Исторические факты и события в этой теме.
Если размещали новости в этой теме в последние 3-6часов, добавляйте новую новость в свое предыдущее новостное сообщение (кнопка EDIT). Пример сообщения здесь.
Правила раздела (с изменениями и дополнениями от 29 июля 2013г.) читать дальше

Соблюдайте правила форума!
Не читайте и не не пишите в теме, если вам она чем-то не нравится.
Не пишите в теме, если вам нечего сказать по сути.
Не пишите в теме, если вы не умеете спокойно и сдержанно отвечать, на сообщения оппонентов.
Не просите закрыть тему, если вам она не нравится.
Разрешено высказывать СВОЕ ОБОСНОВАННОЕ мнение в спокойном стиле!
Соблюдайте барьер в общении и политкорректность!

Уточнение от 29 июля 2013г:
ЗАПРЕЩЕНЫ сообщения и(или) фото-видео материалы оскорбительного характера по отношению к участникам, третьим лицам, организациям, органам, структурам, объединениям и т.д.т.п.

Не всё, что кто-то где-то говорит, нужно и можно повторять на Форуме. Оскорбления, даже в цитатах, запрещены.

Дополнение от 29 июля 2013г:
За искажение, коверкание, перекручивание и т.д.т.п. названий организаций, объединений, партий, политиков, торговых марок, фамилий, имен, терминов модераторам как мимимум рекомендуется удалять такие сообщения. Но в зависимости от ситуации возможны и более строгие меры к тем, кто не сделает никаких выводов.

Никаких ссылок здесь размещать не нужно!

Если сообщение нарушает правила - нажмите пожалуйста "!" под аватаром.
Это поможет модераторам оперативно реагировать на нарушения.

досье Петра Порошенко и его путь из бизнеса в президенты

Як і в кожному міфі, тут є частина правди. Але лише частина –насправді, більшість так званих зрадників батьківщини – етнічні росіяни, московити.

Містечко Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Тут на початку 1944 року відбулася одна з найкровопролитніших битв Другої світової війни, на боці німців під Корсунем воювали також інші народи. Фламандська дивізія «Валонія» і ще кілька дивних, таємничих формувань: 5-й полк кубанських козаків і 55-й полк зрадників, тобто такі дві одиниці, які були сформовані з числа радянських людей.


Дізнатися більше не вдалося. Уся інформація про ці формування – у закритих архівах міністерства оборони Росії. Що ж це за такі таємні військові підрозділи з числа народів колишнього СРСР у складі німецького вермахту?

З 1942 року Німеччина через брак людського ресурсу почала залучати під знамена своєї армії добровольців з окупованих територій. Були створені естонські, литовські, латвійські, кримськотатарські підрозділи. На Західній Україні у 1943 році почалося створення 14 гренадерської дивізії «Галичина». Після репресій 39-41 років, вчинених НКВС на Західній Україні, німецьку армію в окремих селах зустрічали як визволителів.


«Позбирали люди, думали, прийшли визволителі, позбирали яйця, кури, бо вже знали, що таке радянська влада, скільки поарештували… Мій тато, січовий стрілець, був за дивізію. Він військовий. Сказав – ну що ти в лісі будеш робити з тим обрізом? Німець така махіна і не розбила радянську владу. А ти хочеш обрізами воювати. Іди до дивізії, там вишколишся і тоді при нагоді перейдеш в УПА..» – згадує ветеран дивізії франківчанин Михайло Мулик.

У 44 році дивізію «Галичина», так звану Вафен СС, або ж СС зброя, німецьке командування кидає під Броди.


Під Бродами дивізія «Галичина» була вщент розбита радянськими військами.

Згодом її намагалися відновити уже під виглядом Української національної армії. Нюрнберзький процес, до речі, не знайшов у діях «Галичини» військових злочинів чи злочинів проти мирного населення.


У Севастополі, одразу після здачі міста німцям, була створена російська допоміжна поліція СС. Кожен 8-ий мешканець «города руской слави» співпрацював з німцями – чи то в поліції, чи у військових формуваннях: „Перша СС-ка частина, сформована в Україні, – це севастопольське відділення „русской криминальной полиции”. Взагалі, Севастополь – унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні…”.


Вадим Махно, капітан 1 рангу запасу ВМСУ, виконавчий директор БО “Фонд відродження Українського флоту”, – автор книги-довідника «Полный перечень объединений и соединений 3–го Рейха из граждан СССР и «эмигрантов». Називаючи десятки російських дивізій і корпусів, сотні батальйонів і полків, Вадим Махно послуговувався винятково даними російських істориків. Переважна більшість із тих, хто воював на боці німців, – росіяни: „У складі східних легіонів вермахту служили представники всіх національностей Радянського Союзу… Можна сказати, що близько 60% становили росіяни, 20% українці, 7% білоруси, ну і решту – це кавказці, середньоазійці...»

Відносно відкритою є інформація лише про частину російських формувань, які діяли на боці Німеччини. Більшість людей при розмові на цю тему згадують прізвище радянського генерала Власова. Про створені ним дивізії дозволялося говорити навіть у Радянському Союзі. І на це були причини. Генерал Власов був захоплений у полон у 1942 році. Після зустрічі з німецьким командуванням і особисто з Гімлером Власов дає згоду на формування з числа радянських військовополонених, з мешканців окупованих територій та емігрантів так званої Російської визвольної армії, також відомої під іменем РОА, роль РОА в роки війни перебільшувалася: „З початку 43 року починає розгортатися повним ходом пропагандистська кампанія під знаменом російської визвольної армії. У Радянському Союзі серйозно починають вірити в цей фантом. У партизанських звітах вже можна зустріти повідомлення, що в такий-то район перекинуто 3 дивізії РОА, чисельність її визначають в мільйон. Хоч насправді ніякої РОА тоді не було. Були тільки частини німецької армії, які називалися східними легіонами…»

Реально ж дивізії РОА були сформовані аж у 1944 році. Тут була і авіація, і танки. У 45 році, розуміючи невідворотність поразки Третього рейху, дивізія Власова просто втікає з фронту.


Частині вояків РОА вдається здатися американцям, частина потрапляє в полон до радянської армії. Власова і ще кількох його офіцерів на закритому процесі в Москві у 45 році засуджують до страти через повішання. Дивізії СС Власова наприкінці війни перестали виконувати накази німецького командування, і тому згадки про них в радянський час і в сучасній Росії хоч і не бажані, проте дозволені. Інша справа – Російська визвольна національна армія, так звана РОНА, заснована росіянином Броніславом Камінським. РОНА спочатку виникла як невеликий загін міліції чи самооборони в селищі Локоть… Камінському вдалося розширити своє формування і поширити контроль на декілька районів. Місцеве німецьке командування, підтримавши цю ініціативу, передало в управління Камінському 8 районів Брянської та Орловської областей, дозволило створити фактично власні озброєні сили, які до літа 43 року виросли до 12 тисяч, мали артилерію, навіть танки.

У 1943 році стається унікальна в історії Другої світової війни подія: німці дозволяють Камінському створити на території сучасної Брянської області державне формування – Брянськ-Локотську республіку. З відступом німецької армії відходять на Захід і дивізії СС РОНИ. У 44 році їх кидають на придушення Варшавського повстання. Там, каміньці особливо „відзначилися”: мародерством, звірствами стосовно громадянського населення, в тім числі й німецьких підданих. Це переповнило чашу терпіння німецького командування. Камінський був викликаний з Варшави у Лодзь. Постав перед судом, трибуналом СС і був розстріляний…„


Вояки РОНИ чинили злочини проти мирного населення. Десятки тисяч убитих мирних жителів – це доведений факт. На Нюрнберзькому процесі німецькі генерали навіть наводили розстріл Камінського у своє виправдання.


Третім великим формуванням СС з етнічних росіян був 15 кавалерійський козачий корпус. Саме козачі формування найбільше «відзначились» на території України.

Як кажуть історики, внаслідок певних маніпуляцій в середині Рейху російські козаки були оголошені майже німецьким народом, нащадками готів, які не мали нічого спільного з слов’янами, і їх можна було набирати в легіони… У 42 році в російському місті Новочеркаськ за згодою німецької влади відновлюється напівдержавне утворення Козачий стан. Паралельно на окупованих територіях Росії та України з усіх, хто називає себе козаками, формуються військові частини. В Україні російські козачі частини формуються в Криму, Херсоні, Кіровограді, на Черкащині; кожен, хто називає себе козаком, звільняється з переповнених таборів для радянських полонених і одягає німецько-козацьку форму. Більше інформації про це – у галузевому архіві СБУ. Між стелажів зі справами потрібна №65668. Олександр Пагіря – „Ось, зокрема, ця справа – на учасників 570-го козачого батальйону, який розташовувався на території Волині. Один з його членів, Борсуков, росіянин, він був в складі 2-го донського козачого полку, сформований у травні 43 року для боротьби проти радянських партизанів та українських повстанців на території Волині. Ось він описує одну з акцій проти повстанців, він говорить, що 12 чоловік з групи виїхало в село Майків Рівненської області для реквізиції худоби. Однак на них тут напала озброєна група місцевих жителів, очевидно, це свідчить про повстанців або групу самооборони, яка існувала в селі, з якими ця група вступила в бій.


За рік бойових дій цей полк скоротився з 10 до 4 рот і був виведений. Він був повністю розбитий і розкладений…”

Інші козачі частини мали завдання конвоювати українську молодь для примусових робіт у Німеччині, облави на українців для примусової відправки в Німеччину організовували саме російські козаки. Перед новим 44 роком донські козаки повели майбутніх остарбайтерів пішки з Городища на Умань. Чос дослівно записав таке: „Дорогою ночували в сараях, їли сніг… І нас охороняли, супроводжували ті ж самі донські козаки, вони були на конях, при собі мали кулемет. Хто відставав, того пристрілювали. Убитих клали на сани і везли з собою, бо їх треба було здати для звітності”.


У 44 році триває відступ німецької армії територією України. За кільканадцять кілометрів від лінії фронту відступ прикривають козачі частини польової поліції,

палили українські села не німці, а росіяни в німецькій формі: „У групі армії «Південь і Південна Україна» була бригада і дивізія польової поліції, і вони відповідали за те, щоб солдати не тікали з фронту, і за те, щоб при відступі земля була знищена. В Україні знищено 1377 сіл. З них 1000 сіл на совісті східних частин. Палили не німці, палили свої ж. Ось мою Черкаську область теж спалила російська козача дивізія”. Дві російські козачі бригади польової поліції при відступі німецьких військ знищили приблизно 1000 українських сіл разом із мирним населенням. Зупинився терор лише на Волині, «а потім ці хлопці дійшли – 9 тисяч чоловік в дивізії, 5 тисяч в бригаді – вони дійшли до бандерівських сіл. Є така звичка російська, козацька, фашистська – спалювати українські села, а цьому хлопці в криївках не зраділи. Від дивізії фон Шуленбурга залишився один полк, три полки розформовані через втрати. Від бригади Духопельнікова із 5000 чоловік до Львова добігло 500. Хлопці спіткнулись на бандерівських селах. Їх почали тупо різати. І вирізали. Ось тут вони й відчули, що проти сили є інша сила, безкарно страчувати цивільне населення не вийшло.

Декілька років тому на екранах кінотеатрів з’явився російський фільм «Адмірал», який героїзує російського імперського флотоводця Колчака. Мало хто, однак, знає, що син Колчака під час Другої світової війни був майором вермахту. Колчак-майор вермахту, Колчак молодший, командував 813 вірменським батальйоном. Він звірів на півдні України, в Херсонській, Полтавській, Донецькій областях. Карателі. 813 вірменський батальйон вермахту. Командир Колчак-молодший.

У 45 році рештки козачих формувань здалися англійським військам у Австрії. Згодом більшість із них була видана Радянському Союзу. У 47 році козачі генерали Краснов, Шкуро і фон Панвіц були засуджені до страти і повішені.

Зараз ставлення до кількамільйонної армії радянських і російських колаборантів різне. Від засудження до цілковитого схвалення. Офіційна російська влада існування десятків російських дивізій у складі СС, вермахту та навіть розвідки Абверу просто замовчує. Водночас у Москві на території Храму Всіх Святих встановлено пам’ятник – борцям «солдатам і офіцерам 15 кавалерійського козачого корпусу, за вєру і отєчєство!». Ініціатором будівництва цього знаку, кажуть, був нині покійний Патріарх Російської Православної Церкви Алєксій Второй. Є ще один такий пам’ятник – у Ростовській області. Про все це російська пропаганда у міфі Другої світової війни не згадує.

В Росії були цілі армії, і дивізії і полки, і які воювали проти своїх на всіх театрах військових дій:


– СС “Русланд”

– СС “Дружина”

– СС “Варяг”

– РОНА 1

– РОА

– Російський корпус на Балканах

– Збройні сили КОНР – 1-а Російська Національна Армія

– 15 козачий кавалерійський корпус

– Кавказьке ваффен-формирование СС.

• Батальон Муравьёва

• Боевой Союз Русских Националистов (БСРН)

• Братство Русской Правды

• Дивизия “Руссланд”

• Добровольческий полк СС “Варяг”

• Зеленая армия особого назначения

• Казачий Стан• Комитет освобождения народов России (КОНР)

• Локотская республика

• Организация Цеппелин

• Республика Зуева

• РОНА 2

• РОА Власова

• Русский корпус

• Русский отряд 9-й армии Вермахта

• 15-й казачий кавалерийский корпус СС

• 1-я русская национальная бригада СС “Дружина”, известна также как 1-й Русский нацотряд СС

• 29-я гренадерская дивизия СС (русская Нр.1)

• 30-я гренадерская дивизия СС (2-я русская)

• ВВС КОНР (ВВС РОА)

• 1-я дивизия РОА / ВС КОНР (600-пехотная дивизия вермахта)

• 2-я дивизия РОА/ВС КОНР (650-я пехотная дивизия)

• 602-й Ост-батальон

• 645-й батальон• РОНД/РНСД

• Русский корпус

• Русская народная национальная армія


Як би не Україна московія впала б під натиском німців через два тижня бойових дій . І існувала б зараз за лінією Архангельськ-Астрахань там де їй і місце, у Суздальських болотах.

В декабре 2009 года акционеры утвердили план расширения пропускной способности системы КТК до 67 млн тонн нефти в год. Для этого запланировано строительство 10 дополнительных нефтеперекачивающих станций (8 в России, 2 в Казахстане), 6 резервуаров для хранения нефти под Новороссийском и третьего выносного причального устройства на морском терминале КТК, а также замену 88 километров трубопровода на территории Казахстана. Проект находится в стадии реализации.