Апостол Петро, що перш називався Симоном, був сином рибака Іони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа.

Святий Петро був одружений і мав будинок в Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем під час лову риби на Генісаретську озері, він завжди висловлював особливу відданість і рішучість, за що і був удостоєний особливої уваги Господа разом з апостолами Іаковом та Іоанном Богословом.

Сильний і полум'яний духом, він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Христом, тобто Месією, за що був названий Камнем (Петром). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку не здолають навіть брами пекла.
Своє триразове відречення від Господа напередодні Його розп'яття апостол Петро омив гіркими сльозами розкаяння, унаслідок чого після Свого воскресіння Господь знову відновив його в апостольсьтві, триразово, за кількістю зречень, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Згідно з переказами, апостол Петро кожного ранку як чув спів півня згадував своє малодушне зречення і починав гірко плакати.
Апостол Петро перший сприяв розповсюдженню і затвердженню Церкви Христової після зішестя Святого Духа, вимовивши сильну промову перед народом в день п'ятидесятниці і навернувши 3000 душ до Христа. Через деякий час, він зцілив хромого від народження, він другою проповіддю обернув до віри ще 5000 іудеїв. Духовна сила, що виходила від апостола Петра була настільки сильна, що навіть його тінь зціляла хворих (Діян. 5, 15).
Онук Ірода Великого, Ірод Агріппа Перший, в 42 році після Р. X. почав гоніння проти християн. Він вбив апостола Якова Заведеева і заточив апостола Петра у темницю. Християни, передбачаючи страту апостола Петра, гаряче за нього молилися. Вночі сталося диво: у темницю до Петра зійшов Ангел Божий, окови спали з Петра, і він безперешкодно пішов з темниці, ніким не помічений. Після цього чудесного звільнення книга Діянь згадує про нього тільки ще один раз при розповіді про Апостолький собор.
До кінця життя апостол Петро знову прибув до Риму, де і прийняв мученицьку кончину в 67 році через розп'яття вниз головою.

Апостол Павло, спочатку носив єврейське ім'я Савл, належав до коліна Веніаминова, народився в кілікійському місті Тарсі (у Малій Азії), який тоді славився своєю грецькою академією і освіченістю своїх жителів. Як уродженець цього міста, який походив від іудеїв, що вийшли з-під римського рабства, Павло мав права римського громадянина.
Подальшу освіту він здобув у Єрусалимі, в раввинской академії у знаменитого вчителя Гамаліїла, який вважався знавцем Закону і, незважаючи на приналежність до партії фарисеїв, був людиною-вільнодумцем і любителем грецької мудрості. Тут же, за прийнятим у євреїв звичаєм, молодий Савл вивчив мистецтво робити намети, яке потім допомогло йому заробляти кошти на прожиток власною працею.
Молодий Савл, мабуть, готувався до посади равина (релігійного наставника), а тому одразу ж після закінчення свого виховання і освіти він проявив себе сильним прихильником фарисейських переказів і гонителів віри Христової. Він став свідком смерті первомученика архідиякона Стефана, а потім отримав офіційний дозвіл переслідувати християн навіть за межами Палестини в Дамаску.
На шляху в Дамаск Господь чудесним чином закликав його до апостольського служіння. Під час подорожі Савла осіяло яскраве світло, від якого він осліп. Із світла пролунав голос: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» На питання Савла: «Хто Ти?» - Господь відповів: «Я Ісус, що Його переслідуєш». Господь наказав Савлу йти в Дамаск, де йому буде вказано, що робити далі. Супутники Савла чули голос Христа, але світла не бачили. Приведений під руки в Дамаск, сліпий Савл був навчений вірі і на третій день хрещений Ананією. У момент занурення у воду Савл прозрів. З цього часу він став ревним проповідником Христа.
Лють іудеїв, обурених його зверненням до Христа, змусила його втікати до Єрусалиму, де він приєднався до віруючих і познайомився з апостолами. Потім пішов у своє рідне місто Тарс. Звідси близько 43 року він був покликаний Варнавою в Антіохію для проповіді, і потім подорожував разом з ним у Єрусалим.
Незабаром після повернення з Єрусалиму - по велінню Духу Святого - Савл разом з Варнавою відправився в своє перше апостольську подорож, що тривало з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, і з цього часу Савл, який звернув до віри проконсула Сергія Павла, іменується вже Павлом. За цей час місіонерської подорожі Павла та Варнави були засновані християнські громади в малоазійських містах: Антіохії Пісідійській, в Іконії, Лістрі та Дерві. У 51 році святий Павло взяв участь в Апостольському Соборі в Єрусалимі, де гаряче повставав проти необхідності для язичників, які стали християнами, дотримуватись обрядів Мойсеєвого закону.
Повернувшись в Антіохію, апостол Павло у супроводі Сили провів другу апостольську подорож, яка тривала з 51 по 54 рік. Потім святий Павло відправився до Єрусалиму, відвідавши по дорозі Ефес і Кесарію, а з Єрусалиму прибув знову в Антіохію.
Після недовгого перебування в Антіохії апостол Павло пішов у третю апостольську подорож (56-58 рр), після чого йде у Єрусалим.
У Єрусалимі через виниклий проти нього народний заколот апостол Павло був узятий римськими властями під варту і опинився в ув'язненні, а два роки по тому апостол Павло, як римський громадянин, за його бажанням був відправлений до Риму на суд кесаря. Є передання, що в Римі він проповідував навіть при дворі імператора Нерона і навернув до віри в Христа його улюблену наложницю. За це він був відданий під суд.
Після дев'ятимісячного ув'язнення він, як римський громадянин, був усічений мечем недалеко від Риму в 67 році після Р. X., в 12 року царювання Нерона.
Апостол Павло написав 14 послань, що являють собою систематизацію християнського вчення. Ці послання, завдяки його освіті і проникливості, відрізняються великою самобутністю.
Апостол Павло, як і апостол Петро, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо відзначається разом з ним «стовпом» Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обидва мученицьки померли в Римі при імператорі Нероні, і їх пам'ять святкується в один день.