Мч. Мирона, пресвітера (250). Прп. Аліпія, іконописця Киє-
во-Печерського, в Ближніх печерах (бл. 1114). Мчч. Павла, Юліанії та ін. (бл. 273). Мчч. Фірса, Левкія, Короната і воїнів їхніх (249 – 251). Мч. Патрокла (270 – 275). Мчч. Стратона, Филипа, Євтихіана і Кипріана (бл. 303).

Свенської ікони Божої Матері (1288).

2 Кор., 177 зач., ІV, 13 – 18. Мф., 100 зач., ХХІV, 27 – 33, 42 – 51.
*** *** ***
Святий мученик Мирон був пресвітером в Ахаї (Греція) і жив у третьому столітті. Він постраждав у 250 році за імператора Декія (249-251). Пресвітер був ніжним і добрим до людей, але він також був сміливим у захисті своїх духовних дітей.

Одного разу, на свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння. У храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, що моляться і повести їх на муки. Бачачи це, святий Мирон почав гаряче заступатися за своїх духовних чад, звинувачуючи правителя в жорстокості. За свою мужність святий був відданий на катування.

Спершу його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, у той час як 150 чоловік, що стояли поблизу, були обпалені вогнем, який вирвався з печі. Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам, думаючи, що коли це зробить пресвітер зробить і вся паства. Отримавши від святого тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя.

Розлютившись Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу хижим звірам. Але люті звірі його не чіпали лише мирно полягали біля святого. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилі перед незламністю Мирона, перебуваючи в великій люті, покінчив життя самогубством. Святого Мирона відвезли в місто Кизик, де йому відрубали голову мечем.