На Дальнем Востоке крестьянам бесплатно предоставлялся 100-десятинный надел земли (109 га). Для сравнения, в центральной России средний крестьянский надел составлял 3,3 десятины, а в Черниговской губернии — 8 десятин. Но крестьянам из России было сложнее добраться до Одессы, чем жителям сел из ближайших украинских губерний. К тому же на Украине не существовало общинного землевладения, поэтому местным крестьянам было легче продать свои индивидуальные наделы и отправиться в дальний путь. Крестьяне же в российских губерниях этой возможности были лишены вплоть до столыпинских агарных реформ.

Поэтому за первое десятилетие российской колонизации Приморья, с 1883 по 1892 годы, выходцы с Украины составили 89,2% всех переселенцев. Из них 74% — крестьяне из Черниговской губернии, остальные — из Полтавской и Харьковской.

К началу XX века переселение украинцев в Приморье приобретает еще более массовый характер. С 1892 по 1901 годы сюда приехало свыше 40 тысяч украинских крестьян, которые составили 91,8% всех колонистов Приморья. Усилению такой миграции способствовал голод, охвативший северные губернии Украины в 1891–1892 годах.

В 1903 году заработала Транссибирская железная дорога, соединившая центральную Россию с Дальним Востоком. Это открыло новый этап заселения Приморья и разделило все населения края на «сторожильческое» — тех кто прибыл сюда на пароходах из Одессы, и «новосёлов», приехавших уже по железной дороге.

К 1909 году «старожильческое» население Приморской области начитывало 110 448 человек, из них украинцев 81,4%, русских — 9,5%, выходцев из белорусских губерний — 5,6%

За роки радянської влади українська діаспора чисельно збільшилася, зокрема засланцями, але через асиміляцію — насильницьку чи добровільну, значно зменшилася. Щойно послаблення русифікаційного тиску за Горбачова дало можливість організувати українські громади і сприяти росту національної свідомості через піднесення культурного рівня — в різних місцевостях більшого скупчення українців утворилися українські громадські об'єднання, яких у 1995 році нараховувалося 74 у 26 регіонах, з них 16 — релігійних (греко-католиків), й усі вони створили Об'єднання українців Росії на чолі з О. Руденком-Десняком. Більшість цих організацій зареєстровано легально, і вони ведуть свою культурницьку роботу, організовують школи з українською мовою, драматичні гуртки і хори. У 1995 уряд України підписав Угоду з урядом РФ про співпрацю в галузі культури, науки й освіти та Угоду про співробітництво між державними комітетами України у справах національностей та міграції і Міністерства РФ у справах національностей та федеративних відносин.

У Владивостоці, де колись діяло Товариство «Просвіта», організовано в січні 1991 року Товариство української культури Приморського краю, яке мало на меті організацію концертів і пропагування українського сценічного слова. Місцева влада не поділяла поглядів товариства, та все ж зареєструвала новостворену організацію, але дозволу та часу на трансляцію концертів по телебаченню товариству не надала.

Інше новостворене далекосхідне об'єднання українців «Зелений Клин» засноване 25 червня 1992 року. Об'єднання Українців Примор'я «Громада», також не було зареєстроване і припинило свою діяльність. У 1992/93 шкільному році Товариство української культури Приморського краю спробувало створити українську недільну школу, але місцева влада це заборонила.

1992 року в Уссурійську було зорганізовано Товариство української мови й культури, діяльність якого зводилася, в основному, до відзначення національно-культурних подій та релігійних свят. Але в 1999 році воно також припинило своє існування. Була також спроба видавати український часопис «Українець на Зеленому Клині», який в листопаді 1993 перестав виходити через брак не тільки матеріальної, але й моральної підтримки.

Останнім часом, через політику асиміляції українське населення Далекого Сходу швидко зменшується. Ця тенденція наочно виявилася в даних російського перепису 2011 року, згідно з якими чисельність українців у регіоні, у порівнянні з підсумками попереднього перепису 2002 року, скоротилася практично в п'ять разів — з 256 378 до 49 953 осіб. Відповідно, приблизно вдвічі зменшилася і частка українців у населенні регіону — з 4,4 % в 2002 році і до 2,8 % — в 2010 році.