Літо ружами цвіло
Я для спогадів літо залишу,
Бо весна – то не те, то не те.
В липні вітер пшеницю колише,
Гладіолус у серпні цвіте.
Літом сплять кучеряві тривоги,
Стежка росяна в далеч пірна.
І дитинство моє босоноге
Тихо в спогаді птахом зрина.
…Квітли в червні замріяні ружі,
Потім – запах коси і отав,
І дощі наливали калюжі,
І вітри – на стонадцять октав.
І не спалось, не спалось до ранку,
І чи я то була, чи не я…
Вранці мальва торкала фіранку,
І будила в саду солов» я…
І була то не казка осіння,
Кольорове то літо було!
В літніх споминах – тихе спасіння:
Літо ружами справді цвіло.
Автор Тетяна Лісненко
Последний раз редактировалось Olexijj; 19.11.2017 в 15:53.
|
