Исторические факты и события в этой теме.
Если размещали новости в этой теме в последние 3-6часов, добавляйте новую новость в свое предыдущее новостное сообщение (кнопка EDIT). Пример сообщения здесь.
Правила раздела (с изменениями и дополнениями от 29 июля 2013г.) читать дальше

Соблюдайте правила форума!
Не читайте и не не пишите в теме, если вам она чем-то не нравится.
Не пишите в теме, если вам нечего сказать по сути.
Не пишите в теме, если вы не умеете спокойно и сдержанно отвечать, на сообщения оппонентов.
Не просите закрыть тему, если вам она не нравится.
Разрешено высказывать СВОЕ ОБОСНОВАННОЕ мнение в спокойном стиле!
Соблюдайте барьер в общении и политкорректность!

Уточнение от 29 июля 2013г:
ЗАПРЕЩЕНЫ сообщения и(или) фото-видео материалы оскорбительного характера по отношению к участникам, третьим лицам, организациям, органам, структурам, объединениям и т.д.т.п.

Не всё, что кто-то где-то говорит, нужно и можно повторять на Форуме. Оскорбления, даже в цитатах, запрещены.

Дополнение от 29 июля 2013г:
За искажение, коверкание, перекручивание и т.д.т.п. названий организаций, объединений, партий, политиков, торговых марок, фамилий, имен, терминов модераторам как мимимум рекомендуется удалять такие сообщения. Но в зависимости от ситуации возможны и более строгие меры к тем, кто не сделает никаких выводов.

Никаких ссылок здесь размещать не нужно!

Если сообщение нарушает правила - нажмите пожалуйста "!" под аватаром.
Это поможет модераторам оперативно реагировать на нарушения.

досье Петра Порошенко и его путь из бизнеса в президенты

#RussiaGate:
Сейчас поджаривают на сковородке зятя Трампа Кушнера за встречи с русскими до выборов.
Про возможную отставку Тиллерсона еще очень рано говорить.
Украина - южный фланг НАТО:
В порт Одессы прибыли фрегат F243 YILDIRИM, принадлежащий ВМС Турции, и эсминец D37 DUNCAN, принадлежащий ВМС Великобритании.
Наконец-то:
Государственные пакеты акций восьми энергокомпаний уже выставлены на продажу с указанием дней торгов.
Бонус-новость:
Британский оператор связи LycaMobile объявил о запуске работы в Украине на базе ТриМоб.
Ждем голосования (после обеда) Палаты по санкциям.

Государственное соледобывающее предприятие «Артемсоль» по итогам первых шести месяцев 2017 года произвело 780 тыс. тонн соли.

По данным предприятия, в этом году потери от закрытия российского рынка удалось полностью компенсировать за счет увеличения поставок в страны дальнего зарубежья.

Аннексия Крыма и вооруженное вмешательство в события на востоке Украины не только поставили под угрозу государственную программу перевооружения российской армии, которую в Кремле считают одним из главных национальных приоритетов, но и заставили предприятия российского ВПК срочно начать поиск новых поставщиков техники и оборудования.

По подсчетам аналитиков Шведского оборонного исследовательского агентства (FOI), после того, как 16 июня 2014 года Киев объявил о введении полного запрета на военно-техническое сотрудничество с Москвой, более 160 украинских предприятий прекратили поставки различных систем для военно-промышленного комплекса России.

«В списке оказались более 3 000 наименований, в числе которых не только отдельные узлы и детали, но и критически важные компоненты, которые используются в России в производстве более чем 200 различных систем вооружения, – пояснил «Голосу Америки» эксперт агентства FOI Томас Малмлоф (Tomas Malmlöf). – Общую стоимость разорванных контрактов можно оценить в 1,2 миллиарда долларов».

По оценке экспертов влиятельного Стокгольмского международного института исследования проблем мира (SIPRI) не менее 185 из этих деталей и компонентов являются уникальными. Наладить их выпуск российской «оборонке» до сих пор так и не удалось.

январе-июне 2017 года Украина увеличила экспорт электроэнергии на 44,6%, или на 975,8 млн кВт-час до 3 163,7 млн кВт-час по сравнению с аналогичным периодом 2016 года.

Об этом свидетельствует статистическая информация, обнародованная на сайте Министерства энергетики и угольной промышленности

Будівельні роботи виконані на 36 млрд гривень

В Україні за підсумками січня-червня 2017-го вітчизняні підприємства виконали будівельні роботи на суму 36 млрд грн, а індекс будівельної продукції щодо аналогічного періоду 2016 р склав 124,6%

Зі слів Волкера, постачання озброєнь українській армії могло б змінити поведінку Москви.

"Оборонне озброєння, яке дало б змогу Україні захистити себе і, наприклад, вивести танки, допомогло б зупинити Московію, яка загрожує Україні", - сказав він.

После смерти матери будущий прокурор имел одну понятную дорогу, по ней и пошёл: сначала улица, друзья-беспризорники, мелкие кражи, а потом детдом в более спокойной на тот момент Москве. Третьим пунктом этой дороги неминуемо должна была стать тюрьма, но вместо этого наш герой напрягся и поступил, на секундочку, в МГУ, на юридический факультет. Начинал карьеру следователем районных прокуратур в Пятигорске, дослужился до заместителя главного прокурора железнодорожного транспорта. Затем – должность заместителя генерального прокурора СССР.

Вроде бы всё шло хорошо. Кровавая баня репрессий 1937-38 годов прошла мимо, не задев даже по касательной. Взлёт карьеры – безупречный. Дальше должна была быть подковёрная борьба за кресло генпрокурора: интриги, пьянки, разговоры в коридорах…

Но нет. Потому что у нашего героя внезапно случилось то ли умственное забвение, то ли возбуждение достаточно редкого как для прокуроров органа, а именно совести. Потому как в 1939 году заместитель генерального прокурора СССР Николай Дмитриевич Зоря поднял часть дел времён сталинских репрессий прошлых двух лет и подготовил документ, в котором с цифрами и номерами дел аргументировал довольно-таки очевидный факт: оказывается, большая часть приговоров, заканчивавшихся расстрелами, ссылками и лагерями для тысяч людей, выносились на основании сфабрикованных доказательств.

Не то чтобы этот факт стал сюрпризом для генерального прокурора Советского Союза. Скорее, сюрпризом для него стал тот факт, что кто-то из своих пошёл против понятной линии партии и лично усатого ублюдка товарища Сталина (он же Отец Народов, Великий Вождь, Зодчий Коммунизма и прочая, и прочая). Расстреливать прокурора-отщепенца не стали, ограничились вызовом на ковёр, характерными движениями пальцем у виска и увольнением.

Бывший уже прокурор отправился в армию, а оттуда – на войну в Финляндию. Рядовым. На войне Николай Зоря, с его-то опытом, пригодился прокуратуре, теперь уже военной. Дослужился до прокурора военного округа. Вторая мировая война – новый взлёт карьеры, ещё более стремительный, чем в первый раз. К 1946 году он – генерал-майор, государственный советник юстиции 3-го класса, один из ключевых представителей СССР на грядущем Нюрнбергском трибунале над немецкими военными преступниками.

Этот трибунал стал для него последним.

Дело в том, что Нюрнбергский трибунал помимо очевидной заявленной цели – решить судьбу высокопоставленных нацистов – имел также и цели политические. С советской стороны список этих целей, например, включал в себя задачу переложить ответственность за массовые расстрелы поляков на нацистов. Кроме того, советскому руководству было крайне важно любой ценой не допустить упоминания немцами содержания секретного протокола к пакту Молотова-Риббентропа (из которого стало бы ясно, что Рейх и СССР на начальном этапе войны были партнёрами и на партнёрских же отношениях делили между собой Восточную и Центральную Европу).

В выполнении двух этих задач (их было больше, но сосредоточимся именно на них) был задействован Николай Зоря. И обе эти задачи он провалил – с точки зрения советского руководства, а не с точки зрения истории. Во-первых, у прокурора Николая Зори уже окончательно проснулась совесть, и он, изучив материалы дела по расстрелу польских офицеров в Катыни, пришёл к выводу, что данные советской стороны, которые он должен был отстаивать и защищать, фальшивы от первой до последней строчки.

Прокурор принялся забрасывать руководство требованиями срочно организовать ему поездку в Москву – он был намерен предъявить начальству документы, доказывавшие невиновность немцев в Катынском расстреле (и, соответственно, перекладывавшие вину в нём на советские войска). А во-вторых, Зоря не смог или не захотел помешать самому Риббентропу публично огласить содержание довоенных договорённостей Германии и СССР о партнёрстве и разделе Европы.

Какая из этих ошибок стала критичной, точно неизвестно. Известно только одно: на следующий день после того, как Риббентроп под присягой раскрыл содержание секретного германо-советского протокола, Николая Зорю нашли мёртвым в своём гостиничном номере. Рядом с ним аккуратно лежал пистолет. Родным сказали: "Самоубийство". В протоколе написано: "Неосторожное обращение с оружием". Другие прокуроры вспоминали, что Зоря в те дни был энергичен, жизнерадостен и на потенциального самоубийцу был не похож от слова совсем.

Дело о Катыни вскоре замяли. Причём замяли позорно, проиграно, ничтожно. Советские прокуроры после смерти Зори устроили откровенное цирковое выступление. Они на лету меняли документы, меняли обвиняемых, явно подделывали вещдоки, пытались срывать заседания – в общем, делали примерно то, что мы видим в исполнении россиян, когда рассматривается дело о сбитом малайзийском "Боинге". Трибунал в Нюрнберге по определению не мог судить никого, кроме нацистов. Поэтому дело о расстреле поляков в Катыни попросту прекратили. Советам не удалось перевесить свои грехи на и без того небезгрешные немецкие души. Но все понимали, что именно красные виновны. Все.

Признания Риббентропа и содержание договорённости между Рейхом и СССР вскоре получили широкий резонанс на Западе и стали неотъемлемой частью мировой истории. В самом Союзе население узнало о них только в перестройку, как, кстати, и про вину большевиков в расстрелах польских офицеров в Катыни, и про возможную взаимосвязь этих двух дел со смертью советского прокурора в Нюрнберге, о которой в России до сих пор не говорят иначе как о "нелепом самоубийстве".

Я не знаю наверняка, участвовал ли бывший киевский беспризорник, а потом один из самых высокопоставленных прокуроров СССР Николай Зоря в подпольных интригах. Наверное, участвовал. Не знаю, вёл ли он заведомо ложные дела против "врагов народа". Наверное, вёл. В любом случае, он, действием или бездействием, вольно или невольно, но помог двум важным историям о той войне быть рассказанными.

И поэтому мне хочется верить, что в какие-то моменты жизни принципы и правда становились для этого прокурора важнее приказов руководства. Наверное, мне просто хочется иногда видеть в людях что-то хорошее. Даже в прокурорах. Даже в коммунистах. Которые, как известно, не люди.

Зі слів лікарів, після хірургічного втручання стан Саакяна стабілізовано, його життю ніщо не загрожує.

Численні поранення отримав і ветеран АТО Олексій Вагнер, який служив разом з Саакяном у 20 окремому батальйоні 93 мотопіхотної бригади та постраждав під час нападу "тітушок" 9 травня.

Зі слів відповідального по лікарні імені Мечникова Ярослава Медведика, Вагнера привезли в дуже тяжкому стані, з великою крововтратою, він помер під час надання йому медичну допомогу.

Чоловік, який під час стрілянини загинув на місці від кульового поранення в голову, за неперевіреними даними, - колишній боєць 11 батальйону 59 бригади на позивний "Щука".

Зазначається, що стрільці зникли з місця скоєння злочину на автомобілі "Тойота" білого кольору. На ньому ж один з нападників приїхав до лікарні Мечникова за медичною допомогою, де і був затриманий.

Свідки повідомили, що поранений в живіт Саакян та Вагнер встигли зробити кілька пострілів у відповідь і поранити чотирьох нападників.

З метою розшуку та затримання решти нападників у Дніпропетровській області запроваджено оперативний план "Сирена".

Зараз біля палати інтенсивної хірургії лікарні імені Мечникова, куди доставили Саакяна, чергують його товариші по АТО.

Второй пункт, довольно условный, ибо практика показывает, что диктатор, дорвавшийся до власти, становится бессменной кандидатурой до самой своей смерти. Так что с этим вопросом – все понятно. Что касается внешней политики, то Москва это видела так, что она сама будет вести соответствующие переговоры и консультации, от имени вассальных стран. Эта конструкция выглядит несколько странно и смешно, но вполне нормально работает в отношении той же Армении или Беларуси. С одной стороны, эти страны сделали все, чтобы на внешнем фронте их не воспринимали как самостоятельные фигуры, а с другой — Россия увязывает свои вопросы с тем, что касается этих стран. Достаточно вспомнить карабахскую войну между Арменией и Азербайджаном. Не будь в регионе интересов Москвы, эти страны уже давно бы исчерпали свой конфликт и вместо глухой изоляции, которую получила Армения, она стала бы оживленным региональным перекрестком, имея немалую выгоду просто из своего географического положения. Что уже говорить о Беларуси, которой сам Бог велел быть сердцем множества транспортных коридоров. Но вместо этого лидеры этих государств, за мелкие подачки, стали вассалами Кремля и живут от поставок чего-то из России или в ожидании очередного кредита. Взамен они пустили на свою территорию войска РФ, служащие напоминанием о вассальном положении и удавкой, на всякий случай.

Янукович тянул Украину примерно в это же положение, в котором Украина уже была при Кучме и позднем Ющенко. По разным причинам, но эти лидеры стали нежелательными персонами на Западе и с ними не желали там разговаривать, а Россия устроилась неким посредником или переводчиком, при этом – преследуя собственные интересы. Но теперь эта схема не работает по определению и Украина ведет не просто самостоятельную внешнюю политику, но она делает настолько резкие движения, что они будут очень дорого стоить самой РФ, вплоть до ее разрушения.

В этой связи, последние два месяца выглядят неким предвестником бури. Напомним, визит главы Верховной Рады Парубия в Вашингтон произошел по какой-то немыслимой траектории. Серия его встреч оказалась не вполне подходящей для руководителя парламента, ибо он провел ряд встреч с внешнеполитическим и военным руководством США. Заметим, по итогам его визита не было обнародовано никакой конкретики. Создается впечатление того, что Парубий поехал с рутинной поездкой и просьбами о военной помощи, а его там взяли за руку и сказали: «хорошо, вот тебе ручка и бумага – пиши все, что вам надо и мы дадим». Поэтому Парубий поехал на длительные переговоры в Пентагон. Думаю, что в это время каналы связи по линии МИД и прямой связи с президентом, были красными от напряжения. Грубо говоря, концовка визита Парубия выглядела с примерно сформированным запросом помощи США. Он, как второе лицо государства, мог и должен был ставить подобные вопросы, ибо мы сами задекларировали парламентско-президентскую форму правления в Украине. Другое дело, что наши главы парламента никогда этого не делали, но всегда надо делать первый шаг. Когда-то мы узнаем о том, как Парубий испытал шок от той поляны, которая перед ним раскрылась.

Ясно, что утверждение этого соглашения должно было выглядеть уже несколько иначе, ибо вопросы поставок вооружений – щепетильная вещь и решается на высшем уровне. Поэтому Парубию было сказано примерно следующее: «мы начинаем готовить ваш заказ, но для окончательного его оформления должен подскочить ваш президент и лично поставить подписи здесь, здесь и здесь». Как мы помним, не прошло и недели, как Порошенко уже был в Вашингтоне. Основной целью его визита как раз и была финализация соглашений по линии Пентагона. Но кроме того, в качестве бонуса, Украина получила нечто такое, чего всегда добивалась Россия. Она получила от Вашингтона роль посредника, а перспективе – и лидера в регионе. Порошенко получил некий карт-бланш на внесение новой струи во всю обстановку, сложившуюся в Восточной Европе. Это важно потому, что он хорошо понимает риторику Запада, ее слог и размер. Он понимает, о чем идет речь и осознает, что может озвучить вещи, которые не будут озвучены даже на уровне вице-президента США, который может себя вести, что называется «без галстуков». Кстати, все время пребывания Порошенко в Штатах проходило именно под патронатом вице-президента Пенса. То есть, большая часть общения была практически неформальной.

И вот, по возвращении Порошенко из Штатов, произошло несколько весьма прогнозируемых событий. В одной из своих июньских статей мы вели речь о том, что Украина могла бы преподнести крупный сюрприз России, в плане внешнеполитических ходов. Тогда мы не стали уточнять, что имеем в виду, а читатели не обратили внимания именно на этот посыл. Мы часто оставляем или открытую дверь, или второй слой, в тексте статьи для того, чтобы вернуться в нужный момент или для того, чтобы кто-то из читателей нашел этот момент и дернул за открытую дверь. В тот раз – этого не случилось, а события закрутились с такой скоростью, что к тому моменту мы возвращаемся только сейчас.

Тогда еще не было известно о том, что Лукашенко поедет в Москву за кредитом и получит его. А мы как раз имели в виду – контр игру Украины по Беларуси. В самом деле, Лукашенко каждый раз оказывается в одном и том же цейтноте. Экономика перевернута с ног на голову, и то, что страна способна производить, все сложнее продавать. Сама собой ситуация не изменится и страну ждет либо крах, либо ей нужно принимать радикальные решения по абсолютной смене политического и экономического курса. Но дело в том, что Лукашенко, в виду отсутствия образования и очевидно слабого интеллекта, никогда не найдет альтернативы. В этом смысле, он – копия Путина, серости и посредственности. Но в отличие от Путина, Лука не имеет ни нефти, ни газа, ни ядерного оружия, а потому он понимает, что надо все менять кардинально, но так, чтобы не сесть в тюрьму до конца жизни или чтобы его банально не шлепнули. Диктаторы, перед лицом краха, всегда упираются в один и тот же вопрос – гарантии личной безопасности и неприкосновенности хоть части наворованных средств.

Между прочим, гражданин Путин хорошо знаком с данной ситуацией и уже давно бы удалился на один из собственных островов, где погряз бы в беспредельной роскоши и разврате, затмевая всех магарадж, падишахов, римских императоров и арабских шейхов, вместе взятых. Но ему нужны были гарантии. Он хотел время от времени появляться со свитой в Монте Карло или Лас Вегасе, встречаться с Папой Римским и даже стать меценатом и филантропом, но непременно уважаемым и свободным от копаний против него финансовых разведок различных стран. Он даже сделал первый шаг, в этом направлении, временно назначив вместо себя некого знакомого кореша Димона, перегруженного драпом, коксом и другими видами спорта, от которых он всегда спит, а во сне издает загадочные звуки не ртом или носом. Но ему это не удалось.

При всей своей мягкости и нерешительности, Барак Хусейнович Обама, в доверительной беседе, после обнаружении и блокировки части путинской «схованки» на счетах банка Ватикана, заметил Путину без лишних реверансов: «Вова, твой дом – тюрьма». А до этого Вова получал примерно такие же сигналы и из других источников. Одно время он даже перестал забивать свои счета несметными миллиардами, а стал тупо копить золотые слитки и складывать их в бункерах, которые ему построили военные инженеры и саперы.

Так что вопрос гарантий у диктаторов возникает непременно и чем хуже ситуация, тем острее стоит вопрос, ибо все они помнят судьбу Хуссейна и Каддафи, а потому – вынуждены делать «поправку на ветер». Говорят, что Путин, увидев кадры расправы над Каддафи, несколько дней не выходил из сортира, так ему нехорошо сделалось.

И вот Порошенко, после саммита G-20, когда стала очевидной вся серьезность того, что обсуждалось в Вашингтоне, совершил визит в Грузию, встретился с премьером Молдовы и в Киев прилетел тот самый Лукашенко. Причем, не Порох полетел в Минск, а Лука прилетел в Киев, где гарантированно можно было пообщаться так, чтобы исключить утечку в Москву.

Есть мнение, что переговоры со всеми тремя лидерами указанных государств происходили не вполне в двустороннем формате. Понятно, что с каждым из лидеров обсуждались вопросы двустороннего характера, но скорее всего, Порошенко довел до этих деятелей и кое-что из того, что и как видит Вашингтон в этом регионе. Отсюда возникла ситуация фактического выдавливания российской группировки войск из Приднестровья. Украина дала принципиальное добро на транзит российского железа через Украину, под присмотром ООН. А параллельно, начался ввод совместных с Молдовой, таможенно-пограничных переходов на территории Украины. То есть, теперь любой груз и любой человек будет входить и выходить из Приднестровья только с согласия Кишинёва. Спальня-выбегальня, так милая сердцу Москвы – закрывается.

Но самое интересное и самое закрытое то, что было сказано с глазу на глаз в разговоре Порошенко и Лукашенко. Это – важный момент в преддверии очень вероятного аншлюса Беларуси Россией, намеченного на осень текущего года. Наверняка Порошенко озвучил «бацьке» план «Б», которым он может воспользоваться, если действительно хочет спасти Беларусь от оккупации. Возможно, там были и личные гарантии, которые может предоставить Вашингтон. В любом случае, такой интересный визит почти не оставил фактажа для прессы. То есть, содержательная часть переговоров была полностью закрытой.

Но ситуация уже изменилась. Все страны, которые имеют военный конфликт с Россией, уже оповещены о том, что Украина не только решает вопросы восстановления собственной территориальной целостности, но и уполномочена Западом вести консультации по поводу других конфликтов. Уже кто-кто, а Украина знает в этом толк, как никто в мире. В общем, вторая половина лета и первая половина осени обещают быть крайне интересными и богатыми на события.
anti-.........

У 80-ті Олександр Зеленько працював в КДБ, до початку АТО викладав в Луганському національному університеті, а зараз Зеленько - доцент кафедри Київського національного університету ім. Шевченко.

В інтерв'ю "ОРД" Олександр Зеленько розповів, як росіяни сіяли зерна "антифашизму" за допомогою теорії "бунту-війни", змалював психотип російського ординця і насмішив "відкриттям" колег з "ЛНР" - расовою теорією про "походження донбасян".

- Що ви думаєте про гібридну війну?

- Винахід чисто російський. Був такий начштабу корніловської дивізії - білогвардійський полковник Євген Месснер. Великий розумниця, який створив теорію "бунту-війни", в 20-і роки минулого століття виїхав до Аргентини, в 1967 видав знамениту книгу "Теорія третьої світової". Радянський генштаб розпочав впроваджувати і розробляти цю концепцію на початку 80-х.

Є поняття трьох рівнів мережі. Ми накриваємо територію дуже щільною мережою мовлення, впроваджуємо історію (неважливо - правда чи неправда, але це повинно повторюватися). В першу чергу даємо мовну матрицю. Люди повинні вчити російську мову - будь то Чехословаччина або Ємен. Культурна, мовна, семантична і історична матриці насаджуються. Повинні створюватися осередки російської культури і російського менталітету - це матриця 1 рівня.

- "Російська весна" могла статися не тільки в Україні?

- У будь-якій точці до Гібралтару. Волею долі я брав участь у створенні цієї багаторівневої системи.

- І в чому полягала ваша робота?

- Вести з людиною розмову таким чином, щоб вона стала абсолютно щирим нашим прихильником. Ми створюємо осередки культури, вкладаючи гроші в балет, мистецтво - у що завгодно. Щоб людина почала щиро цікавитися Улановою ... Тютчевим ... Ми даємо найкраще, не шкодуємо для цього грошей і сил, знаходимо знакові фігури.

Припустимо, ми сидимо з вами в Португалії і розмовляємо про Чехова (я був представником подібної культурної місії). Вам подобається Чехов? Мені теж. Ось грунт.

Знаходимо представників інтелігенції в маленькому містечку-побратимі і створюємо гурток любителів Чехова - нічого більше. А потім на культурну основу накладаємо організаційні моменти. Це перший рівень.

Будівництво матриці 2 рівня - це люди, які симпатизують нам без вербування. Знаходимо тих, які навчалися в Росії. Апологети "русского мира", ті хто сам дійшов, начитався Гумільова, і каже: "Невже це правда, у них пласт культури цікавий", - вони стають інформаційними вузлами. Сама того не відаючи, така людина вже веде інформаційну розвідку. Причому, все у відкритому режимі, все законно.

Потім на ту територію вставляється так звана бойова платформа - від 1 людини до дивізії. Припустимо, ви закінчили університет в Оренбурзі, і заразилися комуністичною ідеєю. Вам говоримо про те, щоб ви створили бойовий осередок людей, який в разі форс-мажору, в разі Третьої світової буде готовий захистити свою країну.

Ми з вами в Португалії? З португальцями говоримо про португальських фашистів: "У вас же був Салазар, через якого 40 років страждав португальський народ?".

У кожній країні колись був якийсь страшний тоталітарний період, і я апелюю до нього. Прошу вас створити бойову групу, яка ні в якому разі не буде піддавати вашу країну загрозі. Вона буде існувати на випадок фашистського путчу. В такому випадку ми дамо вашій групі все, що вам буде потрібно: офіцерів зброю, гроші, інформацію - все для того, щоб ви захистили вашу країну. Так все суспільство стає контрольованим, і ми отримуємо багаторівневу структуру.

Якось ми їздили в Англію з Пристюком (Володимир Пристюк - колишній губернатор Луганської області, який доклав руку до розпалювання сепаратизму навесні 2014 на Луганщині - прим.ред) - він був смотрящий від комсомолу, а я - учасник групи по культурному обміну, так і познайомилися.

- В окупованому Донбасі основою теж стала культурна просочення?

- На Донбасі - донське козацтво, шолоховський "Тихий Дон" ...

- Такі мережі працюють і в Україні (крім "Л-ДНР")?

- Можу назвати приблизні цифри по російським інформаційним вузлам і бойовим платформам в Києві. Тут від 4 до 7 тисяч інформаторів російських було на весну 2015 року, а бойових платформ - до 5 тисяч. В середньому в Києві близько 18 тисяч бойовиків готові створювати "Київську республіку".

- Сподіваюся, це перебільшення.

- Я спілкуюся з тією стороною і схильний вважати, що це обережні дані. Ці бойові одиниці - це ті, хто в кінці 80-90 вже майже взявся за ручку дверей, що вели в комуністичний рай для них і їх сімей, і раптом для них усе розвалилося. Чиновники, комсомольці, профспілкові працівники, партійні. Уявіть - я чекаю, що через 2 роки буду 3 секретарем партії і життя моїх онуків влаштоване, аж тут розпад СРСР ... Ці 18 тисяч - це ті, кому зараз 45-50. А ще - православні ... І так далі.

- Якщо в Києві все так погано - чому Москва не спробувала зробити тут терористичну республіку?

- Ресурс! Бракує ресурсу у Росії. Зерна кинуті, у них є люди, а дати команду вони не готові, так як після команди треба постачати. Війна - занадто дороге задоволення.

- Давайте повернемося в "ЛНР". Що сталося навесні 2014-го?

- У перших числах травня 2014 року луганські міліціонери звернулися до Києва: ми, луганська міліція, захищаємо Україну (11 райвідділів були готові зі зброєю захищати Україну), а ви прощаєте нам економічні злочини, вчинені за час служби - контрафакт, контрабанду, тіньові схеми ... вони тоді мали страх перед Майданом - думали, що Майдан щось буде міняти, і вони вийшли з такою пропозицією до Києва. Але Київ не став обговорювати це питання, і вони всі перейшли на бік "ЛНР". А 14 травня з'явилася "Луганська республіка".

У кожному райвідділі Луганщини був російський агент, завдання якого - придумати смачну, цікаву схему заробітку для 50 співробітників із зарплатою в 1,5 тис грн., Щоб весь райвідділ багатів, і все протизаконні способи заробітку цілого райвідділу агентом документувалися.

- А потім, якщо що - "за яйця"?

- Як тільки хтось скаже: "Ми за Україну", до нього підходять і кажуть: "Гей, друже, ось твій татко: я посилаю його Києву і твої майданівці тебе з твоїм жовто-блакитним прапорцем посадять на 10 років. А тут, якщо ти залишаєшся - ми будуємо разом нову республіку, і пенсії у тебе і у мене будуть, як в Росії". Відповіді з Києва не було для таких хлопців, і у них не залишалося виходу.

- Це не гіпотетично ви зараз говорите?

- Саме такі розмови і йшли. І ось ще приклад. У місті Свердловську (Луганської області) на 8 березня 2014 року митники і прикордонники замовили для своїх дружин і коханок стільки прикрас, що їх мікроавтобусом довелося відправляти. Звідки гроші? Через кордон в лютому йшла бронетехніка - три тисячі доларів вони отримували за кожен російський танк. У маленьких селах Луганщини стояли "гради".

- А Київ куди дивився?

- Київ знав все. Прикордонники і митниця отримували свій відсоток, і Литвин (голова Держприкордонслужби України Микола Литвин, який до 6 жовтня 2014 року відповідав за "контроль над кордоном" з РФ), отримував своє з кожної установки "Град", з кожного танка і з кожного "Камаза" з озброєнням.

- Як психоаналітик, поясніть - чому росіянам не соромно красти чужі землі?

- У них немає майна, немає права власності, і включається психологічний механізм проекції: якщо я не маю власності, то і ви не маєте. Тому не вкрав Крим у нас Путін, а взяв. Вони - ординці. Ординець - це продукт еволюції особливого типу. У нас часто плутають легізм (верховенство закону) і громадянське суспільство (верховенство права). В чому різниця? Якщо ми говоримо, що закон понад усе, закон суворий, але це закон, поганий він чи ні, але він основа держави - це легізм ... Винайдено в Китаї - на вершині отримуємо фантастично сильну державу і нікчемного громадянина.

Західна ж цивілізація пішла іншим шляхом - право на життя, право на свободу, право на власність - це основні права, а закон - це інструмент, який їм служить. І якби у нас, в Україні, була правова держава, то закон, який ущемляє права не був би можливий.

Ординець - продукт еволюції, для якого слово сильного, слово господаря - понад усе, а права значення не мають.

Ми з вами (українці) - частина індоарійської раси, є європейцями. Секрет полягає в тому, що в генетичному плані немає поняття слов'яни. Ніякого слов'янського суспільства немає. Є індоарійці, є тюрки. Ось ми з вами є набагато ближче до німців генетично, ніж до росіян. У Києві в Першу і Другу світову існував українсько-німецький суржик. У Ніжині огірки називають "гурок". На українському - "огірок", а по-німецьки "Гурке" (Gurke). Прислівники і діалекти українські ближче до німецької мови, ніж до російської.

- А що стосується психотипу російських завойовників і психотипу донбасівців?

- Психотип ординця і психотип донбасця близькі. Соціопатична установка ординця говорить: я поважаю сильного, сильний бере своє, а хто починає розбиратися, галасувати про справедливість - той слабкий, слабкість не заслуговує поваги. І цей експансивний тип змінити неможливо.

Вони отримують задоволення від розширення земель, але не від обробітку. Сусід для ординців може бути або ворогом, який ще не підпорядкований, або рабом - так росіяни дивляться на сусідів.

Паритет для них неможливий, рівноправність для ординця означає невизначеність. Так, що б ніхто нікого не пригнічував - не вийде. Адже інакше - як визначити, хто з нас старший, кого слухатися? Стан агресії - нормальний стан ординця. Вони кажуть: б'є - значить любить. Любов - це соплі і слабкість, а сильний - завойовує.

Найкращий цар з точки зору росіян - той, який їх угнітає: Іван Грозний, Сталін. А що таке для росіян Єльцин або Микола? Вони нікчемні.

- Але Миколу II в Росії зробили святим!

- Блаженним, дурником ... А справжній лідер в їхньому уявленні - це Путін.

Ті, що йдуть проти Путіна в Росії, як і українці, які повстали проти Януковича - це, в поданні росіян, божевільні. Людині потрібен цар - вони в цьому впевнені. І тому Майдан для них був проявом безумства. Вони щиро йшли нас рятувати - побачили скажений народ, який потрібно повернути в нормальний стан, інакше вони свій будинок спалять - ось так росіяни сприйняли українців, які підтримали Майдан.

Американець вибирає показники, для нього Обама - директор великого універмагу, а не "мій пан". Тому Обама повинен прислухатися до виборців. А у гопників все по-іншому. Гопник слухається десятника або тисячника, гопником може бути і професор Луганського університету - він слухається пана. А американець відчуває себе наймачем Обами.

- А що це за расова теорія - про особливе походження донбасців, яку вигадали в "ЛНР" ваші колишні колеги?

- Луганський національний університет, який залишився в "ЛНР", запропонував расову теорію походження донбасця (автор - доцент Красильников). У ньому записано, що жителі Донбасу походять від суворих спадкоємців неандертальців, і тому це жорсткі люди, прості, чесні з сильними рисами характеру, їх бояться. У Луганському університеті була сильна археологічна школа, вони вели розкопки. І, до речі, майже весь істфак там залишився, звідти вийшло більшість "еліти ЛНР". Так ось навесні нинішнього року вони заявили, що предки луганчан харчувалися жорсткої їжею, яка формувала сильний характер. А ми, "укри" - решта України - були нащадками трипільців, які їли м'яку їжу і виросли м'якотілі, пристосуванці, підлі, хитрі і лицемірні слабаки. Тоді як вони, "ЛНРовці" - це справжні билинні богатирі. І ось це "наукове відкриття" зараз уже входить в програму шкіл "ЛНР", його схвалила російська Академія наук.

Буквально перед самою війною був такий крик душі - фраза вирвалася з вуст доцента кафедри психології Луганського національного університету: "Нам не потрібна ваша цивілізація, нам потрібна православна культура!". І такі речі говорили люди, яких приголубила київська влада, даючи ступені і звання. Це їх соціальна установка.

- Ви за те, щоб не приєднувати до України тимчасово окупований Донбас?

- Вибори до ВР 2014 були необхідні і, завдяки тому, що їх провели без територій, захоплених "Л-ДНР", в парламенті немає клінічних комуністів. А якби Крим і "Л-ДНР" залишалися в складі України, ВР у нас була б ще більш лівою і комуністичною, ніж та Верховна Рада, яку ми мали до Майдану. Потрібно на час відсікти населення, яке ще десятиліття буде ностальгувати за совком: Крим (де живуть відставники-армійці, моряки російські) - в першу чергу, Донбас в другу.

У чому небезпека аншлюсу Донбасу? Ми беремо носіїв чужої ментальної матриці і чужого психотипу. Але будь-яка група опускається до рівня меншого представника - це ази соціальної психології. Якщо ми приймаємо в себе групу Гіві, і шукаємо спільну мову з ним, то через рік-півтора вся група опускається до рівня Гіві (малограмотного командира бойовиків "ДНР" - прим.ред). Як матусі, які, спілкуючись з 2-річною дитиною говорять: "Собачка - ав-ав". Ми будемо думати, як вони.

- Хіба немає прикладів, коли люди навпаки - піднімаються в розвитку, підтягуючись до рівня інших членів групи?

- Це в разі, якщо їм стає їх стан некомфортним. А донбасець Гіві хоче бути схожий не на "слабкого укра", а на російського "воїна-визволителя". Такий неминучий і прогнозований результат совкової психології та системи освіти.

І коли кажуть, що жителів Донбасу зомбували, це не зовсім так. Люди не включали українські канали в Донбасі, коли вони були на тій території. Чи не включали ті, у кого обірваний мовний і ментальний зв'язок з прадідами. А ось ті, чиї предки пам'ятали Голодомор - вони встояли, і вони дивилися українські канали, як близькі їм, якими б примітивними ці канали не були. Чи не тому не дивилися, що українські канали відставали від російських за якістю. І не стануть дивитися українські канали на тій території, коли ми їх там знову включимо.

- А що, на вашу думку, потрібно робити в ситуації "розлучення з Донбасом"?

- Вони поважають силу. Коли ми на своїй території перестанемо сумніватися в своїй правоті, коли у нас з'явиться національна ідея, яка цементує націю, і якій не потрібно боятися ... Коли ми будемо мати стержень, тоді слабкий потягнеться до сильного. Ми повинні створити ідею нашого національної держави, і це повинно стати платформою. А на болоті побудувати щось неможливо, треба створити фундамент. Приєднувати неосвоєні території, поки немає фундаменту - це безумство.

Зараз у них (в їхньому уявленні) відбувається перемога: Україна перша відводить війська, Україна перша запросила миру і веде себе, як сторона, що програла. Їх поставили в позицію переможців. Тому - хай буде автономія, але ми повинні чітко показати, що у нас не так ... Хлопці, дивіться туди - там ваша Росія. А ми зможемо зламати цей патологічний союз з Росією, зцементувати решту України. Хлопці, давайте визначатися - хто з ким. Тому що любити і тих, і цих не можна, безладні статеві зв'язки - не найкраща форма відносин. Мало того - ми повинні спокусити жителів Донбасу самотністю, адже засватана наречена - вона ж починає пишатися. А коли донбаські хлопці зрозуміють, що вони не потрібні ні Росії, ні Україні - їм буде ясно, що треба ще заслужити бути з нами.

Росія все зробила так, щоб в очах світової спільноти конфлікт на сході виглядав, як внутрішній бунт, який вони підтримали ззовні. А ось коли буде помітно, що зсередини "Л-ДНР" наростає бунт проти існуючого стану речей, тоді можна буде і нам допомагати населенню Донбасу повернути Україну.

- А решта України чому після Майдану не наблизилася до Європи, якщо етнічно і за психотипом до європейців ближче, ніж до РФ?

- Поки що у нас феодальна держава, а нації (як і політичні партії) виникають там, де капіталізм. Поки що у нас союзерени на чолі політичних угруповань. Немає національної ідеї, і тому найближчим часом європейцями ми не станемо.

- І в чому ж тоді черпати оптимізм?

- У нашому минулому - в 17 столітті! Ми тоді втратили те, що мали. Ми були європейцями, але забули свою етнічність - ту особливість, яка нас пов'язувала з цивілізованим суспільством. Коли пригадаємо, тоді зможемо повернутися. Ми ж до 1654 року, до Переяславської Ради, були цивілізованим суспільством, а потім нас поневолили і ми почали розчинятися ... Звідси і сьогоднішня позиція Європи: ви класні, хлопці, але ви накосячили - станьте такими, якими ви були в 17 столітті. Хлопці - каже нам Захід - ви для початку поверніть Магдебурзьке право маленьким містам, а потім повернетеся в європейський будинок. Ось для чого йде вся ця метушня з децентралізацією.

Нещодавно була наукова конференція з нагоди 210-річчя Ніжинського університету, йшла розмова про Гоголя (Гоголь їх фронтмен, можна сказати). Виступає головний гоголезнавець - професор з Києва - і каже, що Гоголь розвінчав міф українського вільного козацтва і міф України, тому зійшов з розуму. На це наші промовчали. Але раптом буквально сказилася німецька професорка. Каже: "Зачекайте, а порятунок Європи від османів під Віднем - це міф? А фігури українських козацьких полковників, які стоять в Римі, на Мальті, в Парижі? А те, що козаків українських всі німецькі князівства наймали, як кращу армію Європи - теж міф?".

Українці звикли до комплексу неповноцінності. Через штамп "за землю руську". Через дебільний фільм Богдана Ступки (російський фільм з Богданом Ступкою в головній ролі "Тарас Бульба" - прим.ред) - де говорять, що українські козаки - алкашня, босяки. А тому руська земля і Росія не мають нічого спільного. Слово "Росія" виникло в 1721 році. А до цього Росія не була самостійною державою - була Поклінна гора і московський цар пішки під поводдя вів коня з татарським посланцем! Росіяни, які нам зобов'язані своїм ім'ям ("русские") - вкрали нашу історію і девальвували, зрадивши нашу ментальність. А ми це прийняли - так, мовляв, ми салоїди, ми дурники.

Торжественное открытие первого молдавско-украинского поста на приднестровском участке границы прошло при участии первых лиц обеих стран — на церемонию приехали президент Украины Петр Порошенко и премьер-министр Молдовы Павел Филип. Пока что сотрудники молдавской таможни будут совместно с украинскими коллегами контролировать экспортные потоки, на следующем этапе — он начнется уже через шесть месяцев — молдавские пограничники и таможенники начнут осуществлять полноценный контроль. "Кучурган-Первомайск" станет первым таким пунктом, но не последним. Совместные посты откроют еще на 13 таможенных пунктах, международных и межгосударственных. И вскоре настанет день, когда Республика Молдова вернет себе полный контроль над своими внешними границами. А фактически оккупированное российскими войсками Приднестровье станет тем, чем оно должно было быть с самого начала — мятежным регионом внутри Молдовы. Без внешних границ.
Может возникнуть простой вопрос — а почему это происходит спустя десятилетия после начала приднестровского конфликта? Почему это не произошло сразу же? Почему Украина все эти годы делала вид, что не замечает, что сразу же после ее контрольно-пропускных пунктов начинается не Молдова, а контрабандистский анклав, нашпигованный российским оружием?
Может быть, потому, что хорошие отношения с Кремлем были для наших руководителей важнее здравого смысла. И в Киеве с удовольствием играли в кремлевские игры вокруг Молдовы, оправдывая себя еще и тем, что защищают интересы этнических украинцев оккупированного региона, доказывают собственную значимость, соблюдают беспристрастный подход к сторонам конфликта. А, по сути, мы просто содействовали не только сохранению, но легитимации бандитского нарыва у наших границ. И приближали день, когда будут оккупированы наши собственные территории. Все это при полном равнодушии большей части граждан, нее понимавших, чем, собственно, Молдова отличается от "ПМР". Теперь, когда на нашей земле есть свои "ПМР", все, кажется, стало ясно.
Отрезвление пришло только с войной. Когда стало очевидным, что сепаратистский анклав может быть использован Россией для нападения на Одесскую область. Когда стало ясно, насколько ошибочной и губительной была украинская политика по отношению к приднестровскому конфликту. Когда возникла необходимость нейтрализации угрозы с юга. Тем не менее, на открытие первого пограничного пункта на приднестровском участке границы ушло еще три года. За это время президентом Молдовы был избран бегающий вокруг Путина популист Игорь Додон, посмевший в ходе предвыборной кампании поставить под сомнение украинский статус Крыма — это при "живом" собственном конфликте-то! Впрочем, столкнувшись с наглостью приднестровских предводителей и нежеланием Кремля отдавать награбленное, даже Додон начинает сдавать назад в своем пророссийском рвении. Но нам в любом случае нужно успеть с совместными пограничными пунктами, пока промосковские социалисты не захватили контроль над молдавским парламентом и не попытались сдать страну Кремлю.

Теперь контроль над Приднестровьем — больше в наших интересах, чем в молдавских.