c2niqP5w80s.jpgDOx6uxjTZaY.jpg
5JQO2QKeceI.jpgp1RcSQzW68o.jpg
kg-3aTDUjzM.jpgrkTztWpaZwk.jpg
rOKz5wYkCho.jpgZiDhx0Qp-1E.jpg

Jx43y9qLXBk.jpg

Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Моя любове! (Ліна Костенко)

Війна-розлучниця, нам долю поломала,
осколками кохання рознесла.
Вона тебе, у мене відібрала,
а у замін лиш автомат дала!

Твоє кохання, тут, поруч зі мною,
від смерті захищає у бою.
У снах, я прокидаюся з тобою,
цілую очі, й усмішку твою.

Кохання наше, розділене війною,
та ще палкіше, у душі горить.
Рахую дні, до зустрічі, з тобою.
Коли настане, та щаслива мить!

Автор:Лариса Мандзюк.

Я – солдат, що бачив все і навіть більше…
Я пройшов таке, про ще не хочу й говорить…
Дякую лиш Богу, що живий лишився…
Але чи потрібно так і далі Україні жить?!

Як подумаю про все, то туга огортає -
Потопа в крові і муках рідная земля,
Я воюю мужньо, я спинить це намагаюсь!!
Але краю горю як не було, так й нема…

Все що можу - це тримати вірно зброю!
Все що можу - так це до кінця стоять!
Не віддіам я рідну Матінку нікому!
Це моя земля! Ви чуєте, чортяки?! ЦЕ – МОЯ!!

Не лякайте мене пеклом - я і так у ньому!
Але я нікуди з цього пекла не піду!
Я таки здобуду нашу з вами волю!
Чуєте!! Я ВИГРАЮ цю чортову війну!!
13.01.2016

Світлана Пазиченко

Сьогодні бій. Пішли вперед герої -
Чернігівські вчорашні пацани.
Не відали вони такої долі,
Та не здригнулися під мінами вони.
Ліворуч - з Миколаєва солдати,
Праворуч - з Рівного ідуть в нерівний бій.
Бо Україна - наша рідна мати,
На всіх одна, тож не зламається наш стрій.
Ідуть на смерть звичайні харків'яни...
Вони також під прапором УПА.
В душі у них болять страшенні рани:
Всіх поєднала нас одна біда.
Сьогодні «Гради» землю поливають,
Киплять сніги та плавиться земля...
То ж «перемир’я» - так у верхах кажуть!
Та плаче Україна, з нею я.

Іван Жуков. Мар’їнка 2017

Незрозуміло тільки, як ми дозволили цим сволотам усе це розтоптати…
Українці завжди готові допомагати людям, які опинилися в біді, і роблять це безкорисно. Таку думку на своїй сторінці в соціальній мережі ........ висловила телеведуча Наталя Влащенко
За її словами, одного дня, коли вона їхала на роботу, з нею сталася неприємна дорожня пригода. "Вранці їхала на роботу і на сільській дорозі зустрічний джип спровокував мене на різкий поворот кермом. Під колесами лід. У результаті - машина в снігу на узбіччі. Я спізнююся на зйомки. Зателефонувала чоловікові. Сказав: під'їду через 10 хв", – написала Влащенко.

Потім, за як вона зазначила, сталося неймовірне. "Кожна, чуєте, кожна машина зупинялася і пропонувала допомогу. Один чудовий рум'яний молодий пан був особливо наполегливий. "Так коли там чоловік ще під'їде! Давайте допоможу все-таки!" - написала Влащенко.

Через 5 хвилин ситуацію владнали. "І коли я, від'їжджаючи, сказала йому: "величезне спасибі!", він почав до мене кричати услід чудову фразу: "Дрібниці! Ми ж брати!" – йдеться в пості Влащенко.

Телеведуча зазначила, що ця ситуація ніби повернула її часи Революції Гідності. "Цілу дорогу сміялася про себе: "ми ж брати", і думала, які у нас класні люди. Коли з кожної машини на тебе дивляться очі "допомога потрібна?", відчуваєш себе, як на Майдані в початку 2014 року. Незрозуміло тільки, як ми дозволили цим сволотам усе це розтоптати…" – написала вона.

C4pBYeeWYAYriLe.jpgC4pCcFFWEAAhcK1.jpg