ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

Після початку російського вторгнення до України у 2014 році, Канада одразу стала чи не найбільшим партнером нашої держави. Окрім близько 700 млн дол. фінансової допомоги, Канада також надала Україні різноманітних матеріально-технічних засобів ще на 16 млн дол. На перших етапах збройного протистояння канадські окуляри нічного бачення, системи зв’язку, польова форма та інше обладнання відіграли неоціненну роль. Нелетальна військова допомога не лише на практиці допомагала українським бійцям протистояти агресії колишнього союзника, але й підтримувала їх моральний дух, адже демонструвала солідарність світу не на словах, а на ділі.

Однак, незважаючи на численні запити українського міноборони, Канада не надіслала Україні жодної одиниці зброї або боєприпасів. Більше того, офіційному Києву не дозволялося навіть купити у канадців зброю, що вже казати про її безкоштовну передачу. Формальною причиною цього була відсутність України у так званому Автоматичному контрольному списку країн по вогнепальній зброї (Automatic firearms country control list. Цей список формується МЗС і визначає країни, до яких канадським виробникам дозволяється постачати зброю. Наразі до нього включені 39 країн, серед яких: Перу, Колумбія та Ботсвана, але немає України. Таким чином у Канаді діє де-факто торговельне ембарго на продаж Україні зброї.

Українські дипломати одразу після початку агресії розпочали перемовини про включення України до цього списку, але отримали відповідь, що це можливо лише у разі існування між державами широкої оборонної угоди. Від того дня два роки тому і триває робота над Домовленостями, підписаними у понеділок.

Спершу за угоду із великим ентузіазмом взялися у тогочасному уряді на чолі із лідером Консервативної партії Стівеном Гарпером. Перемовини просувалися дуже швидко, адже обидві сторони були явно зацікавлені в їх оперативному завершенні, але наприкінці 2015-го року раптово зупинилися – за результатами народного голосування, до влади у Канаді прийшла Ліберальна партія на чолі із Джастіном Трюдо. Хоча під час передвиборної кампанії Трюдо висловлював дуже проукраїнську позицію, у первинному «хаосі» після формування нового уряду угода з Україною відійшла на другий план. Коли ж «виборчий пил» улігся, Ліберальний уряд вже сформував свою позицію стосовно Росії, яка полягала у послідовному залученні Кремля до дискусії. На цьому фоні оборонна угода з Україною кидала б тінь на спроби зближення із Москвою, тож критично важливі для України перемовини було уповільнено. Проте, як і у випадку спроб американського «перевантаження», Канада зрозуміла, що повернути старі відносини із Москвою буде неможливо, і поволі відновила переговорний процес із Україною.

Остаточно домовитися про підписання оборонної угоди вдалося під час візиту віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе до Канади у листопаді минулого року. Відтоді документ чекав на підписання, поки секретаріати українського та канадського оборонних відомств погоджували графіки своїх керівників.

ПЛАН ДІЙ ЧИ МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ?

У результаті цих тривалих перемовин Україна та Канада отримали документ, що дозволяє значно розширити співпрацю між двома країнами. Однак, відсутність конкретики у тексті робить його більше схожим на меморандум, ніж на взаємно зобов’язуючий документ. Посол України в Канаді Андрій Шевченко визнає, що підписаний документ дійсно має багато ознак меморандуму, але висловлює готовність наповнити його практичним змістом. «Ця угода по своїй суті є меморандумом про співпрацю з усіма сильними і слабкими сторонами такого типу документів. Найголовніший виклик – наповнити його конкретними планами, не залишивши красивою декларацією намірів», - пояснив Шевченко.

Якщо звести увесь текст Домовленостей до одного речення, то вони передбачають п’ять пріоритетних напрямів співпраці: оборонні розробки та виробництво, матеріальне забезпечення, логістику, оборонну політику та військову освіту. За кожним із цих важливих напрямів Україна та Канада мають помітно активізувати взаємодію.

Певні суперечки між канадськими та українськими дипломатами викликала назва документа, який спочатку мав бути «Угодою», а врешті отримав дивний статус «Домовленостей». Хоча з точки зору української юридичної практики такий термін звучить дивно, для Канади він означає значно легший процес затвердження. Якби документ залишився з попередньою назвою, він мав би проходити ту саму парламентську процедуру затвердження, що нині долає Угода про вільну торгівлю. Нагадаю, що її було парафовано улітку 2015, підписано у липні 2016, а чинності вона набуде у кращому випадку у середині 2017. Аби скоротити цей ланцюжок у Канаді і запропонували «трюк» із Домовленостями. Київ погодився на цей крок, бо він не призводив до суттєвих змін у тексті документа.

ДЕ Ж НАШІ «ДЖАВЕЛІНИ»?

Хоча міністр оборони Канада Харджит Саджан і запевнив, що «внесення України до Автоматичного контрольного списку країн по вогнепальній зброї стане наступним кроком», наївно було б сподіватися, що це станеться незабаром. Власне, за прихильного до України Консервативного уряду Канада вже розпочинала громадські слухання з цього питання, однак так і не довела їх до завершення. Канадська бюрократія, хоч і не така неповоротка, як європейська, все ж потребує багато часу на кожному маневрі. Тому без особливих каталізаторів перемовини можуть тривати роками.

На щастя, візит міністра оборони України Степана Полторака до Канади, який до речі, став першим за час існування дипломатичних відносин між нашими державами, виявив один неочікуваний каталізатор, здатний значно полегшити нам роботу – канадський бізнес. Результати зустрічі української делегації із представниками оборонної індустрії Канади засвідчили великий інтерес з їх боку до нашого ринку. Причому особливу увагу було приділено не стільки закупівлі стрілецької зброї, скільки кооперації у таких сферах, як: авіація, виробництво боєприпасів та бронетехніки, радіоелектроніка, системи управління та зв'язку. Як відомо, єдиний український завод, що виробляв боєприпаси, залишився на тимчасово непідконтрольній уряду території, тому питання відновлення виробництва є дуже важливим вже кілька років. Однак, усі домовленості про відкриття в Україні за канадської підтримки відповідного підприємства донині впиралися у необхідність отримання дозволу від держави на експорт спецтехнологій. Хоча Домовленості самі собою не знімають цієї проблеми, вони вмикають канадському бізнесу «зелене світло» у лобіюванні уряду.

НЕ ЗБРОЄЮ ЄДИНОЮ

Слід пам'ятати, що оборонна співпраця між Канадою та Україною не обмежується суто питанням зброї і це чітко зафіксовано в тексті Домовленостей. Так, цього тижня глава МЗС Канади Христя Фріланд оголосила про виділення на проведення робіт із розмінування в України 4 млн дол. При чому ці кошти будуть використані і на проведення освітніх заходів для місцевого населення, аби краще познайомити його із небезпеками мін, розставлених окупантами на полях Донбасу.

Канада також вже третій рік у рамках військової тренувальної місії UNIFIER навчає навичкам сучасного бою українських військовослужбовців. Під час візиту до Канади Степан Полторак порушував тему розширення мандату місії на два нові тренувальні центри, що будуються зараз в Україні: поблизу Миколаєва та Дніпра. Нині ж канадська військовослужбовці перебувають лише у Яворові та Кам’янці-Подільському.

Окрім цього, Канада проводить мовні курси для військових з усього світу на своїй території. До подій у Криму, у одному навчальному центрі з українцями перебували також і російські військові, однак два роки тому у Оттаві вирішили припинити співпрацю з РФ і віддати місця, що звільнилися, Україні. Домовленості одним із пріоритетних напрямів співпраці визначають військову освіту, тож у майбутньому цей напрямок може перерости у щось нове. Зокрема, Україна потребує сучасного центру психологічної реабілітації для військових і відкрита до різноманітних пропозицій щодо цього

Нарешті, не менш важливою є політична підтримка Канадою України. Знамените «Путіне, забирайся геть з України», - засвідчило позицію Канади в українсько-російському конфлікті ще у 2015-ому році, і ця позиція досі кардинально не змінилася. Саме про продовження цього курсу йшлося на зустрічі Степана Полторака із Христею Фріланд та депутатами двох парламентських комітетів, перед якими виступав міністр.

Що ж до Канади, то її інтерес в укладенні оборонної угоди з Україною полягає перш за все в отриманні досвіду, який ЗСУ кров’ю здобувають на полі бою. Канада, яка востаннє вела збройні дії на власній території більше 200 років назад, конче потребує бойового досвіду, при цьому мінімізувавши ризики для власних солдатів і оборонна співпраця з Україною дає для цього чудову можливість. Важливим є також і економічний фактор, адже зайшовши зараз на український ринок зброї, Канада зможе зняти з нього «вершки». Ураховуючи намір України повністю перейти на стандарти НАТО до 2020 року, перед канадськими зброярами відкриваються практично безмежні можливості.

ВОРОГ МОГО ВОРОГА – МІЙ ДРУГ

Мету чотириденного візиту міністра оборони України до Канади влучно висловив Андрій Шевченко: «У нас є абсолютно зрозумілий спільний оборонний інтерес: сусід, який не поважає кордони, та необхідність змусити його грати за правилами». Домовленості, незважаючи на їх розмиті формулювання, також надсилають чіткий меседж Росії, що Україна має багато друзів.

Підписана у понеділок в Оттаві угода відкриває широкі можливості перед Україною, починаючи від кооперації у виробництві, обміну досвідом та навчання, завершуючи прямими поставками летальної зброї з Канади. Залишилося лише скористатися цими можливостями. І, за запевненням нашого посла, українська сторона не сидітиме склавши руки: «Маючи UNIIFER, маючи спільний досвід, маючи хороші контакти - ми зараз фіксуємо це на папері, аби зберегти і примножити у майбутньому», - наголосив дипломат.