі», - сказав Ігор Курус, перший заступник голови Нацради, на брифінгу.
Нагадаємо, що протягом двох років державні органи вирішували, хто саме – Нацрада чи Мінтранс - має очолити перехід на цифрові технології у теле- та радіомовленні.
Погоджений план пан Курус охарактеризував як технологічний, зазначивши, що Нацрада внесла в нього кілька своїх зауважень.
«План передбачає заходи, які повинні здійснити різні органи влади, щоб ми вийшли на єдині підходи щодо впровадження цифрового телебачення. Наприклад, скільки має бути добудовано веж і хто цим має займатися, землевідводи під будівництвом – які документи готувати і хто це буде робити і т.п.», - сказав він.
На ознайомлення документ буде запропоновано за кілька днів, проте «ТК», як завжди, намагатиметься отримати текст «Плану заходів…» раніше.
Анжеліка Комарова , Олег Андрос, для «Телекритики», 06.02.2009
«...........» вже зверталась до теми «противовчої» кампанії у ЗМІ. Ця дискусія триває не перший рік, і екологам у ній опонують мисливці (або ж бізнесмени від мисливства), на бік яких найчастіше несвідомо стають журналісти, тиражуючи криваві історії про жертв нападу вовків. «ТК» готова надати можливість висловитись тим, хто має іншу думку щодо висвітлення проблеми знищення вовків у медіа.
Представники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства розпочали чергову масову облаву на вовків. Підставою для цього, як повідомила прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства через інтернет-видання «Волинська правда», стало… «збереження фауни області».
Цю інформацію, сумнівну з точки зору аргументації, підхопив Перший національний канал. 27 січня під час показу новин у прайм-таймі на цей сюжет було виділено значний шматок дорогущого ефірного часу. Складалося враження, що вовка проголошено ворогом українського народу №1 і його знищення стало національною ідеєю. Начебто інших нагальних проблем у сфері висвітлення тематики довкілля немає.
Головним аргументом для знищення сіроманців, як було сказано в сюжеті, є те, що вони, бачте, знищують… поголів’я косуль. Неначе вовки можуть харчуватися сіном та соломою. Звинувачення було висунуто мисливцями, серед яких, як відомо, – «чільники» та «обранці» різного калібру.
Прикметно, що в сюжеті не прозвучало жодного слова з табору природоохоронців та зоозахисників, які сказали би своє слово «за вовка». Отже, не було надано аналітичних висновків про те, що «вовча проблема» стала наслідком порушення харчового ланцюга вовків: їхню звичну їжу вже відстріляли та з’їли жадібні двоногі хижаки. Куди податися сіроманцю? Кого винуватити в тому, що інколи голод гонить його й до людських осель, де одразу здіймається ґвалт та кривава бійня?
Охочі до смаженого журналісти роздувають істерію далі, запалюючи в голові пожирача дешевих новин сигнальну лампочку: «Вовк – убивця, мисливець – рятівник». Прикро також і те, що автори сюжету, а отже – й телеканал, взяли бік мисливців, виступивши виразником їхніх інтересів. Матеріал скидався на посібник із полювання для початківців. У деталях глядачам показували різноманітні підлі пристрої для «війни» з вовками, зокрема ланцюги червоних прапорців, які заганяють вовка в смертельне коло. Не кажучи вже й про арсенал мисливської зброї. Усе це та ще пропаганда, яка безсоромно використовує один і той самий прийом «дези», закладаючи в глядача асоціації небезпеки й тривоги при слові «вовк», робить сіроманців абсолютно безпорадними перед загоном необтяжених милосердям та здатністю мислити, ситих, самовпевнених двоногих.
Таке однобоке висвітлення проблеми «вовк – людина» позбавляє українських глядачів можливості довідатися про справжній стан популяції вовків в Україні, яка меншає з кожним роком. Різноманітні управління лісового та мисливського господарства навмисно зменшують цифри, звітуючи про кількість мешканців лісу, оскільки дика фауна є для них ресурсом для наживи. За офіційними даними, вовків налічують близько 3 тисяч. Зрозуміло, що повністю порахувати вовків у лісі неможливо. Але, враховуючи багаторічне планомірне знищення, яке передбачає безліцензійне відстрілювання протягом цілого року (!), неважко таки зробити об’єктивні висновки.
Мабуть, недарма захисники природи б’ють на сполох: через планомірне та необмежене винищення вовків їх залишилося близько трьох сотень. Час заносити цього напрочуд розумного та благородного звіра до Червоної книги, але комусь дуже свербить постріляти…
Якщо навіть піддати сумніву дані українських захисників тварин та послухати мисливців і чинуш, які догоджають кривавим розвагам товстосумів, складається враження, що Україна – просто-таки розплідник вовків. Однак широко пропагована в мас-медіа мода на мисливство призвела до того, що не лише вовків, а й інші види дикої фауни поставлено під загрозу вимирання.
А от у сусідній Польщі проводяться заходи на державному рівні щодо збереження та примноження популяції вовків. Рятують, оберігають і примножують їх і в інших країнах Європи. За океаном – також. Приклад – Єллоустоунський заповідник (США), де свого часу популяція вовків була майже непоправно скорочена, в результаті чого тепер держава витрачає велетенські кошти, щоби поновити екологічний баланс.
Однак сумні природоохоронні реалії не популярно висвітлювати на українських телеканалах, так само як не популярно вживати заходів для збереження дикої природи. Телебачення улесливо заграє з середньостатистичним глядачем, не обтяженим мораллю, здатністю аналітично мислити, співчувати живому, глядачем, якого можна охарактеризувати народною приказкою «тільки в рот та поміж ноги». Такі цинічно порегочуть з розмов про те, що становлення громадянського суспільства є неможливим без гуманізації, співчуття і збереження інших видів та довкілля, де ці види мешкають. Але ж є й інші, які усвідомлюють, що людина – не цар, а лише одна ланка цього складного організму, гармонію якого й порушує… Треба враховувати, що всупереч усім сумним реаліям є такі українці, і вони обурливо перемкнуть свій телеприймач на інший канал. Або просто вимкнуть його, щоби залишитися самими собою.
Прикро, але сюжет із рекламою мисливства – далеко не перший продукт українського телепростору, який є взірцем прямої пропаганди жорстокого, цинічного ставлення до тварин. Останнім часом у висвітленні подій за участю тварин відзначилися й інші телеканали: «1+1» та СТБ. Йдеться про акцію «Геть усіх!», проведену партією «Братство» та її лідером Дмитром Корчинським. Одіозний політик вдався до дешевого порівняння народних депутатів із пацюками, а отже, образив український народ, який віддав за обранців свої голоси. Під час акції під ногами натовпу та колесами авто, а потім і від переохолодження та стресу загинула певна кількість ні в чому не винних тварин. Завзяті журналісти та спраглий до безкоштовних видовищ натовп станом бідолашних тварин не переймалися. Журналісти фактично обслуговували провокатора, якому в цивілізованій країні порядна людина й руки не подала би. Поріг чутливості українського соціуму завдяки цинізму політиків та журналістів упав нижче нуля. На тлі тотального духовного зубожіння фактично засівають паростки ще більшої жорстокості. Скажете, економічна криза? Та вона лише наслідок!
Анжеліка Комарова, Олег Андрос, Спілка вільних журналістів «Природа перш за все!»
Телеканалу «MTV Україна» оновив свій сайт www.mtv.ua, повідомляє прес-служба каналу. Нова версія доступна користувачам із 6 лютого.
Головне нововведення – дизайн. Крім того, додався новий контент. У розділі «Відео» доступні 30-секундні прев’ю кліпів, у розділі «Фото» – фотографії різних шоу, у розділі Games можна зіграти в онлайн-ігри, популярні у 50 країнах мовлення MTV. Також на сайті введено реєстрацію. Кожен користувач отримує особистий профіль і можливість коментувати й давати оцінку елементам контенту.
Усіма питаннями відносно нового сайту займався директор відділу маркетингу і PR «MTV Україна» Люк Шеньє. «Першими результатами ми задоволені: як показує лічильник, встановлений на сайті, у нас найвища відвідуваність серед українських музичних каналів. І хоч поки ми трохи відстаємо від них за ефірними рейтингами, в інтернеті ми перші. Оскільки ми стали лідерами серед веб-сайтів каналів, значить перша позиція в музичному телеефірі – це лише питання короткого відрізку часу», – переконаний пан Шеньє.
Ратифікація Європейської конвенції про транскордонне телебачення: перспективи та виклики для України
29 січня відбулася міжвідомча експертна нарада „Ратифікація Європейської конвенції про транскордонне телебачення: перспективи та виклики для України” за участю представників Ради Європи, Міністерства закордонних справ України, Індустріального телевізійного комітету, Незалежної асоціації телерадіомовників, асоціації „Телекомунікаційна палата України”, ГО „Інститут масової інформації”, членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Модератор цього заходу, член Національної ради Тетяна Лебедєва, надаючи слово голові Національної ради Віталію Шевченку, підкреслила, що сьогоднішня подія знаменує новий етап на довгому і копіткому шляху входження українського телебачення в європейський телепростір.
У вітальному слові Віталій Шевченко відзначив, що Національна рада віддавна домагалася ратифікації Європейської конвенції про транскордонне телебачення, хоча дотримання її вимог створює додаткові виклики для України. Наша держава, що надає можливість зарубіжним каналам мовити в українському телерадіопросторі, водночас сприятиме створенню конкурентноздатного національного продукту та розвитку вітчизняного телемовлення на демократичних засадах.
Свій виступ довгостроковий експерт Ради Європи Ад Ван Лун розпочав із розгляду обставин, за яких було ухвалено Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зокрема, це – необхідність захищати, сприяти та підтримувати свободу отримання та передачі інформації (ст. 10 Європейської конвенції про транскордонне телебачення), спростити транскордонну трансляцію та ретрансляцію телевізійних програмних послуг, запровадити спільні стандарти телерадіомовлення для країн-учасниць.
Ця угода стосується тільки транскордонних телевізійних програм, що, як зазначено у ст. 3 Конвенції, „транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією однієї зі сторін, через кабельні мережі, наземні передавачі чи супутник, і яка може прийматися прямо чи опосередковано, на території однієї чи більше сторін”.
Україна як повноправний член родини європейських мовників повинна дотримуватися окреслених угодою зобов’язань: в ліцензіях на послуги мовники мають чітко визначати свої обов’язки; забезпечувати в межах своєї юрисдикції більшу частину своєї трансляції для європейського продукту, уникати ситуацій, коли трансляція чи ретрансляція програмних послуг ставить під загрозу плюралізм ЗМІ, надавати на вимогу інших сторін Конвенції інформацію про мовників (назва, статус, адреса, характер фінансування програмних послуг та ін.). Відповідно до вимог Конвенції, українські мовники повинні приділити більше уваги змісту програм – не допускати в ефір порнографії, передач, що можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, забезпечити неупереджене висвітлення подій у новинах та ін.
Порівнюючи норми європейського та українського законодавства, відповідальний секретар Національної ради Владислав Лясовський зазначив, що для приведення українського законодавства до норм Європейської конвенції Національна рада має намір провести юридичну експертизу та підготувати юридичні висновки для змін до чинного законодавства. Виробити пропозиції для внесення змін в нову редакцію Конвенції з таких питань: визначення юрисдикції програмної послуги (стаття 5); обмін інформацією та співпраця між сторонами учасниками Конвенції (ст. 19); вирішення спорів між сторонами-учасниками (ст. 24, 24а).
Член Національної ради Віктор Понеділко наголосив на першочерговості регулювання супутникового мовлення в Україні, а виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету Катерина Котенко відзначила, що з ратифікацією Європейської конвенції в Україні настане ера саморегулювання. На її думку, європейська практика буде корисною вітчизняним мовникам у регулюванні такого порівняно нерозвиненого сегменту телеринку, як телепродаж. Водночас пані Котенко висловила побоювання, що в наш ефір потраплятиме продукція, непопулярна у європейських країнах. Виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’ясникова сподівається, що удосконалені законодавчі норми враховуватимуть тенденції розвитку рекламного ринку.
Ця зустріч започатковує широке обговорення норм Європейської конвенції про транскордонне мовлення, її перспективи та виклики для України.
Інфотейнмент виявився набагато дошкульнішою п’явкою, ніж я передбачав. Ці програми зцапали мене. Подивишся якийсь сюжет – і він не відпускає тебе кілька днів. Потужна штука. Не знаю навіть, із чим порівняти, а в нюансах фармакології не розбираюся.
Як я вже доповідав, левову частку мого серця зжер «Інфошок», але вакантним ще залишається лівий шлуночок. Цього тижня туди запала продукція каналу ICTV. Там є дві кльові програми. Одна з них – розважальна, а друга – пізнавальна.
Заправившись чудовими історіями про дивовижних людей («Чудо-люди») та неймовірно цікавими фактами («Про Zікаве.ua»), я остаточно переконався, що вони можуть вільно мінятися титулами «розважальна» та «пізнавальна», перетворивши цей процес на веселе жонглювання. А ще між ними можна шукати відмінності. І не знаходити. Теж пізнавальна розвага.
Також існування цих програм може бути якось пов’язане з відзначенням 200-ліття від дня народження Миколи Васильовича Гоголя. Не тільки через аналогію з Добчинським-Бобчинським. Є в надрах цих проектів істинне розуміння природи і метафізики жаху, властиве автору «Вія».
Одна з історій, наприклад, яка не дає мені спокою цілий тиждень, склалася внаслідок перегляду двох сюжетів із цих програм. Я вже й забув, який із них розважальний, а який пізнавальний. Це сюжети про чудо-людей, і вони – про цікаве. Це вам не якийсь пересічний науковий факт про таргана, котрий може без голови прожити п’ять днів. І не нудотна оповідь про діда, який плаває зі зв’язаними руками.
Можливо, кожен із цих сюжетів окремо й не став би ударною хвилею для мого спорохнявілого сприйняття. Але ж ви в курсі, що таке детонація?
Отже, один сюжет був про дівчину, яка дихає вухом. А інший – про хлопця, який прицільно плюється оком.
І я не можу пробачити цим програмам (та й усьому інфотейментовому телебаченню за компанію), що їх не звели разом. Мені здається, це був би не просто дивовижний, надзвичайний сюжет, який остаточно поєднав би в собі розважальне й пізнавальне. Ця історія могла б породити ще одну нову програму, а то й новий канал. І байдуже, на що б це було схоже – на «Ромео та Джульєту», «Лесю+Рому» чи на згадуваного вже гоголівського «Вія» (моя ставка – на варіант номер три). Таке шоу гарантовано перевершило б усі мої телевізійні очікування.
Взагалі-то я вів до іншої метафізики жаху, – просто в цих програмах настільки круті повороти, що мене постійно викидає на узбіччя. А хотів я звернути вашу увагу, що даремно деякі програми такого кшталту або відмовляються від ведучого (як, наприклад, рафінад очей моїх на Новому каналі), або ж використовують його відповідно до вимог ГОСТу. Мовляв, модератор – він і в інфотейнменті модератор. Це неправильний підхід, що переконливо доводить програма «Чудо-люди». Ведучий свята – заслужений артист України Олексій Горбунов.
Варто було мені подивитися анонс програми на сайті – й зрозуміти, що іноді заспів до інфотейнменту може на голову перевершувати всі подальші співи.
У цьому анонсі, зокрема, ведучий Горбунов говорить таке: «Якщо вам немає до чого докласти руки, ви купить дриля, станьте біля стіни і вкручувайте, вкручувайте болтики, болтики, вкручувайте болтики!!! У Москві є один такий чолов’яга... знаєте, шо він робить? З дриллям? Тільки не з таким... усі-пусі... а з нормальним дриллям?!». Сюжет, який показали потім, ані за пристрастю, ані за візуальною ефектністю, ані за змістом не дотягував до підводки ведучого. Героїв, які полюбляють заковтувати шпаги, мечі, ножі й навіть «дрилля», у ящику ніколи не бракувало – відтак вони й не затримуються надовго у пам’яті. А от від самої лише згадки про «вкручувайте болтики!!!» мені й досі страшно. Як і від здогаду, на що ж насправді здатні люди «з дриллям». Усе ж таки Горбунов – великий актор. А поєднання лажі та пристрасті незмінно породжує шедеври.
На завершення дозвольте притягнути за вуха ще одну програму, яка не має нічого спільного з інфотейнментом, але спромоглася метафорично пояснити мені природу народної симпатії до цього телевізійного формату. Йдеться про випуск «Знаку якості», в якому Костянтин Грубич досліджував цукор-рафінад. Принагідно висловлюю подяку ведучому, який невтомно відкриває публіці всі таємниці автоматизованих технологічних процесів та систем управління. Простежити весь шлях від цукрового буряка до рафінаду – це не поступається навколосвітній подорожі. Вражає і захоплює. Так от, у цій програмі – якщо раптом хто не в курсі – продукцію різних виробників оцінюють прискіпливі експерти і звичайні споживачі. З рафінадом трапився невеличкий казус: експерти найвище оцінили цукор німецького виробника. Він був ідеально чистий, білосніжний. І саме з цієї ж причини споживачі дійшли висновку, що він – найгірший. Мовляв, якщо такий білий – значить штучний, несправжній, шкідливий. Хімія якась.
Схоже на те, що ставлення більшості глядачів до будь-якої телевізійної інформації сьогодні таке ж, як і до рафінаду. Що більше вона схожа на правду – то менше викликає довіри. Натомість, що абсурдніша та каламутніша речовина інфотейнменту заливає очі й вуха – то більше причин поставитися до неї прихильніше.
«1+1» знову транслюватиме «Район Беверлі-Гіллз», «Район Мелроуз» та «Секс і місто»
09.02.2009
Цього тижня телеканал «1+1» розпочинає показ американського серіалу «Район Беверлі-Гіллз».
Серіал, що розповідає про життя дітей із родини Волш у світі золотої молоді в лос-анджелеському районі Беверлі-Гіллз, вперше з’явився на американському телебаченні 1990 року. Прем’єра серіалу на «1+1» відбулась у 1998-му. Після цього права на показ фільму в компанії Paramount придбав канал ТЕТ, який встиг уже двічі показати «Район Беверлі-Гіллз» – у 2004 та 2006 роках. 2007 року серіал показав телеканал групи «1+1» – «Сіті». З 9 лютого фільм виходить на «Плюсах» у слоті 15.00-16.00.
«Район Беверлі-Гіллз» - не єдиний старий серіал, який незабаром має з’явитися на «Плюсах». За інформацією прес-служби каналу «1+1», в ефірі з’являться «Район Мелроуз» та «Секс і місто», які транслювалися на «1+1», відповідно, у 1997-1998 та 2003 роках.
Керівник телевізійного напрямку групи компаній «1+1» Сергій Дем’янчук у коментарях «ТК» зауважив, що канал транслюватиме ці серіали, оскільки немає сумнівів щодо їхнього рейтингового потенціалу: «У серіалу буває рейтинговий потенціал, а буває нерейтинговий. У Москві щороку показують серіал “Іронія долі, або З легкою парою” не через те, що так хочеться, а через те, що люди хочуть це дивитися. Ми вважаємо, що є потреба в таких серіалах».
Чи з’являться в сітці каналу ще якісь старі серіали, пан Дем’янчук не вточнив. Так, на запитання «ТК», чи може на «Плюсах» вийти «Династія», він зауважив: «Я, на жаль, поки не можу розкрити цю інформацію. Плани показу – це завжди таємниця».
Однак пан Дем’янчук зазначив, що основний акцент «1+1» робитиме на прайм-таймі, де і в будні, й у вихідні транслюватиметься виключно прем’єрний продукт: «Сьогодні, наприклад, на каналі стартує серіал “Маргоша”. Тепер у нас два прем’єрних продукти – “Руда” та “Маргоша” – у вечірньому праймі. Все, що стосується офпрайму – ми там розміщатимемо і непрем’єрний продукт».
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 04:00.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Линейный вид
