Новости можно размещать в теме Украина сегодня, новости Исторические факты и события в этой теме.
Если размещали новости в этой теме в последние 3-6часов, добавляйте новую новость в свое предыдущее новостное сообщение (кнопка EDIT).
Правила раздела (с изменениями и дополнениями от 29 июля 2013г.) читать дальше
Соблюдайте правила форума!
Не читайте и не не пишите в теме, если вам она чем-то не нравится.
Не пишите в теме, если вам нечего сказать по сути.
Не пишите в теме, если вы не умеете спокойно и сдержанно отвечать, на сообщения оппонентов.
Не просите закрыть тему, если вам она не нравится.
Разрешено высказывать СВОЕ ОБОСНОВАННОЕ мнение в спокойном стиле!
Соблюдайте барьер в общении и политкорректность!
Уточнение от 29 июля 2013г:
ЗАПРЕЩЕНЫ сообщения и(или) фото-видео материалы оскорбительного характера по отношению к участникам, третьим лицам, организациям, органам, структурам, объединениям и т.д.т.п.
Не всё, что кто-то где-то говорит, нужно и можно повторять на Форуме. Оскорбления, даже в цитатах, запрещены.
Дополнение от 29 июля 2013г:
За искажение, коверкание, перекручивание и т.д.т.п. названий организаций, объединений, партий, политиков, торговых марок, фамилий, имен, терминов модераторам как мимимум рекомендуется удалять такие сообщения. Но в зависимости от ситуации возможны и более строгие меры к тем, кто не сделает никаких выводов.
Никаких ссылок здесь размещать не нужно!
Если сообщение нарушает правила - нажмите пожалуйста "!" под аватаром.
Это поможет модераторам оперативно реагировать на нарушения.
З'явилися нові подробиці щодо українського військовослужбовця із зони АТО, якого насмерть загризли собаки під Києвомчитать дальше
Про це повідомляє прес-центр Київської обласної державної адміністрації на своїй офіційній сторінці у .........
У відомстві зазначають, що військовослужбовець та жінка сьогодні о 6-тій годині ранку прямували на електричку в селі Кучаків, коли на них накинулися чотири східно-європейські вівчарки.
"40 річний Володимир Томілін, учасник АТО, ціною власного життя захистив жінку, закривши її від собак, та змусивши рятуватись втечею. На крики чоловіка один з сусідів вибіг та підстрелив одну з собак, тим самим прогнавши інших", - наголосили представники ОДА.
Повідомляється, що жителі села намагалися вчинити самосуд над 60-річним господарем собак, який раніше ігнорував прохання односельчан убезпечити їх від небезпечних тварин.
"Наразі вдалося з'ясувати, що чоловік який загинув-Володимир Томілін проживав в місті Києві, був учасником АТО, третя хвиля мобілізації. В село Кучаків приїжджав на Різдво до матері, яка проживає в цьому селі", - пояснили у відомстві.
Тим часом Поліція кваліфікувала справу як неумисний замах на вбивство, а очільник Київської ОДА Олександр Горган взяв цю справу під особистий контроль.
«Пане Путін, це Ваша агресія, а не громадянська війна в Україні. І це не громадянська війна в Криму, а ваші солдати, які окупували мою країну. І це не громадянська війна в Сирії, це ваше бомбардування цивільного населення в Сирії. І це демонстрація того, що ми живемо з Росією в паралельних світах», – Петро Порошенко. Прес-центр Мюнхенської конференції з питань безпеки. Мюнхен, Німеччина, 13 лютого 2016 року 326B173E-C4C2-48CD-87D6-2A3ADC2AD86F_w987_s_s.jpg
Юрій Солошенко і Геннадій Афанасьєв, колишні ув'язнені в Росії, обіймаються на борту українського літака ЗСУ на шляху в Україну. 14 червня 2016 року 2513077C-0426-4B03-AA5E-D3477C36806A_w987_s_s.jpg
Літак з Геннадієм Афанасьєвим і Юрієм Солошенком приземлився у аеропорту «Бориспіль». Їх відразу повезли до лікарні. Київ, Україна, 14 червня 2016 року 3B4BEA0E-9AF6-4487-91BD-C56CF7F0B0B2_w987_s_s.jpg
Петро Порошенко і голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на відкритті виставки «Золото нації. Наближення» у Second Floor Art Center. Київ, Україна, 17 травня 2016 року C29120AF-43A6-4688-94D3-E5A0D7310E58_w987_s_s.jpg
Петро Порошенко під час зустрічі з представниками української та кримськотатарської громад. «Однією з основних тем переговорів з керівництвом Туреччини було питання захисту прав кримських татар і координація спільних дій щодо повернення суверенітету України над Кримським півостровом», – Петро Порошенко. Анкара, Туреччина, 9 березня 2016 року D0846A6F-2350-432A-894B-18A345A13739_w987_s_s.jpg
Війна між Україною і Росією. Право на незалежність
Навряд чи можна сперечатися з тим, що Україна – це один з найбагатших та наймальовничіших куточків всієї земної кулі. Її чудові річки і озера, ліси і гори відомі далеко поза межами країни.читать дальше
Але за останні роки Україна придбала ще одну пам’ятку – це її мужній та стійкий народ, який довів своє право вільно жити на рідній землі і самостійно вирішувати свою долю.
Люди, які вийшли на Майдан, здійснили акт громадянської мужності. І хоча спочатку, можливо, не всі віддавали собі звіт у серйозності ситуації, але після жорстокого розгону студентів жодних ілюзій не залишилось вже ні у кого. І ті, хто після цього ухвалював рішення взяти участь у протестах, прекрасно усвідомлювали, яка небезпека їх очікує. Але ці люди не могли вчинити інаке. І саме завдяки цьому ми сьогодні маємо Україну, яка рухається до європейського майбутнього, замість перебування у статусі російської напівколонії.
Революція гідності, яка знаменувала собою перемогу народного духу над диктатурою, водночас поклала початок іноземній інтервенції України з боку сусідньої держави. Російське керівництво розглядало і продовжує розглядати Україну як васальну територію, та в принципі не сприймає її як суверенну незалежну державу, вважає, що має право втручатися в її внутрішні справи, вказувати, як жити.
Москва, хвора на імперський синдром та великодержавний шовінізм, дуже хворобливо ставиться до любих проявів української самостійності та національної ідентичності. Зрештою, так було завжди – і в царській Росії, де в існуванні окремого українського етносу взагалі відмовлялося, і за радянського часу, коли у такому підході мало що змінилося.
Перемога української революції стала для Росії неприємним сюрпризом, бо її результатом стало повалення російського ставленика Януковича. Кожен народ має право на повстання. Але Україні в цьому праві було відмовлено. Відповіддю з боку Кремля стала тотальна війна проти України, яка містила в собі не лише суто військову, але й ідеологічну складову. Мета Москви полягала в делегітимації підвалин української державності та створенні відповідного інформаційного тла, що виправдовувало би необхідність російського втручання. Саме задля цього російські пропагандисти вилили неймовірну кількість бруду на українську державу, намагаючись її якомога більше дискредитувати та нанести її такий удар, від якого вона вже не змогла би опритомніти. Такий був план агресора, який не шкодував жодних засобів для його втілення.
Сьогодні можна констатувати, що Україна впоралась із тими негараздами, які на її звалились. Це стало можливим і завдяки допомозі західних партнерів, які в складний час протягнули їй руку та надали моральну та фінансову підтримку. Разом з тим, варто визнати, що ця війна ще далека від завершення. Вона й далі триває і, напевно, ще триватиме певний час. Так, звуки стрілянини потроху змовкають, але війна продовжується на інших фронтах. Насамперед інформаційному та ідеологічному.
Попереду ще довгий шлях до остаточної перемоги над агресором
Росія протягом трьох останніх років робила все, аби довести, що владу в Україні захопила купка нацистів, які прагнуть відновити практики своїх «німецьких вчителів». Зокрема, на телебаченні Росії показували жахливі картинки, покликані залякати російського глядача. Для російської пропаганди, що набила руку в технологіях маніпуляції масовою свідомістю, це була справа техніки. Зрозуміло, що адекватні люді серйозно це сприймати не можуть. Але, як казав класик, це було б смішно, якби не було так сумно. Як не дивно, в цю брехню повірило багато людей. Причому не лише в Росії, що як раз не дивно, але й на Заході.
Володіючи великими ресурсами, Росія веде повномасштабну інформаційну війну, в якій Україна поступається навіть більше, ніж у військовому плані. Нещодавній референдум у Нідерландах в цьому сенсі є дуже показовим. Він став сигналом про те, що саме на цьому напрямку українській державі варто зосередити найбільші зусилля. Бо реальна перемога завжди починається з перемоги в головах. З огляду на це боротьба за мізки стає ключовою, і на перший план виходить вміння вести грамотну інформаційну політику. Поки що ситуація на цьому фронті явно не на користь Україні – крім перемоги Трампа у США, попереду може бути й перемога Марін Ле Пен у Франції, яка веде абсолютно популістську передвиборчу кампанію під гаслом au nom du peuple (в ім’я народу) і не приховує своїх симпатій до Росії.
Якою буде поведінка Росії в найближчому майбутньому? Що Україна зможе протиставити діям свого північного сусіда? Наразі питань набагато більше, ніж відповідей. Мабуть, єдине, що можна стверджувати достеменно – попереду ще досить довгий шлях до остаточної перемоги над агресором. Але найголовніше Україна вже зробила – довела своє право на незалежність. Все інше – вже дрібниці.
Дался вам Бандера. Про между прочим: многие россияне знакомые с истинной историей с долей симпатии относятся к нему за то что он уничтожал КГБшников державших народы СССР в концлагерях и другие преступления перед собственным народом.
Навіщо ви повертаєтесь в радянські часи? Тоді могло бути і 10 перукарень на одній вулиці. І аптек теж. Вони були державними. Ніхто не рахував їх збитки.
По-перше, то я у Львові був останній раз ще за радянські часи.
По-друге, така велика кількість аптек у Львові з"явилась ще до 1939 року.
І, нарешті, у радянські часи не могло бути 10 перукарень на вулиці. Тоді була планова економіка.
Рік тому з піщаного кар’єру на околиці Берліна витягли гранітну голову Леніна і доставили в музейний комплекс «Цитадель Шпандау». Мозаїчну фреску, яка ілюструє щасливе життя східнонімецького комуніста, визнали зразком монументального живопису. А реліквію часів Холодної війни – Берлінську стіну – збережено як пам’ятник історії.читать дальше
Ці новини викликали б когнітивний дисонанс у німецькому суспільстві, якби вони з’явилися в 1990-му або 1995-му. Тоді мало хто з німців міг припустити, що комуністичний тягар, який перекидає НДР, у майбутньому знайде матеріальне відображення в міському просторі. Як так сталося, що люди, які колись молотками, викрутками і кайлами зносили Берлінську стіну, залишили символи прорадянського комуністичного режиму? Адже в Східній Німеччині мала місце декомунізація з усіма наслідками, що з неї випливають, – знесення пам’ятників радянських вождів і перейменування топонімів комуністичного походження.
Природа «неприємного минулого» вимагає діалектичного підходу: залишити його й одночасно прийняти. «Прийняти» в музей голову Леніна, але яку? З відколотим вухом і бородою, з чотирма масивними ґвинтами, які вмонтували в лисину вождя під час демонтажу пам’ятника. Це вже не 19-метровий постамент, який домінує і тисне своєю величчю на перехожих. Із цих уламків, розкопаних з піщаного кар’єру, зчитується вже інша інформація.
Як, втім, і у випадку з меморіальним комплексом «Берлінська стіна». Здається, єдине, що вони можуть зараз сказати перехожим: Never more («Ніколи більше»).
Як Німеччина прийшла до філософії «прийняти комуністичне минуле» і «відвести йому окрему нішу» як у міському просторі, так і у свідомості суспільства? Мабуть, відповідь криється в попередньому непростому досвіді осмислення тоталітарної історії – денацифікації. У досвіді, який може бути досить корисним для України, що стоїть на порозі переосмислення свого травматичного минулого.
«А чим ти займався в 1943 році?» – денацифікація по обидва боки стіни
Очевидно, що поразка Третього рейху у Другій світовій війні, Нюрнберзький процес над нацистськими злочинцями не ознаменували початок «переосмислених робіт» у Німеччині. За процес денацифікації в Західній Німеччині (ФРН) поспішно взялися американські, французькі і британські окупаційні адміністрації, у Східній (НДР) – «совєти». Звести рахунки з «неприємним минулим» країни, здається, були готові всі, крім самих німців.
Щоб глибше розібратися в німецькому досвіді політики пам’яті, я поцікавилася думкою провідних експертів у цій галузі. За словами співробітника Німецького історичного інституту у Варшаві Фелікса Аккермана, бажання суспільства відмовитися від нацистської спадщини було досить гострим, а загальна денацифікація в Німеччині великою мірою – міф, тому що не у всіх сім’ях діти запитували батьків: а чим ти займався у 1943 році?
Як зазначив польський журналіст Анджей Котуя, що спеціалізується на темі польсько-німецьких відносин, період між 1945-1965 роками в ФРН – історія фіаско політики пам’яті. Історія успіху почалася, коли німці приступили до особистої денацифікації, коли вони зводили рахунки з минулим.
1960-1970-і – час переосмислення, діти подорослішали і не просто запитали, що відбувалося у 1943 році, але і почали «виковувати» власну культуру пам’яті, яка ґрунтувалася на визнанні своєї провини і відповідальності.
А тим часом у НДР один тоталітарний режим змінювався іншим. Політика денацифікації тут була протилежна тій, котрої дотримувалися у ФРН. Вина і відповідальність цілком і повністю лягали на наступників нацистів – західних німців, які нав’язали НДРівцям-комуністам свою історію. У результаті міф «не несемо відповідальності», політична риторика «комуністичне підпілля = антифашистський рух» стали причиною тріумфу комунізму.
Ні НДР, ні ФРН не були готові визнати і осмислити хворобливе тоталітарне минуле. Думаю, основна причина криється в тому, що в обох республіках історична політика довгий час підміняла культуру пам’яті. Цю думку поділяє і Анджей Котуя, за його словами, історична політика несе в собі небезпеку, адже це більше політика, ніж історія.
А поколінню німців 1940-1950-х років не вистачало культури пам’яті в дійсності тому, що її не було кому формувати. Денацифікація не брала початок від «я», вона спускалася зверху до «ви». Роль інтерпретатора відповідальності взяли на себе окупаційні адміністрації, а діалог став можливий лише з появою нового покоління, яке позбулося післявоєнного емоційного вантажу.
Розпакування особистого «багажу СРСР»
Україну і Німеччину ще довгий час буде розділяти прірва в питаннях пошуку ніші для «травматичного минулого», а його маркування в міському просторі буде сприйматися чимось абсурдним. Але навряд чи варто перестрибувати через себе. Достатньо не відхилятися від курсу «подолання свого минулого» і періодично боковим зором оцінювати траєкторію руху інших держав.
Ставити питання неприємному минулому, політиці декомунізації часом важливіше, ніж давати на них відповіді, дає пораду історик і публіцист Ярослав Грицак.
Проектуючи німецький досвід денацифікації на сьогоднішню декомунізацію в Україні, я змушена поставити питання: чи добре ми усвідомлюємо різницю між історичною політикою і культурою пам’яті? Чи не забуваємо про власну причетність до будівництва радянського комунізму і відповідальності за його подальше зміцнення? Чи не займаємося ми підміною понять на кшталт того, що чинили соціалісти в НДР, але вже замість «комуністичне підпілля = антифашистський рух» у вигляді «націоналізм = антикомуністичний рух»? З якими викликами може зіткнутися Україна, якщо ми отримаємо негативні відповіді на ці питання?
На думку Володимира Склокіна, доцента кафедри нової та новітньої історії України в Українському католицькому університеті, для оздоровлення нашого суспільства потрібна цілісна оцінка минулого, а також відмова від самосприйняття «я – жертва».
«У роботі репресивної машини були задіяні й українці – і це треба визнавати. Голодомор був би неможливий без згоди, участі тисячі, десяти тисяч українців-лідерів на місцях. Ті, хто очолюють кампанію декомунізації, не хочуть бачити чорних плям української минувшини. Наприклад, ті злочини, які скоїли ОУН, УПА: участь у Голокості, етнічні чистки на Волині та сході Галичини», – вважає історик.
Сприйняття більшовизму як плоду «російської окупації», героїзація суперечливих історичних особистостей, невизнання своєї провини і відповідальності – чи не стане ця негнучкість історичної політики в якийсь момент небезпечною для самої ж України?
Володимир Склокін робить припущення, що при такому розвитку подій в Україні потенційно може сформуватися квазіавторитарний, націоналістичний режим, який претендує на патріотизм.
Прийняти минуле, яке почасти компрометує власну державу, – справа непроста, особливо в умовах воєнного конфлікту. І, за великим рахунком, саме агресія з боку Росії спонукає до національної мобілізації. Але буде великою помилкою, якщо остання переросте в риторику «наше діло праве», в ігнорування чорних плям власної історії. Щоб ненароком не повторити сумного досвіду подолання минулого в НДР і не поміняти «шило на мило», напевно, варто звернути більше уваги до історії успіху ФРН.
Спілкування з носіями загальної історії має терапевтичне значення, вважає Фелікс Аккерман. Говорити і чути – ось що необхідно для початку переосмислення минулого.
«Почніть зі своєї родини: запитайте у бабусі, дідуся про минуле, послухайте і поміркуйте. І виявиться, що Радянський Союз – це не тільки велика політика, а й чиєсь особисте рішення: як поводитися в колективі, чи піти на аборт, чи податися в партію, щоб отримати дозвіл на навчання?» – міркує Фелікс.
Індивідуальне опрацювання минулого може викликати у представників нового покоління різну інтерпретацію історії. Це можна пояснити: кожен із наших співрозмовників носить свій «багаж СРСР». В одних комунізм асоціюється з Голодомором, бо в горезвісному 1932 році його батька морили голодом, в інших – із «безтурботною молодістю» і «дружбою народів». Але говорити все одно потрібно, адже подвійне бачення минулого – це добре, а не погано.
«Не існує абсолютного захисту від минулого, – каже Ярослав Грицак. – Складна історія – це «паркани», які потрібно подолати тому, хто хоче прийти до авторитаризму. Чим більше «парканів» і чим більш сіра наша історія, тим менше загроз, і більше ризиків там, де історія біла або чорна».
Якщо ми володарі сірої історії, може, має сенс і нам відкопати «власні паркани з піщаного кар’єру»? Хтозна, може, вони, у свою чергу, скажуть: «Ніколи більше»?..
По-перше, то я у Львові був останній раз ще за радянські часи.
По-друге, така велика кількість аптек у Львові з"явилась ще до 1939 року.
І, нарешті, у радянські часи не могло бути 10 перукарень на вулиці. Тоді була планова економіка.
Та не зважайте. Це я дав для прикладу. Яка різниця 10 аптек чи кавярень чи перукарень. Можливо була одна аптека на одну вулицю.Факт в тому що В ті часи ніхто не побивався .що були збитки . А можливо вони були і прибуткові. В ті часи можна було легко приписати і списати.
Децентрализация и энергоэффективность в Днепропетровской области
В 2016 году в Днепропетровской области был реализован уникальный и важный по меркам всей Украины проект. Три города - Никополь, Покров и Марганец перешли на альтернативные виды отопления. Это наглядный пример энергоэффективности в отдельно взятой области, т.е. именно то, о чем все говорят, но никто не делает. Никто, кроме Днепропетровской области.читать дальше
Днепропетровская область является прифронтовой и несмотря на это для реализации проекта удалось привлечь местных инвесторов. Проект был реализован без участия областного и местных бюджетов, по всем трем городам были привлечены инвестиции на сумму более чем 140 миллионов гривен, и в результате реализации этого проекта были созданы новые рабочие места.
При этом экономия на отоплении в ближайшие 5 лет в данных городах составит порядка 1 миллиарда гривен, которые пойдут на строительство и капитальный ремонт дорог, больниц, школ и детских садиков, другие социальные проекты.
Рассмотрим отдельно каждый город: что было раньше, что сделано и какие от этого плюсы для города, его жителей и бюджета.
ЧТО БЫЛО РАНЬШЕ
ПОКРОВ
Центральное отопление в Покрове осуществлялось с помощью двух городских котельных, которые уже давно капитально не ремонтировалась. При этом стоимость такого ремонта оценивалась в сумму порядка 35 миллионов гривен единоразово плюс ежегодные работы по текущим ремонтам котельных для поддержания их в рабочем состоянии. Теплосети также находились в плачевном состоянии, не ремонтировались последние 10-15 лет и подлежали полной замене, на которую в городском бюджете денег не было.
Задолженность Покрова перед НАК «Нафтогаз України» (далее «Нафтогаз») за потребленный в предыдущий период газ на конец отопительного сезона 2015/2016 годов составляла 53,7 миллионов гривен. По новой схеме расчётов с компанией, город должен был выплатить 100% долга с рассрочкой, а также минимум на 90% покрывать все текущие расходы на потребление газа. При существующей экономической ситуации и бюджете города Покров не мог работать с «Нафтогазом» по такой формуле - в бюджете города попросту не было денег для этого.
В результате неудовлетворительного состояния теплосетей котельные фактически отапливали улицу, в квартирах зимой было холодно и люди вынуждены были массово переходить на индивидуальное отопление и согреваться электронагревателями, создавая дополнительную нагрузку на электросети города. Так, на начало 2016-го года, на индивидуальное отопление перешло 75% жителей города.
В итоге котельные работали на полную мощность, но услугу получал оставшийся процент населения и социальная сфера, отсюда минимальное количество платежей и нехватка денег для расчетов с «Нафтогазом». Типичная ситуация для любого города нашей страны.
МАРГАНЕЦ
За последние годы в Марганце сложилась схожая с Покровом ситуация. Долги перед «Нафтогазом» достигли 58,6 миллионов гривен. Схема расчета - аналогичная Покрову и совершенно неподъемная для городского бюджета.
При этом, на начало 2016 года, порядка 70% жителей города перешли на индивидуальное отопление. Причины отказа от централизованного отопления были такими же, как и в Покрове - даже при условии 100% оплаты за отопление из-за изношенных теплосетей в квартирах было холодно.
В большинстве многоквартирных домов города сложилась парадоксальная ситуация, когда больше половины жителей дома уже перешли на индивидуальное отопление, котельная была вынуждена обслуживать этот дом на полную мощность, чтобы обеспечить теплом оставшиеся квартиры. При этом коммунальные платежи никак не могли покрыть все расходы.
Добавим сюда удручающее состояние теплосетей, постоянно растущие долги перед «Нафтогазом», никакой модернизации существующих мощностей, иными словами - существующая система попросту изжила себя и только плодила долги.
Отметим еще и то, что на имущество теплосетей в городе из-за долгов был наложен арест.
НИКОПОЛЬ
Долг города перед «Нафтогазом» составлял 237,6 миллионов гривен. По состоянию на 2016 год около 76% населения перешло на индивидуальное отопление. Тепло оставшимся жителям города и социальной сфере поставляли городские котельные, которые находились в неудовлетворительном состоянии и требовали дорогостоящего капитального ремонта.
Здесь, как в Покрове и Марганце, сложилась тяжелая ситуация. Из года в год росло количество квартир, которые переходили на индивидуальное отопление, разбалансировка отопления домов усугублялась с каждым годом, в следствии чего росли долги перед «Нафтогазом». Город встал перед выбором - остаться без газа и в холоде или платить по счетам, но при этом опустошить бюджет развития (который, кстати, меньше накопившегося долга) и полностью перестать ремонтировать дороги, школы, садики, больницы, крыши домов, лифты, подъезды и так далее. Дальше на газ пришлось бы брать деньги из социально-защищенных статей, а это привело бы к задержкам зарплат и город попросту погрузился бы в коллапс.
КАКУЮ СХЕМУ ОПЛАТЫ ПРЕДЛАГАЛ «НАФТОГАЗ»
Учитывая экономическую ситуацию, которая возникла в стране, руководство «Нафтогаза» приняло понятное решение - прекратить вешать на себя долги, которые собирались последние 15 лет. Газ стоит денег и должен оплачиваться, а «Нафтогаз» не должен и не может кредитовать города по всей стране, неэффективно управляющие своими теплосетями, вешая на себя их долги.
Всем городам «Нафтогаз» предложил следующую систему оплаты: накопившийся долг разбивался на 5 лет на равные части и независимо от того, зима сейчас или теплое лето, города были вынуждены каждый месяц выплачивать компании значительную сумму денег. При этом, в период отопления необходимо было не менее чем на 90% рассчитываться за предоставляемый газ, в противном случае - немедленное отключение. Например, перед Новым Годом за задержку в оплате по графику на 6 часов «Нафтогаз» отключил подачу в Каменское.
В результате такой жесткой политики убыточный ранее «Нафтогаз» впервые за долгие годы начал работать в плюс.
Позиция «Нафтогаза» понятна - так, как было ранее, когда «Нафтогаз» был донором городов по всей стране и вешал на себя их долги, продолжаться больше не могло, когда-то это должно было закончиться. Именно поэтому и было принято решение заняться модернизацией отопительной системы городов и реальной экономией.
КАК РЕШИЛИ ПРОБЛЕМУ
Было принято решение искать инвесторов и начинать перевод городов на альтернативные виды отопления. После проведения открытых и прозрачных инвестиционных конкурсов в Покрове и Марганце (Никополь нашел инвесторов самостоятельно), компании, которые вложат деньги в развитие городов, были найдены.
Важно понимать, что учитывая экономическую ситуацию в стране и то, что Днепропетровская область является прифронтовой, толпы инвесторов не стоят в очередях для того, чтобы вложить 140 миллионов гривен в ЖКХ маленьких городов. За инвесторами приходится бегать, буквально приводить их за руку, соблюдая при этом иногда странные требования диванной общественности о проведении инвестиционных конкурсов. По сути, часть «экспертов» считает, что за дверью стоит очередь инвесторов, а проекты модернизации ЖКХ в маленьких городах со сроками окупаемости 8-10 лет - это мечта любого инвестора.
Не так много кампаний, которые готовы были вложить деньги в такой комплексный проект и построить не 2-3 котельные, а сразу 20-30. И хорошо, что такие компании были найдены в самой области: налоги, которые платят эти компании, идут в местные бюджеты, и эти компании создают новые рабочие места плюс рабочие места и налоги у смежников.
Одним из важных факторов при проведении конкурса и определении инвестора было максимальное вовлечение украинских производителей и поставщиков оборудования при выполнении проекта. Данное требование инвесторами было выполнено на 100%, т.е. при строительстве объектов в Марганце и Покрове были задействованы исключительно украинские специалисты и установлено оборудование, произведенное на отечественных предприятиях без использования зарубежных комплектующих.
Важно, что ни копейки бюджетных денег на модернизацию теплосетей, электросетей, на строительство котельных не было потрачено. Котельные строили инвесторы и они являются их собственностью, распоряжаться которой они будут самостоятельно и без привлечения бюджетных средств.
Таким образом, горсоветы всех трех городов приняли решение отказаться от централизованного отопления и перейти на альтернативное. После чего инвестор передавался с областного уровня на городской, получал землю, готовил технико-экономическое обоснование о том, что и как нужно сделать и приступал к работе.
ЧТО БЫЛО СДЕЛАНО
МАРГАНЕЦ
В Марганце за деньги инвестора было построено с нуля шесть совершенно новых твердотопливных котельных, а также две топочные. На 9-й сессии горсовета было принято решение передать инвестору в аренду соответствующие земельные участки общей площадью 0,3454 Га (арендные платежи, поступающие от инвестора, также являются доходом местного бюджета).
Суммарная мощность построенных котельных составила 16 МВт. Было также проложено 4,3 километра новых предизолированных труб, укреплено 6,2 километров электросетей, реконструировано 9 трансформаторных подстанций. Создано 60 новых рабочих мест. Привлеченные инвестиции составили 80 миллионов гривен. Бюджет получает НДФЛ от новых рабочих мест и арендные платежи за землю + снижена стоимость покупаемого тепла при совершенно другом его качестве.
На каждой котельной была установлена web-камера, чтобы все желающие могли следить за ходом строительства.
Потребителями тепла стали школы, садики, городская больница, детский приют и другие бюджетные организации:
• Музыкальная школа
• Детская библиотека
• ЦКВР
• Исполком
• Отделение Госказначейства
• Областное управление статистики
• СОШ №2
• ДЮСШ №2
• ГК №13
• Полиция
• Паспортный стол
• Налоговая
• Военкомат
• Клуб "Днепр"
• Общежитие профессионального лицея
• ЦТПУМ
• Управление образования
• ДЮСШ №1
• Д/К №2
• Прачечная
• Школа-интернат (столовая, спальный корпус, учебный корпус, прачечная, гараж, мастерская)
• Профессиональный лицей
• Горный колледж НГА (КВС)
• СШ №11
• Детский санаторий
• Управление труда и социальной защиты населения
• Управление ПФУ
• Центр занятости
• Прокуратура
• Суд
• СШ №12
• Территориальный Центр
• Днепропетровское областное управление юстиции
• Государственная исполнительная служба
• Юстиция
• Теплый дом
• Марганецкая гимназия
• УПК лицей №10
• СШ №1
• Неполная средняя общеобразовательная школа-интернат № 2
• Эколого-натуралистичный центр
• СШ №9
• Клуб «Виктория»
• Горный колледж НГА
• Поликлиника №1
• Хирургический корпус
• ИИИ (Источники ионизирующего излучения)
• ГСО
• Патологоанатомическое отделение
• Д/К №20
По отзывам, которые приходят от директоров школ, которые получают тепло от новых котельных в Марганце, так жарко в классах еще никогда не было - ни в прошлом году, ни пять лет назад, ни десять лет назад. Дети теперь учатся в школе, а не сидят на уроках в куртках и не греют классы электрическими обогревателями.
ПОКРОВ
В Покрове инвестор оформил договор аренды помещений котельной и планировал провести ее реконструкцию с переоборудованием на альтернативные источники отопления. Но в сентябре 2016 года представители инвестора заявили о невозможности реализовать свой проект в установленные сроки - до начала отопительного сезона, и фактически оставили бюджетную сферу города без тепла. Представители местной власти вынуждены были в кратчайшие сроки искать выход из сложившейся ситуации. Поэтому было принято решение предложить инвестору по городу Марганец организовать и построить котельную и в Покрове. Для этого была произведена полная смена менеджмента, разработан новый проект, перезаключены новые контракты, здание котельной было передано инвестору в субаренду (с соблюдением всех процедур, платежи, поступающие от инвестора, также являются доходом местного бюджета), проведена реконструкция, установлено новое оборудование, и на данный момент обновленная котельная мощностью 4 МВт поставляет тепло. Также было построено еще 5 дополнительны котельных меньшей мощности.
Таким образом, в городе было построено 6 твердотопливных котельных общей мощностью 5 МВт, проложено 2,5 километров новых сетей с предизолированной трубой, которая спокойно сможет проработать ближайшие 50 лет, реконструирована трансформаторная подстанция с заменой двух трансформаторов. Создано 8 новых рабочих мест. Привлечено 20 миллионов инвестиций.
Потребителями тепла стали школы, садики, больница и другие бюджетные организации:
• Центральная городская больница
• Учебно-воспитательный комплекс №1
• Дом творчества детей и юношества управления образования
• Школа искусств отдела культуры
• Управление образования
• Исполнительный комитет Покровской городского совета
• Детско-юношеская спортивная школа управления образования
• ПТУ
• Управление труда и социальной защиты населения
• Средняя общеобразовательная школа №2
• Учебно-воспитательный комплекс №1 (дошкольное отделение)
• Учебно-воспитательный комплекс №2 (Средняя общеобразовательная школа №8)
• Учебно-воспитательный комплекс №2 (дошкольное отделение)
• Лицей
• Средняя общеобразовательная школа №4
• Средняя общеобразовательная школа №6
• Средняя общеобразовательная школа №9
• Александровская общеобразовательная школа
• Чертомлыцкая общеобразовательная школа
• Детский сад №5
• Детский сад №11
• Детский сад №13
• Детский сад №16
• Детский сад №18
• Детский сад №21
• Детский сад №22
НИКОПОЛЬ
В Никополе было построено 9 газовых котельных общей мощностью 15,5 МВт, заменено 2,4 километра теплотрасс, укреплено 35,3 километра электросетей. Привлечено было 40 миллионов гривен инвестиций.
Потребителями тепла стали школы, садики, больницы и другие бюджетные организации:
• Ясли-сад №4 «Чайка»
• Ясли-сад №11 «Ласточка»
• Ясли-сад №12 «Светлячок»
• КДНЗ №17 «Бабочка»
• Ясли-сад №29 «Радуга»
• Ясли-сад №30 «Аленушка»
• Ясли-сад №31 «Подснежник».
• Ясли-сад №36 «Солнышко»
• Ясли-сад №38 «Малыш»
• Ясли-сад №39 «Жемчужинка»
• Ясли-сад №40 «Чебурашка»
• Ясли-сад №42 «Малыш»
• Ясли-сад №49 «Медвежонок»
• Ясли-сад №54 «Антошка»
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №2
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №3
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №4
• Никопольская гимназия №7
• Никопольская средняя общеобразовательная школа № 9
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №13
• Никопольская гимназия №15
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №21
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №23
• Никопольская средняя общеобразовательная школа №25
• Специализированная естественно-математическая школа
• Центр детского и юношеского творчества
• Никопольский межшкольный центр трудового обучения и технического творчества
• Никопольская городская больница №4
• Никопольская городская больница №1
• Никопольская станция переливания крови
• Никопольская городская психоневрологическая больница
• Никопольский роддом
• Никопольская городская стоматологическая поликлиника
• Никопольский Противотуберкулезный диспансер
• Никопольский Детский Санаторий
КАК ПОМОГЛИ ЖИТЕЛЯМ ПЕРЕЙТИ НА ИНДИВИДУАЛЬНОЕ ОТОПЛЕНИЕ
Оставшаяся часть населения городов, которая по причине отсутствия денег не могла самостоятельно перейти на индивидуальное отопление и получала субсидии, через горсоветы получила необходимую материальную помощь.
Так на летней сессии из областного бюджета были выделены 14 миллионов гривен на Марганец, 12 миллионов - на Покров и 18 миллионов - на Никополь.
Люди, получившие деньги на индивидуальное отопление, выбирали из трех возможных вариантов: газовое стандартное, газовые конвекторы и электрическое отопление.
Покров, например, пошел по пути газовых конвекторов. Город нашел подрядчиков, которые могли устанавливать оборудование, и с точки зрения быстроты и качества жителей города это устроило. В Марганце и Никополе многие перешли на электрическое отопление.
Последние пять лет температура в квартирах людей не превышала 15-16 градусов, а иногда и 12 вместо положенных 22-х. Люди использовали электрические обогреватели, увеличивая тем самым нагрузку на электросети. Уходя на индивидуальное отопление часть людей выбрало электрическое, а это значит, что необходимо было укреплять существующие электросети. И если в Покрове хватало мощностей, то в Марганце и Никополе за деньги инвесторов и Облэнерго началась работа по модернизации существующих электросетей и прокладке новых. Кроме того, удалось договориться с руководством Облэнерго о том, чтобы на 2017 год Марганец и Никополь были внесены в инвестпрограмму, и электросети в этих городах были укреплены в рабочем режиме.
ЧТО ПОЛУЧИЛИ ГОРОДА С ПЕРЕХОДОМ НА АЛЬТЕРНАТИВНОЕ ОТОПЛЕНИЕ
Кроме теплых домов, квартир, больниц, школ и садиков Покров, Марганец и Никополь получили: прекращение накопления долгов перед «Нафтогазом», ежегодную экономию природного газа, сохранение городского бюджета, ликвидация старых коммунальных предприятий позволила убрать коррупционную составляющую, появились дополнительные рабочие места, усовершенствованные и отремонтированные тепловые и электросети, новые котельные.
Еще один огромный плюс от перехода на альтернативное отопление - это появление новых рабочих мест с уплатой всех налогов в местный бюджет.
Очень важно то, что новые твердотопливные котельные экологически чистые и работают на украинских пеллетах. Иными словами, переход на альтернативное отопление влечет за собой развитие и смежных сфер, а это новые поступления в бюджет и новые рабочие места. Второго такого проекта, реализованного за шесть месяцев, в Украине просто нет.
Интересно, что «Нафтогаз» ещё с лета поднимает тему экономии природного газа малообеспеченными слоями населеняия, путём замены старого газового отопительного оборудования за счёт субсидий, которые получает это население. В частности было предложено провести эксперимент по переводу на новое индивидуальное газовое отопительное оборудование субсидиантов в городах Винница и Кропивницкий, однако пока эта идея не нашла однозначной поддержки в Кабинете Министров. При этом в Днепропетровской области всего за полгода и за деньги инвесторов смогли реализовать проект сразу в трёх городах.
В итоге за следующие пять лет работы реальная экономия денег в Покрове, Марганце и Никополе составит порядка 1 миллиарда гривен.
Это те деньги, которые пришлось бы платить по долгам и текущему потреблению «Нафтогазу», а теперь на них можно будет строить новые дороги, больницы, садики, школы и т.д., в городах появились новые рабочие места, которые дают поступления в местные бюджеты и стало действительно тепло в учреждениях социально-бюджетной сферы.
Что немаловажно, для тех кто понимает, эти города перестанут стоять в очереди к Кабмину за компенсацией разницы в тарифах. Это тоже децентрализация.
Отметим, что в городах, которые перешли на альтернативные виды отопления, потребители платят за тепло на 10% меньше, если сравнивать с существующим газовым тарифом на этой территории, получая при этом тепло нормального качества, а не его видимость, вынуждающую согреваться электроприборами.
Вы мне скажите как будет розвиваться рынок при зарплате 1500гр.? 3200 мало , неспорю закроються многие , лично моё мнение непройдёт и год как много откроиться , появяться живые деньги у людей в кармане и соответсвено увиличуться потребности. Вы меня извените но как подыметься внутриний рынок , если реально людям денег нехватает на минимальный набор продуктов и комуналку. До войны на базар как незайдёш толкушка народу тьма , сейчас пусто даже в выходные дни.
Як переселенці з Донбасу колядують
Те, що колядування — не пережитки минулого, а невід’ємна частина нашого сьогодення, відкрили для себе на Закарпатті переселенці з Донбасу
–>
Ваша реклама может быть здесь... пишите на телегу @VOPROS24
Часовой пояс GMT +3, время: 20:42.
Весь материал, представленный на сайте взят из доступных источников или прислан посетителями сайта. Любая информация представленная здесь, может использоваться только в ознакомительных целях. Входя на сайт вы автоматически соглашаетесь с данными условиями. Ни администрация сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие лица не могут нести отвественности за использование материалов. Сайт не предоставляет электронные версии произведений и ПО. Все права на публикуемые аудио, видео, графические и текстовые материалы принадлежат их владельцам. Если Вы являетесь автором материала или обладателем авторских прав на него и против его использования на сайте, пожалуйста свяжитесь с нами.
Украина: прошлое, настоящее, будущее 2016.10
Линейный вид
