 |
Цитата: |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
До речі,знаєш звідки саме слово Україна?
|
|
 |
|
 |
|
Не до речі, а на основі досліджень видатних вчених сучасності подаю міркування щодо назви держави Україна. На жаль, для того щоби дійсно глибоко осмислити цей термін, потрібно прочитати багато досліджень, а процитувати у даному форматі неможливо. Якщо тебе справді цікавить це питання - можу надати джерела, з яких можна довідатись багато цікавого не лише про походження слова УКРАЇНА.
Етимологія слова «Україна» достеменно не відома.
Украї́на або Вкраї́на (давньорус. Оукранnа, Въкранna; лат. Vkraina) вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком. Пов'язана зі словом «україна», що в літературних і історичних пам'ятках 12 — 15 століття імовірно означало свою землю, рідний край, батьківщина. Аналогом є німецьке слово Inland (Вкраїна), яке означає внутрішня, своя земля. З 19 століття назва території обабіч Дніпра, між Доном і Сяном, та Прип'яттю і Чорним морем, заселена переважно українцями.
У багатьох країнах (не тільки слов'янських) використовується поділ назв Мала і Велика. Є Мала Польща, — це споконвічно польські землі, є Мала Русь, — це споконвічно Руські землі. Велика Польща — це Річ Посполита із колоніями, Велика Русь — це Русь із завойованими землями. А Вкра́їна (Укра́їна, Укра́йна) — це споконвічно руські землі (внутрішні землі), тобто те саме, що Мала Русь. Все інше — це приєднані землі.
Термін Вкраїна використовувався, аби протиставити Русь споконвічну Русі розбудованій. В даному випадку столиця опинилась на загарбаних землях, перейняла їх культуру і мову (князь Андрій Боголюбський багато років домагався того, аби митрополичий престол був перенесений з Києва до Влади́мира). Нові землі перехопили і назву Русь, що змусило корінних русів користуватись назвою Вкраїна. Слід зауважити, що не можна тлумачити букву «У» як «біля», що намагаються робити російські дослідники. Такий підхід конфліктує із семантикою української мови (а також — білоруської, польської, чеської), в якій «У» тлумачиться тільки як «в», «у середині».
За деякими версіями слово означає кордон, пограниччя, пограничну країну (індоєвропейський корінь — (s)krei 'відокремлювати, різати'). Водночас ця остання версія (яка активно підтримується рядом сучасних російських вчених і політиків) досить сумнівна, оскільки «витісняє» Київ (визнаний центр «руських земель») і його землі на якусь уявну «границю», «пограниччя». До того ж, кожен народ відчуває себе центром Всесвіту й не може позиціонувати себе відносно якоїсь іншої землі, а тільки інші відносно себе. Для багатьох народів річка, що тече поруч — це просто Річка, море — просто Море, земля — це Земля, а власна країна — просто Країна (стан, штат, ланд — у кожній мові своя назва). В нашому випадку — Вкраїна. Аналогом є німецьке слово Inland (Вкраїна), яке означає внутрішня земля внутрішня, своя земля, свій край. Антонімом є німецьке слово Ausland (Чужокрай), яке означає зовнішня, чужа земля, чужий край, закордон, іноземний. Український дослідник Віталій Мосейчук також доводить санскритське походження слова «Україна» («ук» + «райя»), що означає «розумне царство»
|
|
Цитата: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
і не пхають свого носа в справи України.
|
|
|
|
|
|
|
Шановний друже! Та добровільно вони від нас з вами вони ніколи не відстануть, не відмовляться, а от, коли по цьому паршивому носі добре лупанути, та так, щоби потекли сльози, от тоді будемо вільно дихати і відносини стануть реально рівноправними. Вони ж лише силу і поважають.
|
|
Цитата: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Я живу на Україні.Українською мовою дозволяється так казати.На Рівненщині,на Полтавщині...
|
|
|
|
|
|
|
Україна вже більш ніж 20 років перебуває у статусі незалежної держави, але все одно ще маємо плутанину, як правильно сказати: "Перебувати на Україні", або "Перебувати в Україні". Варто взяти до уваги, що коли мова йде про окрему незалежну державу, якою є Україна, вживають прийменик "в". "Вони живуть в Угорщині", "...в Росії", а от же в Україні.
Прийменик "на", здебільшого використовують у тих випадках, коли мова йде про територію, як частину цілого. Наприклад Закарпаття, Волинь, частини України. Від так, слід говорити: "На Закарпатті", "На Волині". Але я живу в Україні. Я їду в Україну.
