9 квітня 1944 р. в с.Обгів (тепер с.Соснівка) Дубенського р-ну Рівненської обл. відбувся великий бій підрозділів УПА- Південь у складі куреня "Довбенка" проти частин 17 бригади Внутрішніх військ НКВС, в ході бою підрозділи НКВС були розбиті та з великими втратами (за радянськими даними - 41 вбитий, за повстанськими- 60) змушені були відступити.
читать дальше
У повстанському повідомленні про бій зазначалося :
Відділ командира Довбенка заквартирував у с. Обгові, вечором напередодні Вербної неділі 8.ІV.44 р. багато людей пішло до церкви, а частина спала спокійним сном. Не спали тільки вартові, які пильно стежили, щоб більшовицькі грабіжники не вдерлись до села. Біля 4 год. ранку застава, яка знаходилась коло церкви, підпустила на близьку віддаль більшовицьких енкаведистів.
Почалась стрільба. Всі зірвались на ноги. Більшовики, вдершись в село, запалили кілька будинків і почали захоплювати хату за хатою. Наш відділ пішов в атаку. Під силою міткого вогню ворог був вимушений відступити на край села. Сконцентрувавши свої сили в мурованому будинку і в кузні, голодні розбійники вперто відстрілювались. Занявши вигідне оборонне становище, ворог почував себе, як у фортеці. Але повстанці не мирились із таким становищем. Потрібно було за всяку ціну вибити ворога з мурів, а потім знищити.
Друг Довбенко дав команду: “Штурмом взяти будинки. Вперед!” - і сам за хвилину опинився під хатою. За ним нестримною лавою ринули всі. Довго більшовики не здавались. Коли від запальних куль загорівся будинок, енкаведисти як перепякані миші, висипались на голий беріг. Заграли наші скоростріли. Беріг вкрився трупами енкаведистів. В дикій паніці, в повному безпорядку ворог тікав геть, а командир, переслідуючи його по п'ятах, гукав: “Вперед!”
Через короткий час повстанці із заслуженою гордістю переможців ходили селом і підбирали трофеї, здобуті у ворога. В цім бою ми здобули 7 скорострілів, 10 фінок, 37 крісів і багато амуніції. Вечором з південної сторони села інша група ворога розпочала з нашим відділом бій. Одна чота бійців із Східних українських земель на чолі з командиром Орленком, наступаючи на ворога, почала бойову пісню: “Попід лісом, темним бором...”
Бадьорі слова бойової пісні, зливаючись із клекотом скорострілів, творили чудну симфонію бою, яка нагонила тваринний страх на сталінських розбійників. “Доблесні і непереможні" почали тікати. Іто так летіли, що навіть не встигли зняти своі застави. Ринувши в наступ, наші бійці очищували село від червоної нечисті.
Наш стрілець, бойовий житомирець, наткнувся на більшовицького кулеметчика із застави. - Кто идет? - Запитав той. - Свой! - преспокійно-байдужим тоном відповідає др. Холодний. Один спритний скачок - і смільчак повалив енкаведиста, схватив кулемет і направив із нього вогонь по бандитах.
Більшовики, залишивши 20 трупів, розбіглись в різні сторони лісу. Результат бою за цей день: 60 енкаведистів убитих і багато більше ранених, яких ворог забрав з собою. Повстанці мали 5 убитих і 4 ранених. Тіла героїв поховано на кладовищі в с. Ступні.