"У мене телевізора нема, то включаю радіо, хочу знати, що на світі робиться. Якось слухала–слухала, а там розказували про війну. Завше оплакую наших загиблих солдатів. Якось розповіли про жінку, яка в’яже шкарпетки. Поїхала у Володимирець до свого племінника й кажу "Наші люди фронту помагають, хто як може.
FB_IMG_1529945526249.jpg
У мене немає банки із салом чи тушонки, то хочу якусь копійку з пенсії оддати, хай би і моя частка там була", - розповідає бабуся як стала волонтером. Племінник через пару днів приїхав до Наталії з волонтером Миколою Юрахом. "Той чоловік возить передачі на війну. А я якраз отримала пенсію й дала йому п'ять "двохсоток" — тисячу гривень. Так стала армії помагати. То мене прославили на весь світ, дали нагороду "Почесний волонтер України". Коли у Володимирці вручали медаль, то двоє військових упали переді мною на коліна, так хлопці дякували за допомогу", - ділиться бабуся. Наталія Гошта не скаржиться на свою пенсію і зізнається, що мріє дожити до закінчення війни і відсвяткувати з бійцями перемогу.