Що ви знаєте про Корнія Чуковського, крім його знаменитих казок? Наприклад, що його мати – Катерина – була звичайною полтавською селянкою? Що справжнє ім’я Чуковського – Микола? Що він перекладав твори українських поетів і присвятив нарис Шевченку? І це ще не всі цікавинки про письменника, що народився цього дня у 1882 році.
Микола Васильович Корнєйчуков з’явився на світ у Санкт-Петербурзі. Його мати – Катерина – була служницею в домі Почесного громадянина Одеси, лікаря Самуїла Левенсона. Той мав багато дітей. Один із синів, Еммануїл, закохався у Катерину. Шлюбу вони не брали, але жили разом протягом 7 років. Разом із Катериною Еммануїл поїхав і на навчання у Санкт-Петербург.
читать дальше
Там на світ з’явилася донька Марія, а за три роки – син Микола. Через деякий час Левенсона «одружили» на польці, і він залишив родину, але допомагав їм грошима до кінця життя. Та все одно Микола тримав образу на свого батька за те, що ріс без нього. Хоча мати і не розкривала його особу.
Після того, як Катерина залишилася з дітьми сама, вона повернулася в Одесу. На життя заробляла пранням і вишивкою. Микола згадував її як жінку сміливу, жартівливу і працьовиту. До речі, все життя Катерина Йосипівна розмовляла з сином тільки українською мовою.
Мати хотіла дати сину найголовніше – освіту. Він ходив у гарний дитячий садок, згодом вступив у гімназію. Саме там він почав писати вірші та невеликі оповідання, але соромився своїх творів. У п'ятому класі хлопця звідти відрахували «за низьке походження». Та він не склав руки. Вирішив закінчити освіту екстерном, самотужки вивчив англійську мову. Микола не цурався й роботи – працював малярем, вчив нові слова просто під час роботи. За робочий день він міг вивчити сто англійських слів.
Миколі подобалося писати. Він знайшов вихід – вигадав для себе псевдонім «Корній Чуковський», під яким почав друкувати свої твори. Старт його творчої кар’єри співпав із доленосним знайомством – юнак зустрів доньку бухгалтера Марію Арон-Берову Гольдфельд. Батьки були проти їхніх стосунків, але кохання перемогло і у 1903 році молоді побралися. Невдовзі Чуковського, як кореспондента «Одеських новин», відправили у Лондон. Але трапилась біда – видання збанкрутіло, забрати Чуковського назад коштів не було. Йому доводилося складати каталоги російських книг для бібліотеки Британського музею, аби заробити бодай якусь копійку. Тим часом Марія народила Чуковському сина Миколу. Врешті г_____ знайшла гроші, щоб повернути працівника додому.
Після повернення Корній почав видавати сатиричний журнал «Сигнал». Серед авторів видання були такі відомі письменники як Олександр Купрін, Федір Сологуб. Після четвертого номера Чуковського заарештували за «образу царської величності». На щастя, Корнія Івановича випустили із в'язниці під заставу, яку виплатила дружина Купріна. Права письменника захищав знаменитий адвокат Грузенберг, який домігся виправдання. Після цього випадку Корній здебільшого займався літературною критикою.
У 1916 у Чуковського було вже троє дітей – Микола, Лідія та Борис. Свою першу казку Корній придумав для старшого сина. Одного разу тато саме повертався з дачі у місто, коли у Миколи-молодшого піднялася температура і він став вередувати.
Щоб якось заспокоїти дитину, батько почав розповідати йому казку:
«Жил да был
Крокодил.
Он по улицам ходил,
Папиросы курил.
По-турецки говорил —
Крокодил, Крокодил Крокодилович!»
Дитині казка припала до душі. Інші малі теж слухали та посміхалися. Вони стали просити його вигадати ще розповідей. Так з’явилися «Тарганисько», «Мийдодір», «Муха-Цокотуха» та інші. Казки Чуковського одразу спричинили фурор, їх купували миттєво. На противагу серйозним творам письменника. Автор казав: «Мені завжди було прикро через це. Я написав 12 книжок, і ніхто не звернув на них жодної уваги. А «Крокодил», якого я створив жартома, зробив мене знаменитим письменником. Боюся, на моєму пам'ятнику, коли помру, напишуть «Автор «Крокодила». За рік вийшла книга Ендрю Паттерсона «З єврейським загоном в Галліполі» про єврейський легіон у складі британської армії під редакцією і з передмовою Чуковського.
Утім за популярністю, на письменника посипався й шквал критики. «Муху-Цокотуху» оголосили гімном куркульського і міщанського побуту, що завдає радянським дітям непоправної шкоди. А «Тарганище» запідозрили в тому, що це сатира на Сталіна. Глава радянських педагогів Надія Крупська вимагала заборонити казки Чуковського за «міщанську непристойність» і «буржуазну ідейність». Зокрема їй вдалося домогтися заборони «Бармалея» і «Лікаря Айболитя». Корнію довелося відректися від своїх казок та пообіцяти видати збірку нових, «ідеологічно правильних». Він не дотримав цієї обіцянки.
За три роки до відречення в родині Чуковського почався справжній жах. Доньку Лідію арештували за участь у підпільному товаристві. Батько приклав максимум зусиль, аби її заслання тривало лише 11 місяців. У 1931 році померла четверта, наймолодша донька Марія. Через сім років заарештували і розстріляли Матвія Бронштейна, другого чоловіка дочки Лідії. У 1942-гому, під час Другої світової війни, загинув син письменника Борис, син Микола опинився в блокаді в Ленінграді, але пройшов усю війну.
Після війни Корній Чуковський опублікував свою останню казку «Пригоди Бібігона», яка була повністю видана тільки в 1963 році. Здебільшого працював перекладачем. 1962 року став почесним доктором літератури Оксфордського університету у Великій Британії.
На своїй дачі власним коштом Корній Іванович звів дитячу бібліотеку, читальню та дім дитячої книги. Дуже мріяв побудувати дитячий садок, але не встиг.
Помер Корній Чуковський від вірусного гепатиту у 87 років. Ось таке складе життя було у автора таких світлих творів.